Диякон
Дия́кон (грец. διάκονος—"служитель") — клірик в християнстві, духовна особа.
Історія [ред.]
Уперше згадуються в Біблії в посланнях апостола Павла. У теологічній науці (догматика) перший ступінь святого Таїнства Священства із трьох можливих (диякон, пресвітер, єпископ) в ієрархії Церкви. В його обов'язки входить співслужіння єпископам і пресвітерам при уділенні ними святих Таїнств, здійсненні богослужінь.
Самостійно служити не може (не є ієреєм), безпосередньо підпорядковується настоятелю храму, виконує всі його канонічні розпорядження. В період формування церковної ієрархії у II–III ст. н. д. в їх функції входить нагляд за порядком в громаді. Прислуговують іншим клірикам у вівтарі, читають Євангеліє під час богослужінь чи виголошують проповідь з дозволу пресвітера чи єпископа. Так само, якщо в релігійній громаді понад 700 парафіян з благословення старшого клірика (пресвітера або єпископа) у крайній потребі (з виправданих причин у канонічному порядку) — можуть відслужити Панахиду, Похорон, Акафіст, Молебень, Вечірню, Утреню. А також — викладати в Недільній школі.
Формування дияконів відбувається так само, як і інших кліриків (пресвітерів з єпископами) — в духовній семінарії або в духовній академії (повністю завершена освіта).
- Ієродиякон - до прийняття сану диякона прийняв постриг у монахи. Той, хто прийняв святе Таїнство шлюбу до прийняття сану диякона — білий священик у сані диякона (одружений клірик).
- Протодиякон — старший серед одружених дияконів по чину, а серед ченців дияконів — «архідиякон». Монах, коли прийняв схиму і є дияконом — називається «схиієродиякон».
- Целібат у кліриків — не стосується кліриків в чернецтві чи до одружених кліриків.
- Дяк і диякон — це відмінні поняття.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- под общ. ред. доктора філософских наук Митрохина Л. Н. и др., «Христианство» (словарь), изд. «Республика», г. Москва, 1994 г., стр. 127–129 (139,383);
- за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, «Словник іншомовних слів», м. Київ, 1985 р., c. 266 (280).
|
|||||||||||||||||||||||
