Диференціатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема ідеального та реального диференціаторів

Диференціа́тор, диференціюва́льний при́стрій — аналоговий функціональний блок у АОМ структурного типу. [1]

Характеристики[ред.ред. код]

Залежність між вхідною і вихідною величининами можна представити у вигляді формули:

y(t) = -k \frac{dx(t)}{dt},

де  y(t) — вихідна величина, x(t) — вхідна, k — коефіцієнт передачі.

Напруга на виході для ідеального диференціатора обчислюється за формулою:

u_{\text{out}}(t) = -{R}{C}\frac{du_{\text{in}}(t)}{dt},

де u_{\text{out}} — вхідна напруга, u_{\text{in}} — вихідна.

Ідеальний диференціатор здатний посилювати паразитні високочастотні перешкоди вхідного сигналу. На практиці застосовуються схеми диференціаторів, що реалізують операцію диференціювання наближено.

Принципова схема[ред.ред. код]

Схема ідеального диференціатора являє собою конденсатор, включений на вхід операційного підсилювача, в ланцюг зворотного зв'язку якого включений резистор.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник з кібернетики. — 2-е. — 751 с.

Див. також[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.