Дихання Чейна-Стокса
| Дихання Чейна-Стокса Класифікація та зовнішні ресурси |
|
| Графічне зображення дихання Чейна-Стокса | |
| МКХ-10 | 06.3 |
| МКХ-9 | 786.04 |
Дихання Чейна-Стокса — патологічний тип дихання, при якому поверхневі й рідкі дихальні рухи поступово частішають і поглиблюються, а досягнувши максимуму на п'ятий — сьомий вдох, починають слабшати й стають рідшими, після чого настає пауза. Цикл дихання повторюється в тій же послідовності і переходить в чергову дихальну паузу.
Зміст |
Епонім [ред.]
Цей тип дихання отримав свою назву на честь британських лікарів Джона Чейна (1777–1836) та Вільяма Стокса (1804–1878), які вперше описали його в 19 столітті.[1][2]
Патогенез [ред.]
У більшості випадків дихання Чейна-Стокса є ознакою гіпоксії головного мозку і виникає при:
- а) декомпенсованій серцевій недостатності
- б) захворюваннях мозку і його оболонок
- в) уремії
- г) при використанні деяких лікарських препаратів (наприклад, морфіну)
Також дихання Чейна-Стокса можна спостерігати в здорових людей на значній висоті (особливо під час сну), у недоношених дітей, що, очевидно, пов'язано з недосконалістю нервових центрів.
Внаслідок гіпоксії пригнічується робота дихального центра в довгастому мозку. Припинення дихання призводить до різкого зростання в крові концентрації СО2 й посилення подразнення хеморецепторів, які збуджують дихальний центр й призводить до відновлення дихання. Відновлення дихання зменшує в крові концентрацію СО2, що послаблює подразнення хеморецепторів і як наслідок дихальний центр знову пригнічується, доки концентрація СО2 не зросте.
Інші патологічні типи дихання [ред.]
Джерела [ред.]
Вільям Ф.Ґанонґ. Фізіологія людини: Підручник/Переклад з англ. Наук.ред.перекладу М.Гжегоцький, В.Шевчук, О.Заячківська.—Львів: БаК, 2002. — 636 с. ISBN 966-7065-38-3
Посилання [ред.]
- ↑ J. Cheyne: A case of apoplexy in which the fleshy part of the heart was converted into fat. Dublin Hospital Reports, 1818, 2: 216–223. Reprinted in F. A. Willius & T. E. Keys: Cardiac Classics, 1941, pp. 317–320
- ↑ William Stokes: Fatty degeneration of the heart. In his: The Diseases of the Heart and Aorta. Dublin, 1854, pp. 320–327.

