Міщенко Дмитро Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міщенко Дмитро Олексійович
Народився 18 листопада 1921(1921-11-18)
Степанівка Перша, Україна
Помер 4 квітня 2016(2016-04-04) (94 роки)
Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність письменник
Alma mater Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1951)
Мова творів українська
Жанр історичний роман
Членство Спілка радянських письменників України
Партія КПРС
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За трудову відзнаку» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка медаль А. С. Макаренка

Дмитро́ Олексі́йович Мі́щенко (18 листопада 1921, Степанівка Перша — 4 квітня 2016, Київ) — український письменник, літературознавець, кандидат філологічних наук з 1955 року; член Спілки письменників України з 1956 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 листопада 1921 року в селі Степанівці Першій (нині Приазовський район Запорізької області, Україна) в селянській сім'ї. У 1941 році закінчив середню школу. У Червоній армії з серпня 1941 року[1]. Після короткострокового навчання в Краснодарському мінометному училищі відбув на фронт німецько-радянської війни. Як командир батареї польової артилерії брав участь у боях на Південному, Сталінградському, Південно-Західному, Першому, Другому та Четвертому Українських фронтах, у штурмі Берліна і звільненні Праги. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня (23 травня 1944), Червоної Зірки (23 жовтня 1944)[1]. Член ВКП(б) з 1945 року.

Протягом 1946—1951 років навчався на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а з 1951 по 1954 рік — в аспірантурі того ж університету. 1955 року захистив кандидатську дисертацію «Розвиток реалізму в творчості Михайла Коцюбинського»[2].

Був на видавничий роботі, зокрема у 1954—1956 роках працював старшим редактором видавництва «Радянський письменник»; у 1956—1961 роках — заступником головного редактора Держлітвидаву України; у 1961—1964 роках — старшим редактором та у 1964—1973 роках — головним редактором видавництва «Радянський письменник»[2]. Помер у Києві 4 квітня 2016 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Друковатися почав з 1949 року (стаття «Великий реаліст» про Панаса Мирного). У творчому доробку — повісті, оповідання, романи, зокрема історичні. Писав про сучасність і героїчне минуле українського народу. Автор книжок:

оповідання і повісті
  • «Сини моря» (1955);
  • «Весняна повінь» (1960);
  • «Батьківська лінія» (1960);
  • «Доля поета» (1961);
  • «Очі дівочі» (1964);
  • «Шибенники» (1965);
  • «Ніна Сагайдак» (1966; 1970, 1986 — російською);
  • «У морі затишку немає» (1970);
  • «Віра, надія, любов» (1971; 1979, 1991 — російською);
  • «Особисто відповідальний» (1973; 1974 — російською; 1978 — болгарською);
  • «Земля гонить соки» (1976);
  • «Друге заміжжя» (1980);
романи
  • «Сіверяни» (1959, 1961, 1969, 1981, 1999; 1972 — росйською; 1986 — англійською);
  • «Чому несходяться дороги» (1963, 1967, 1971; 1974 — російською);
  • «Вітри приносять грозу» (1968, 1971, 1981; 1979 — російською);
  • «Честь роду» (1977, 1986);
  • «Найвищий закон» (1978, 1981; 1986, 1991 — російською);
  • «Синьоока Тивер» (1983, 1985, 1986, 1991; 1990—1991, 1996 — російською);
  • «Лихі літа ойкумени» (1985, 1991; 1990-91 — російською);
  • «Розплата» (1987, 1991);
  • «Полювання на Жар-птицю» (1990);
  • «Хліб наш насущний» (1990);
  • «Бунтівний князь» (1993);
  • «Батальйон необмундированих» (1995; 1991 — російською);
  • «Згубні вітри над оазою» (1997);
  • «Не полишу тебе самотньою» (1997).

Автор монографії «Розвиток реалізму в творчості Михайла Коцюбинського» (1957).

1991 у Києві вийшло 2-томне видання «Вибрані твори».

В останні роки життя часто виступав у пресі з публіцистичними статтями.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]