Дмитро з Стоянець і Гораю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Корчак

Дмитро зі Стоянців і Гораю гербу Корчак (*бл. 1340 — †1400) — нащадок галицьких бояр, державний діяч Королівства Польського. Підскарбій великий коронний 1364–1370 рр. та 1377–1391 рр., маршалок великий коронний. Предстаник роду Горайських.

Життєпис[ред.ред. код]

Дмитро з Гораю і Ядвига. Худ. В. Герзон

Син старости жидачівського Петра з Клеця; онук галицького боярина, судді холмського Івоні з Гораю. Батько прилаштував Дмитра при королівському дворі, де він перебував при королях Казимирові ІІІ, Людовику І, Владиславу ІІ Ягайлові. У час чергової війни проти литовців за спадок князів Романовичів король Людовик І Анжуйський за заслуги у захопленні Белза, Холма надав Дмитру з Горая і його брату Іванові 26 липня 1377 р. численні маєтності. Їх ділив поміж братами король Владислав ІІ Ягайло 1388 р., у травні 1389 року. Дмитро отримав Щебрешин, Красник із землями, а Іван — Клеці. Владислав ІІ віддав під зверхність Дмитра з Гораю шляхту навколо Щебрешина, яку він вів на війну під своєю хоругвою, виконував над нею судочинство, приймав ленні присяги, роздавав землі, що було єдиним прикладом у тодішньому королівстві. Дмитро з Гораю, ймовірно, надав Шребжешину магдебургію, фундував костел і парафію (1394/97 рр.), кляштор францисканців (1398 р.).

Такі надання пояснюються тим, що Дмитро з Гораю був прихильником польсько-литовського союзу як опікун малолітньої королеви Ядвиґи після її прибуття до польського королівства. Він не допустив до реалізації її одруження з Вільгельмом Габсбурґом, пригрозивши королеві застосувати до неї силу, коли вона пробувала сокирою вирубати зачинену браму на Вавелі.

Їздив 1386 р. до магістра Тевтонського Ордену Конрада фон Ротенштайна, запрошуючи його бути хресним батьком Яґайла і на весілля. Через 4 роки став маршалком королівства. Завдяки королівським наданням володів містами Шребрешин, Красник, Риманів, Горай, яке назвав на згадку про родинний Горай у Львівській землі, трьох замків, 80 селищ. Папа Римський (1378 р.) наказував розглянути справу Дмитра з Гораю через привласнення ним майна кляштору бенедиктинців під Краковом, що вимагала папська булла 1402 р. вже після його смерті. Відписав 1398 р. маєтки навколо Шребрешина племінникам, дружині з дітьми відійшли землі навколо Гораю.

Помер 20 лютого 1400 р. у Божім Дарі, яке він обрав за свою резиденцію після одруження, був похований у костелі францисканців Завихоста.

Шлюб, діти[ред.ред. код]

Дмитро з Гораю і Ядвига. Худ. Ян Матейко

Біля 1390 р. одружився з Беатою Мокрською з Божого Дару (р.н.н. — 1424) - донькою краківського воєводи Мсьцігнєва Авданця. У шлюбі народились доньки, які на час смерті Дмитра з Гораю були малолітніми:

  • Анна, видана до 1410 р. за підстолія краківського Анджея Тенчиньського
  • Єлизавета, видана за каштеляна каліського, старосту генерального великопольського Доброгоста з Шамотул
  • Катерина, видана за воєводу сандомирського, старосту краківського Добеслава Олесницького з Сєнна гербу Денбно

Література[ред.ред. код]

  • K. Myśliński. Dzieje kariery politycznej w średniowiecznej Polsce. Dymitr z Goraja 1340–1400.— Lublin, 1981. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]