Дмитренко Михайло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Михайло Дмитренко (*9 листопада 1908 м. Лохвиця, Лохвицького району Полтавської області — †1997, Детройт, США) — український маляр-монументаліст сакрального мистецтва, графік, історик мистецтва.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався у Лохвицькій реальній школі 1916–1924 рр., студіював мистецтво у Київській художньо-індустріальній школі 1924–1926 рр., — та завершив доцентурою студії у Київському художньому інституті 1926–1930 рр. На запрошення Федора Кричевського став доцентом кафедри малюнка на архітектурному факультеті того ж інституту.

Працював на Донбасі і в Київському театрі робітничої молоді над оформленням спектаклів. У 1939 році був відряджений до Львова для створення місцевої організації Спілки радянських митців України, завдання якої було «перевиховання» львівських митців. За власним рішенням нікого він не «перевиховував», натомість з початком війни у 1941 році став одним із організаторів Спілки українських образотворчих митців. У цей час було влаштовано кілька її художніх виставок. Найбільш представницькою стала виставка митців всіх регіонів Галичини 1942 року, присвячена 25-річчю створення Української академії мистецтв у Києві, на якій виставлявся твори майстрів, котрі згодом опинилися в еміграції. Михайло Дмитренко представив на ній свої жіночі портрети, жанрові полотна.

У діаспорі[ред.ред. код]

У 1951 році оселився в Торонто, у 1957–1960 роках жив у Віндзорі (Канада), а від 1960 року — у Детройті (США). Проте полем його мистецької діяльності — це міста Торонто, Сарнія, Віндзор (Канада); Гемтрек, Бедфорд, Міннеаполіс, Детройт, Нью-Йорк (США); Люрд (Франція) та інші. У них маляр-монументаліст сакрального мистецтва розмальовував храми численними монументальними композиціями, планував іконостаси, малював ікони та проектував вітражі. В основному замовники його ікон, фресок, та мозаїки для храмів — це українські православні й греко-католицькі церковні громади, хоч інші конфесії, зокрема римо-католики, запрошували до праці по костьолах, як-от: базиліки святої Колумби у місто Янгстаун і святого Антонія Саут-Бенд (США). І в мирі визначався художник: свідченням цього — мозаїка в автовокзалі компанії «Ґрейгаунд» (англ. Greyhound) у Детройті (США).

Виставки[ред.ред. код]

Брав участь у збірних виставках у Києві, Одесі (1934), Львові (1942), Зальцбурґу (1944), Мюнхені (1947), Торонто (1954), Детройті (1960). Індиві­ду­аль­ні виставки: Гемтремк, Мічіган (1962), Віндзор (1966), Філядельфія (1967), Детройт (1968), Чікаґо (1971), Джен­кінтавн (1976), Український культурний центр у Воррені (1982) та інші.

Вплив[ред.ред. код]

Митець не заперечував вплив Федора Кричевського, свого наставника: «Я взяв од Кричевського все, що може взяти учень від такого вчителя. Маю на увазі не тільки його монументалістський підхід до образу, витворений ним ідеал української людини як сильної духом і гарної на вроду, а й вимогливість до себе та інших, постійна праця без огляду на добрі чи погані умови, на почування і настрій, наявність чи відсутність так званого натхнення».

Спочиває на українському цвинтарі у Саут-Баунд-Брук.

Література[ред.ред. код]

  • Мистець, який з'єднав красу і святість // Свобода. № 48 від 28 листопада 2008.

Посилання[ред.ред. код]


українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.