Дирміт Ґуліа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Реверс 10 апсарівпам'ятної монети, викарбованої 2009 року із зображнням Дирміта Ґуліа

Дирміт Іасиф-іпа Ґуліа (абх. Дырмит Иасыф-иҧа Гәлиа або Гач Урыс-иҧа Гәлиа, рос. Дми́трий Ио́сифович Гу́лиа) (*9 (21) лютого 1874 року, село Уарча Ґумістинського дистрикту, нині Гульрипський район, Абхазії, — †7 квітня 1960 року, село Аґудзера, Абхазька АРСР) — абхазький письменник, народний поет Абхазії (1937). Засновник абхазької письмової літератури. Народився у бідній селянській родині. При народження отримав ім’я Ґач, проте пізніше, після прийняття християнства змінив ім'я на Дмітрій. 1892 року разом із К. Мачаваріані уклав абхазьку абетку. 1921 року організував і очолив першу абхазьку театральну трупу. Був редактором першої абхазької газети «Аҧсны» («Абхазія»). Переклав кілька творів Тараса Шевченка, зокрема «Заповіт», «Кавказ», «Мені однаково, чи буду», «Не завидуй багатому». Автор вірша «Великий Тарас» (1941), статей «В сім’ї вольній, новій» (1938), «Сонячна Абхазія — поетові України» (1939) та ін., передмови до першого абхазького видання творів Т. Г. Шевченка 1939 р. Виступав з доповідями про життя і творчість українського поета. Похований в Сухумі.

Див. також[ред.ред. код]