Дисипація
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дисипація (лат. dissipatio – розсіювання) (рос. диссипация, англ. dissipation, нім. Dissipation f) — процес розсіювання чого-небуть, наприклад, енергії. У фізичних системах – перехід частини енергії впорядкованого процесу в енергію невпорядкованого процесу.
У статистичній фізиці дисипацією називають процеси втрати енергії частинкою або квазічастинкою при переході від збудженого до термодинамічно рівноважного стану. Наприклад, поглинаючи квант світла електрон у напівпровіднику переходить у збуджений стан із високою енегрією. Згодом він втрачає цю енергію, поступово передаючи її коливанням кристалічної ґратки. Таким чином, поглинута енергія дисипує, перетворюючись у тепло.
При вивченні нерівноважних відкритих систем цей термін використовується для опису процесів втрати енергії системою й передаї її термостату.
В астрофізиці дисипацією називають явище вивітрювання газів з атмосфер космічних об'єктів. Вона викликана тим, що теплові швидкості руху молекул можуть перевищувати другу космічну швидкість. Гази, молекули яких мають менші молекулярні маси, диссипують – вивітрюються – легші за інших. У зв'язку з цим такі летучі гази, як водень і гелій, практично відсутні в атмосферах планет земної групи, що маю порівняно слабкі гравітаційні поля.
[ред.] Див. також
 |
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим. |
