Дихання Чейна — Стокса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дихання Чейна-Стокса)
Перейти до: навігація, пошук
Дихання Чейна — Стокса
Класифікація та зовнішні ресурси
Cheyne Stokes.png
Графічне зображення дихання Чейна — Стокса
МКХ-10 R06.3
МКХ-9 786.04

Дихання Че́йна — Сто́кса — патологічний тип дихання, при якому поверхневі й рідкі дихальні рухи поступово частішають і поглиблюються, а досягнувши максимуму на п'ятий — сьомий вдох, починають слабшати й стають рідшими, після чого настає пауза. Цикл дихання повторюється в тій же послідовності і переходить в чергову дихальну паузу.

Епонім[ред.ред. код]

Цей тип дихання отримав свою назву на честь британських лікарів Джона Чейна (1777–1836) та Вільяма Стокса (1804–1878), які вперше описали його в 19 столітті.[1][2]

Патогенез[ред.ред. код]

У більшості випадків дихання Чейна — Стокса є ознакою гіпоксії головного мозку і виникає при:

  • декомпенсованій серцевій недостатності;
  • захворюваннях мозку і його оболонок;
  • уремії;
  • при використанні деяких лікарських препаратів (наприклад, морфіну).

Також дихання Чейна — Стокса можна спостерігати в здорових людей на значній висоті (особливо під час сну), у недоношених дітей, що, очевидно, пов'язано з недосконалістю нервових центрів.

Внаслідок гіпоксії пригнічується робота дихального центра в довгастому мозку. Припинення дихання призводить до різкого зростання в крові концентрації СО2 й посилення подразнення хеморецепторів, які збуджують дихальний центр й призводить до відновлення дихання. Відновлення дихання зменшує в крові концентрацію СО2, що послаблює подразнення хеморецепторів і як наслідок дихальний центр знову пригнічується, доки концентрація СО2 не зросте.

Інші патологічні типи дихання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ґанонґ, Вільям Ф. Фізіологія людини : підручник / пер. з англ.; наук. ред. перекладу М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська. — Львів : БаК, 2002. — 636 с. — ISBN 966-7065-38-3.

Посилання[ред.ред. код]

  1. J. Cheyne: A case of apoplexy in which the fleshy part of the heart was converted into fat. Dublin Hospital Reports, 1818, 2: 216–223. Reprinted in F. A. Willius & T. E. Keys: Cardiac Classics, 1941, pp. 317–320
  2. William Stokes: Fatty degeneration of the heart. In his: The Diseases of the Heart and Aorta. Dublin, 1854, pp. 320–327.