Диференціальні рівняння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Диференціальні рівняння (рос. дифференциальные уравнения, англ. differential equations; нім. Differentialgleichungen pl, яп. 微分方程式) — розділ математики, який вивчає теорію та способи розв'язування рівнянь, що містять шукану функцію та її похідні різних порядків одного аргументу (звичайні диференціальні) чи кількох аргументів (диференціальні рівняння в частинних похідних). Диференціальні рівняння широко використовуються на практиці, зокрема для опису перехідних процесів.

Теорія диференціальних рівнянь — розділ математики, що займається вивченням диференціальних рівнянь і пов'язаних з ними задач. Їх результати застосовуються в багатьох природничих науках, особливо широко — у фізиці.

Простіше кажучи, диференціальне рівняння — це рівняння, в якому невідомою величиною є деяка функція. При цьому, в самому рівнянні бере участь не тільки невідома функція, але й різні її похідні. Диференціальним рівнянням описується зв'язок між невідомою функцією та її похідними. Такі зв'язки віднаходяться в різних областях знань: у механіці, фізиці, хімії, біології, економіці та ін.

Розрізняють звичайні диференціальні рівняння і диференціальні рівняння в частинних похідних. Більш складними є інтегро-диференціальні рівняння.

Спочатку диференціальні рівняння виникли із задач механіки, в яких брали участь координати тіл, їх швидкості та прискорення, розглянуті як функції від часу.

Зміст

[ред.] Звичайні диференціальні рівняння

Звичайні диференціальні рівняння — це рівняння виду F(t,x,x',x'',...,x(n)) = 0, де x = x(t) — невідома функція (можливо, вектор-функція; в такому випадку часто говорять про систему диференціальних рівнянь), що залежить від змінної часу t, штрих означає диференціювання по t. Число n називається порядком диференціального рівняння.

[ред.] Диференціальні рівняння в частинних похідних

Диференціальні рівняння в частинних похідних — це рівняння, що містять невідомі функції від декількох змінних та їх частинних похідних.


[ред.] Нотація

[ред.] Приклади

  • Другий закон Ньютона можна записати у формі диференціального рівняння
m \frac{d^2 x}{dt^2}= F(x,t),

де m — маса тіла, x — його координата, F(x,t) — сила, діюча на тіло з координатою x у момент часу t. Його розв'язком є траєкторія руху тіла під дією вказаної сили.

  • Коливання струни задається рівнянням
\frac{\partial{}^2 u}{\partial t^2}=a^2 \frac{\partial^2 u}{\partial x^2},

де u = u(x,t) — відхилення струни в точці з координатою x у момент часу t, параметр a задає властивості струни.


Сигма Це незавершена стаття з математики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Особисті інструменти