Дніпропетровськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дніпрожидовськ
Dnipropetrovska gerb.png Flag of Dnipropetrovsk.svg
Герб Дніпропетровська Прапор Дніпропетровська
Діловий центр міста
Діловий центр міста
Дніпропетровськ на карті України
Дніпропетровськ на карті України
Основні дані
Інша назва Дніпро, Січеслав
Космічна столиця України[1][2]
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район/міськрада Дніпропетровська міська рада
Код КОАТУУ 1210100000
Засноване 1776
Статус міста з 1778 року
Поділ міста 8 районів
Населення 990 100 (01.08.2014)[3]
Агломерація Дніпровська агломерація
Площа 405 км²
Густота населення 2 452 осіб/км²
Поштові індекси 49000-489
Телефонний код +380-56 - для 7-значних,
562 - для 6-значних номерів
Координати 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528Координати: 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528
Водойма Дніпро
Міста-побратими Flag of Lithuania.svg Вільнюс, Flag of Russia.svg Самара, Flag of Uzbekistan.svg Ташкент, Flag of the People's Republic of China.svg Сіань, Flag of Greece.svg Салоніки, Flag of Slovakia.svg Жиліна, Flag of Israel.svg Герцлія, Flag of Russia.svg Красноярськ, Flag of the People's Republic of China.svg Далянь, Flag of Georgia.svg Кутаїсі
День міста друга (іноді третя) субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дніпропетровськ
До Києва
 - фізична 390 км
 - залізницею 532 км
 - автошляхами 447 км
Міська влада
Адреса 49070, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 75, 45-54-66
Веб-сторінка Міська рада Дніпропетровська
Міський голова Куліченко Іван Іванович
Дніпропетровськ нічний.jpg

Дніпропетро́вськ — місто в Україні, адміністративний центр Дніпропетровської області.

Колишні назви: до 1776 — Новий Кодак, у 1776–1796 та 1802–1926 — Катеринослав, у 1796–1802 — Новоросійськ. Серед найвідоміших нереалізованих назв: Січеслав (запропонована 1918, 2011[4] року), Краснодніпровськ (запропонована 1924 року).

У сучасній Україні, так само як і впродовж усієї своєї історії, Дніпропетровськ є одним з найвизначніших політичних, промислових, фінансових, наукових та культурних центрів. За чисельністю населення Дніпропетровськ є четвертим містом в Україні після Києва, Харкова та Одеси.

Дніпропетровськ разом із містами Дніпродзержинськом, Новомосковськом, Підгородним, Синельниковим, Верхівцевим, Верхньодніпровськом і селами та селищами Іларіоновим, Кіровське (Дніпропетровський район), Петриківкою, Піщанкою, Спаським, Орлівщиною, Волоським, Новоолександрівкою, Сурсько-Литовським, Солоним, Криничками, Аулами складає Дніпровську агломерацію з населенням майже 2 млн осіб.

Зміст

Дніпропетровська міська рада[ред.ред. код]

Органом місцевого самоврядування є Дніпропетровська міська рада, яка обирається раз на 4 роки в кількості 120 депутатів.

На виборах до місцевих рад 2010 провладні угрупування на чолі з Партією регіонів України посилили свої позиції в міськраді з 93 до 104 депутатів плюс до лав Партії регіонів вступив мер Дніпропетровська І.Куліченко.

Адміністративні райони міста[ред.ред. код]

У 19 сторіччі Катеринослав був розділений на 3 адміністративні частини, що визначалися дією трьох поліційних частин. Спочатку вони мали номери: Перша Друга і Третя частина. Згодом до них додалося означення «поліційна». Потім числові назви зникли, змінившись на Соборна, Дніпровська. 1897 року було вирішено збільшити число частин міста до 7: Соборна, Дніпровська, Троїцька, Воскресенська, Олександрівська, Брянська Кодацька і Фабрична. На початку 1920 року місто було розділено на 5 районів включно з Задніпров'ям: Амур-Нижньодніпровський, Міський (у майбутньому Кіровський і згодом Жовтневий), Залізничий, Кодацький (у майбутньому Ленінський) та Фабрично-Чечелівський (у майбутньому Красногвардійський).

Адміністративний поділ Дніпропетровська, 2011

З радянських часів існує розподіл Дніпропетровська на 8 адміністративних районів: 5 — на правому і 3 — на лівому березі Дніпра:

  • Амур-Нижньодніпровський — лівобережний, створений у 1918
  • Бабушкінський — правобережний, створений у 1973 виділенням з Кіровського, Жовтневого і Червоногвардійського районів
  • Жовтневий — правобережний, створений у 1936 виділенням з Кіровського району, проте прототип району — Соборна поліцейська частина існувала з заснування міста
  • Індустріальний — лівобережний, створений виділенням з Амур-Нижньодніпровського району у 1969.
  • Кіровський — правобережний, створений у 1932, проте прототип району — Дніпровська поліцейська частина існувала ще у 19 сторіччі
  • Красногвардійський — правобережний, створений у 1933; до революції тут з 1897 існувала Заводська поліцейська частина
  • Ленінський — правобережний, створений у 1920 під назвою Кодацький район
  • Самарський — лівобережний, створений у 1977 з міст Придніпровська та Ігрені і східної частини Індустріального району

Місцевості[ред.ред. код]

Складові частини Дніпропетровська

Населення[ред.ред. код]

Станом на 1 січня 2013 чисельність населення Дніпропетровська становило 1 000 157 осіб.

Національний склад за даними переписів (1897 — мовний склад)

1897[5] 1926 1939 1959 1989 2001
українці  15,8%  36,0%  54,6%  61,5%  62,5%  72,6%
росіяни  41,8%  31,6%  23,4%  27,9%  30,0%  23,5%
євреї  35,4%  26,8%  17,9%  7,6%  3,2%  1,0%
білоруси  1,2%  1,9%  1,9%  1,7%    1,0%


Рідна мова за переписом 2001 у районах Дніпропетровська та населених пунктах міськради[6]

українська російська вірменська
Ленінський р-н 53,3% 45,4% 0,6%
Амур-Нижньодніпровський р-н 52,6% 46,6% 0,1%
Самарський р-н 51,7% 47,5% 0,2%
Красногвардійський р-н 47,0% 51,9% 0,3%
Індустріальний р-н 42,1% 57,2% 0,2%
Бабушкінський р-н 41,9% 57,0% 0,1%
Жовтневий р-н 39,4% 59,5% 0,1%
Кіровський р-н 37,0% 61,9% 0,1%
Дніпропетровськ (місто) 45,9% 53,1% 0,2%
смт. Таромське 88,5% 11,0% 0,04%
Дніпропетровськ (міськрада) 46,5% 52,5% 0,2%


Географія[ред.ред. код]

Дніпропетровськ розташований у центральній Україні з тяжінням до її півдня й сходу. Особливість Дніпропетровська — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.

Правобережжя[ред.ред. код]

Центр міста знаходиться на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Поетично місто називається «містом на трьох пагорбах», що є частиною Придніпровської височини.

  • 1-ий пагорб є місцем закладення Катеринослава 1787 за генеральним планом 1786 Клода Геруа та пізнішим генеральним планом 1792 р. Івана Старова. Сьогодні він містить Нагірний («на горі») й «Лагерний» (Табірний) (сучасний проспект Гагаріна) райони міста.
  • 2-ий пагорб відділений від першого Червоноповстанською балкою, й розташований на захід від нього, й на південь від центру міста; на ньому розміщені колишній катеринославський район Нові плани й проспект Кірова;
  • 3-ій пагорб відділений від 2-го Рибальською балкою; на ньому розташований район вулиці Робочої (нижня частина — катеринославські робочі слобідки — Шляхівка, Солдатська тощо;
  • 4-й пагорб, забудований уже на рубежі XIX–XX ст., відділений від 3-го Аптекарською балкою; на ньому розміщувався західний район Катеринослава—Чечелівка, зараз — район просп. Калініна та просп. Петровського

Балки (яри) правобережжя: Червоноповстанська, Рибальська, Аптекарська, Тунельна.

На заході, північніше Діївки — плавні, з головною протокою Старий Дніпро.

Лівобережжя[ред.ред. код]

Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. У індустріальному районі й понад Дніпром піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає річка Самара. На заході лівобережжя у АНД районі багато озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, руслом якої прорите нове русло Орелі.

Інші річки лівобережжя: Гнилокиш, Кримка, Шиянка. Шиянка визначає Ігренський острів.

На Дніпрі у межах міста розташовано чимало островів, давній Монастирський, Швецький (помилково Шевський), Свинячий, Пороховий, Кодачек.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Дніпропетровська
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 4 13 21 24 25 25 20 12 4 0 12
Середня температура, °C −5,5 −4,1 0,8 9,4 16,0 19,6 21,3 20,6 15,4 8,4 2,5 −2,1 8,5
Середній мінімум, °C −7 −6 −1 5 11 15 16 15 11 5 1 −3 5
Норма опадів, мм 45 36 34 38 46 59 56 37 36 32 42 52 513
Джерело: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Dnipropetrovsk/

Історія[ред.ред. код]

Доісторичні часи[ред.ред. код]

Історія міста Дніпропетровська пов'язана з історією краю, яка сягає в далеку давнину. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис.р. до н. е. до сучасного Дніпропетровська з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзового віку землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині ІІ тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скитів витіснили до Криму сармати у ІІІ ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у ІІІ ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самар. В подальшому (IV — ІХ ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.

Середньовіччя[ред.ред. код]

У часи Київської Русі вже у ІХ стор. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Монастир тут збудували візантійські монахи ще у 870 р. (?) — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Св. Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Св. Андрія Первозванного. Навколишні землі були під владою кочовиків — печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. У зв'язку з цим, увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800–1300 рр. на піщаних горбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами, та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз. Також було зруйновано монастир на острові і поселення на острові навпроти теперішнього Старого Кодаку.

Територія міста належала Запорізькій Січі під час козаччини. У 1635 році побудована польська фортеця Кодак. Та ось у 1660 році у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного Дніпропетровська існує селище Новий Кодак, яке у 1750 році вже називається містом.

Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли у козацьку добу:

Поселення на території сучасного Дніпропетровська до заснування Катеринослава
  • 1500 (або 1550) — торгівельне козацьке місто Самар (Самарь, Самара) — у пониззі р. Самари. Занепало у 1688 р.
  • 1564 — відомі козацькі курені у Таромському, з 1704 — слобода;
  • 1596 — відомий перевіз Кам'янка через Дніпро;
  • 1600 — відомі Богородицькі хутори (тепер — м. Підгороднє)
  • 1635 — поляки заснували фортецю Кодак, поряд виникло містечко — центр Кодацької паланки Запоріжжя. Фортецю було зрито за умовами Прутського трактату 1711 р. Слобода відновилася близько 1734-35 рр. (Старий Кодак).
  • 1648 — відомий хутір Обуха (теперішня Обухівка (Кіровське));
  • 1650 (або 1660) — відомий Новий Кайдак (центр паланки, а в 1784 — 1797 рр. частково виконував функції губерського міста під назвою Катеринослав-ІІ);
  • 1688 — поряд з козацьким містом Самар (центр запорізької паланки) московським урядом засновано Богородицьку фортецю і посад — Новобогородицьк — першу російську колонію на запорізьких землях. Козацьке населення м. Самар розійшлося сусідніми селами. Проіснувало до 1793 р., коли його залишки були переведені до сучасного Новомосковська (Новоселиці)
  • 1740-ві (або 1770-ті) — біля першого порогу засновано поселення лоцманів — Лоцманська Кам'янка;
  • 1743 — 1795 — існувала слобода Половиця. Зникла внаслідок розширення Катеринослава, який було засновано 1787 р. на горі поруч. Тепер — центр м. Дніпропетровська.
  • 1744 — засновано Мануйлівку (в подальшому — також Поповка);
  • 1760 — ті — відомий хутір Чаплі;
  • 1770 — засновано Сухачовку;
  • 1775 — засновано Діївку;
  • 1776 — засновано Одинківку;
  • 1784 — відома Мандриківка;

В 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво за непотрібністю було ліквідовано, а землі Запоріжжя увійшли у склад Азовської губернії. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Новий Кодак[ред.ред. код]

За свідченнями історика XIX ст. Ф.°Макаревського, у 1645 р. в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком міста Дніпроптеровська. Наприкінці XVII ст. — початку XVIII ст. Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. У 1704 р. біля Нового Кодаку з'явилося нове поселення — Таромське, а пізніше Сухачівка, Половиця, Діївка. В середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 р. в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяло десятки ремісничих майстерень. У 1760-х роках в містечку з'явився стаціонарний ринок.

Усталений уклад запорозького міста Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі у 1775 р. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 році Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Більше 10 років (з 1776 р. до 1789 р.) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 р. — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління. В останньому десятиріччі XVIII ст. органічний розвиток міста Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади. В середині 1780-х років російська імператриця Катерина ІІ звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 р. вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку Дніпропетровська. За інерцією з 1785 р. по 1791 р. в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.

Протягом першої половини 1790-х років адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 р. «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 р. мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 р. мав біля 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 році був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.

Катеринослав[ред.ред. код]

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста на річці Кільчень при її впадінні у ріку Самара. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра.

Дніпропетровськ (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1888 рік

Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість.

Катеринослав 1 в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ.

Російська імператриця Катерина II мріяла збудувати «Південну пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — «Північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор Петра і Павла в Римі (Ватикан). (Але — величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 р. Будівельники встигли закласти величезний фундамент (нині — Жовтнева площа Дніпропетровська). Це ще одна дата заснування міста: 1887 р. городяни святкували 100-річчя міста.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку.

1789 р. було засновано німецькі колонії по Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м.Підгороднє), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині Рибальське — частина Ігрені). У гирлі Сури було засноване колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). 1796 р. було засновано с. Краснопілля. У 17961802 за бажанням імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ.

Все XIX ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 р. населення міста становило 6,4 т. осіб, то 1850 — лише 13 тисяч. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарених заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди, а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами. На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще 1873 р. (гілка з Синельникова). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро 1884 року. Почалось будівництво металургіійних підприємств на заході міста та на лівому березі:

Біля заводів стрімко зростали робочі слободи — Солдатська (Чечелівка), Фабрічна, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо населення в 1865 р. населення міста становило 23 тис.осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в 1910 — вже 232 тис.осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тількі 1925 р.). Основними етнічними групами були росіяни, євреї та українці.

Катеринослав, нарис Айвазовського

Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів Російської імперії. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку ХХ ст.

Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 року і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувало про козацький характер цього краю, але офіційно місто залишалося з попередньою назвою — Катеринослав.

Дніпропетровськ[ред.ред. код]

Під час революційних подій 1917–1919 рр. місто неодноразово переходило з рук в руки і прийшло у занепад. Але протягом перших п'ятирічок було, в основному, відновлено, а в подальшому стало одним з центрів сталінської індустріалізації.

19 липня 1926[7] р. Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії місцевого походження Г.І.Петровського, який був причетним до організації Голодомору 1932-1933 років).

22 червня 1941 р. почалася Німецько-радянська війна. 25 серпня 1941 р. Дніпропетровськ було окуповано німецькими військами. Тут розташувалась нацистська окупаційна адміністрація однойменної генеральної округи Райхскомісаріату Україна, а також Дніпропетровських міської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Stadt) та сільської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Land) округ. 25 жовтня 1943 року Дніпропетровськ було відвойовано радянськими військами, після чого почалось відродження промисловості, відбудова міста.

Всебічний розвиток міста продовжувався до середини 1980-х, коли настала «перебудова». Промисловість почала занепадати, масове житлове будівництво припинилось, у плачевному стані опинились міський комунальний транспорт, житлово-комунальна сфера, більшість доріг. З початку нового тисячоліття з'явились деякі ознаки поліпшення становища міста, що знайшло відображення у будівництві окремих житлових комплексів, торгівельних комплексів, торгово-розважальних центрів, капітальному ремонті окремих вулиць.

Керівники Дніпропетровська[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Будучи столицею величезної південної губернії, Катеринослав розвивався як звичайний провінційний сільськогосподарський центр. Тільки з відкриттям в кінці 19 століття Криворізького залізорудного родовища почався інтенсивний розвиток міста. В цей період діяло близько 170 великих та малих заводів і фабрик. Величезні прибутки промисловців зумовили швидкий розвиток міської інфраструктури та благоустрій території міста.

На початку 20 століття промисловість продовжувала розвиватись і в 30-ті роки місто перетворилось на потужний індустріальний центр.

Економічному розвитку міста сприяє його розташування на перехресті всіх видів шляхів сполучення — водних, залізничних, автомобільних, повітряних і наявності необхідної інфраструктури, що дає можливість здійснювати значні обсяги перевезень пасажирів та вантажів.

Міжнародного класу аеропорт зв'язує місто з країнами дальнього та ближнього зарубіжжя. Залізничні магістралі з'єднують його з головними сировинними базами країни — кам'яновугільним Донбасом, залізорудним Криворіжжям, та Нікопольським марганцевим басейном. Добре розвинута система автомобільних шляхів.

Місто стоїть на березі головної водної артерії країни — річки Дніпро. Її береги зв'язують 5 залізничних та автодорожніх мости. Дніпропетровський річковий порт забезпечує суднам типу «річка-море» прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

У регіоні діє розвинута система електрозв'язку. Телефонні послуги надають як державні компанії так і 6 приватних фірм, у їх числі — спільні підприємства з інвестиційним капіталом із США, Канади, Франції, Італії.

Розгорнуті мобільні та стільникові телефонні мережі. Діють пейджингові компанії, послуги доступу до всесвітньої мережі Інтернет надають близько 10 фірм. Впровадження інформаційних технологій та сучасного поштового обладнання дозволяє організувати надання послуг електронної та гібридної пошти, здійснення банківських операцій, різних видів розрахунків та надання інформаційних послуг.

Дніпропетровськ є одним з провідних фінансових центрів України. У місті акредитовані або мають філії близько 40 великих державних та приватних банків: Національний банк України, «Укрексімбанк», «Україна», «Укрсоцбанк», «Промінвестбанк», «Ощадбанк», «Приватбанк», «Аваль», «Перший Український міжнародний банк», «Кредитпромбанк», «Правекс-Банк», «Кредит-Дніпро», «Вабанк», «Новий», «АктаБанк» та інші.

Місто займає одне з провідних місць на фондовому ринку країни — працюють 2 фондові біржі. Активно розвивається ринок страхових послуг. Будівельний комплекс за своїми виробничими потужностями, величині основних фондів, кількості робітників перебуває на другому місці в Україні. На території міста працює більше 150 підрядно-монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проектних і пошукових організацій, 540 малих будівельних підприємств, які виконують роботи з проектування, будівництва та ремонту. Широке використання сучасних будівельних технологій та матеріалів дає можливість придати сучасний вигляд місту з 233-літньою історією. Господарчий комплекс міста складають більше 20 тисяч підприємств.

Основні об'єкти економіки Дніпропетровська (в порівнянні з 1980-ми роками)

Рік засн. Станом на 1980-ті Адреса Станом на 2013 р. Код К-ть прац-х Власники, керівники
МЕТАЛУРГІЯ
1887 Металургійний завод ім.Г.І.Петровського пр.Калініна, 75 ПАТ "ЄВРАЗ - ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ІМ. ПЕТРОВСЬКОГО" 5393056 5300
1889 Трубопрокатний завод ім.В.І.Леніна вул. Маяковського, 31 ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" 5393122 2970
Завод металоконструкцій ім. І.В.Бабушкіна вул. Красногвардійська, 1, вул. Ударників, 54 ПАТ "Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна" .
1914 Завод металургійного обладнання (ДЗМО) Сухий острів ВАТ "Дніпроважмаш" (з 1994)
1896 Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім.Карла Лібкнехта вул. Столєтова, 21 ВАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" 5393116 6600
1899 Металургійний завод ім.Комінтерна вул.Комінтерна, 3; 7 "ПАТ ""ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ІМ.

КОМІНТЕРНУ"" (ПАТ ""КОМІНМЕТ"") з 1994"

1430 г.п. - Ботюк Олег Миколайович
Завод "Червоний металіст" вул. Столярова, 10 Орендне підприємство "Завод "Червоний металіст"
1915 Завод метвиробів ("Днепрометиз") пр. Правди, 20 ВАТ "ДНІПРОМЕТИЗ /ДМВО/ " 5393145 1000
Ливарно-механічний завод вул. Марата, 2 ТОВ "Державний дніпропетровський ливарно-механічний завод"
Металозавод вул. Торгівельна, 47
1933 Металомеханічний завод вул. Морозова, 4
ВО "Дніпрометалпостачзбут" вул. Героїв Сталінграду, 122 ТОВ "Дніпрометалургзабезпечення"
ВО "Металіст" вул. Філософська, 84, вул. Героїв Сталінграду, 162
1929 Коксохімічний завод ім. М.І.Калініна вул.Коксохімічна, 1 ВАТ "Днпрококс"
МАШИНОБУДУВАННЯ
ВО "Південний машинобудівний завод" ДЕРЖ. ПІДПРИЄМСТВО "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ІМЕНІ О. М. МАКАРОВА" 14308368 10800
КБ "Південне" ДП "КБ "ПІВДЕННЕ" 14308304 4200
НВО "Орбіта"
Дніпровський машинобудівний завод
1895 Комбайновий завод ім. К.Є.Ворошилова вул. Ударників, 27 .
1958 Електровозобудівельний завод Орбіта, 13
1898 Вагоноремонтний завод ім.С.М.Кірова вул. Універсальна, 10 ДВРЗ
1884 Тепловозоремонтний завод вул. Червонозаводська, 7 ВАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" 659101 1500
Дніпропетровський авторемонтний завод №1 вул.Автотранспортна,5
Дніпропетровський авторемонтний завод №1 вул. Артема, 91
Автоелектроремонтний завод вул. Океанська, 10 д.- Щеголь Віктор Андрійович
Дніпропетровський агрегатний завод вул.Щепкіна, 51 д. - Дегтярьов Олександр Вікторович
Завод "Будмаш" вул.Ленінградська, 32
Завод "Буддеталь" вул. Героїв Сталінграду, 144
ПРИЛАДОБУДУВАННЯ
1945 Дніпропетровський радіозавод вул.Ленінградська ,68, вул.Молодогвардійська, 13-а
Завод медичного обладнання вул. Мандриківська, 47 д. - ІВАШУТІН ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
ВО "Медтехніка" пр. Кірова, 28-а
Завод "Електропобутприлад" вул. Артема, 94
ОБЛАДНАННЯ
1955 Завод пресів вул.Героїв Сталінграду, 139
Завод "Полімермаш" вул.Героїв Сталінграду, 147 ВАТ "Дніпрополімермаш"
1947 Завод шахтної автоматики вул. Ак.Лазаряна, 3
Електротехнічний завод "Світлофор" вул. Новомосковська, 1
1915 ВО "Дніпротяжбуммаш" ім.Артема вул. Білостоцького,100
Дніпропетровський завод газової апаратури вул. Героїв Сталінграду, 160
1916 Верстатобудівний завод
1932 Завод гірничошахтного устаткування вул.Берегова, 135
Завод "Металургмаш" вул. Собінова, 1
1936 Стрілочний завод вул. Білостоцького, б.181 ВАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ СТРІЛОЧНИЙ ЗАВОД" 14367980 1350
Завод "Більшовик" вул. Ульянова, 10
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ
1961 Шинний завод вул. Кротова, 24
Завод резино-технічних виробів вул. Кротова, 24
Дніпропетровський лакофарбовий завод вул.Будьоного, 1-а
Дніпропетровський завод хімвиробів вул. Героїв Сталінграду, 156-а
ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ
1922 Швейна фабрика ім.М.М.Володарського вул. Гопнер
ВО "Славутич" вул. Чичерина, 21
1969 Дніпропетровське виробниче експериментальне трикотажне об'єднання "Дніпрянка" вул. Винокурова, 1
1924 ВО взуттєвих підприємств №3
Взуттєва фабрика "Оріль" вул. Фучика
Фабрика кіжгалантерейних виробів пр. Кірова, 93
Фабрика головних уборів вул. ГенералаПушкіна, 1
1914 Паперова фабрика
Фабрика "Дніпромебель" вул.Артільна, 9
1963 Комбінат дитячих іграшок пр. Кірова,
Завод "Ремпобуттехніка" пр.Кірова, 129
Завод "Динамо" вул. Героїв Сталінграду, 158
Завод сантехвиробів пр. Правди, 35-а
Фурнітурний завод вул. Артільна, 10
ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ
1941 Завод харчових концентратів
Дніпропетровський олійноекстракційний завод вул.Ленінградська, 46 ЗАТ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" 374385 400
Дніпропетровська тютюнова фабрика вул.Ленінградська,19
Дніпропетровський завод продтоварів вул.Ленінградська, 33
Дніпропетровський лікеро-горілчаний завод вул.Шмідта, 17
Дніпропетровський молзавод №1 вул.Благоєва, 31
Дніпропетровський молзавод №2 вул.Журналістів, 15 ПАТ "КОМБІНАТ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ" 1528186 1000
Виноробний завод вул. Киснева, 47
Кисневий завод вул. Киснева, 1
Дніпропетровський мясокомбинат вул. Молодогвардійська,
ВО "Дніпропетровськриба" вул. Автотранспортна
Пиво-безалкогольний комбінат "Дніпро" вул. Журналістів, 9-а
ВО кондитерської промисловості вул. Журналістів, 11
1954 Придніпровська державна районна електростанція
ТРАНСПОРТ
1873 Придніпровська залізниця пр. Карла Маркса, 108 ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 1073828 60000
Дніпропетровський річковий порт пл. Десантників
Дніпропетровський аеропорт ВАТ "АК "ДНІПРОАВІА" (з 2013 - "Авіадніпро") 1130549 1900
Завод цивільної авіації №109 вул. Винокурова, 3
1956 АТП 11201 (кол. таксомоторний парк) вул. Войцеховича, 29-а
АТП 11203 вул. Ларіонова, 145 ПАТ "Дніпропетровське АТП 11203" 3113609 г.п. - Калита Олексій Олексійович
АТП 11205 вул. Калинова, 87 ПАТ "Дніпропетровське АТП 11205" 23935584 256 г.п. - Жуков Тарас Григорович
АТП 11227 (автобусний парк) пр. Праці, 14 ВАТ "Дніпропетровське АТП 11227" 3113644 42 г.п. - Шрам Ігор Олександрович
АТП 11228 вул. Берегова, 210 ПАТ "Дніпропетровське АТП 11228" 3113615 209 г.п. - Цибук Анатолій Михайлович
АТП 11231 вул. Винокурова, 11 ВАТ "Дніпропетровське АТП 11231" 3120213 259 г.п. - Резнік Олександр Миколайович
АТП 11259 вул. Винокурова, 5 ВАТ "Дніпропетровське АТП 11259" 3116140 31 г.п. - Бутенко Володимир Анатолійович
АТП 11260 вул. Білостоцького, 93 ВАТ "Дніпропетровське АТП 11260" 5461332 5 г.п. - Андросов Валерій Сергійович
АТП 11262 вул.Леніногорська, 121 ВАТ "АТП 11262 Тяжавтотранс" г.п. - Карповський Олег Віталійович
АТП 11263 вул. Орловська, 21 ПАТ "АТП 11262" 220 г.п. - Тараненко Олег Іванович
БУДІВНИЦТВО
Домобудівний комбінат №1
Домобудівний комбінат №2 вул. Красногвардійська, 1-а
Будівельний трест №17 ТОВ "Будівельна компанія трест №17" 31714021 д. -Шеремет Віктор Іванович
Трест "Дніпрожитлобуд"
Трест "Дніпроміськбуд"
Завод залізобетонних конструкцій вул.Гаванська, 4
Завод стінових матеріалів вул.Байкальська, 1
Асфальтобетонний завод пр.Правди, 16-а
Сілікатний завод вул. Степана Разіна, 83
Завод будматеріалів вул. Квітки-Основ'яненка, 5
Цементний завод вул. Красногвардійська, 1
ВО будматеріалів пр. Правди, 3
ТОРГІВЛЯ
Центральний універмаг пр. Карла Маркса, 52
Універмаг "Славутич" пр. Кірова, 104
Універмаг "Будинок торгівлі" пр.Правди, 81
"Дитячий світ" пр. Карла Маркса, 48
Магазин "1000 дрібниць" пр. Карла Маркса, 92
Магазин "Лотос" пр. Карла Маркса, 58
Універмаг №50 пр. Петровського, 56
Центральний книжковий "Універсальний" пр. Карла Маркса, 55
Магазин "Будинок книги" вул. Дзержинського, 1-3
1885 Центральний колгоспний ринок ("Озерка") вул. Шмідта, 2 Центральний ринок ("Озерка")
Центральний гастроном пр. Карла Маркса, 55
Універсам на ж/м Перемога Бульвар Слави
Універсам на ж/м Тополя вул. Панікахи
Універсам №2 "Парус" ж/м Комунар
Універсам на ж/м Сокіл Бульвар Слави
Магазин "Океан" пр. Правди, 68
Мережа магазинів "АТБ-Маркет" Власники - Г.Буткевич, В.Карачун, Є.Єрмаков
Мережа магазинів "Сільпо" Власники - В.Костельман. О.Сотніков, Р.Чигирь
Мережа магазинів "Варус" Власник - Р.Шостак
ТРЦ "Мост-сіті" Власник - В.Єрмолаєв
БАНКИ
"Приватбанк" Власники - І.Коломойський, Г.Боголюбов, О.Мартинов
Банк "Кредит-Дніпро"
Банк "Новий"
ПАТ "АктаБанк" Власник - В.Єрмолаєв

Промисловість[ред.ред. код]

Місто має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. На більш ніж 200 промислових підприємствах 13 галузей виробляється 4,5 % всієї промислової продукції України.

2009 року промислові підприємства міста реалізували продукції більш ніж на 30 мільярдів гривень, це 30,0 % від загального обсягу продукції реалізованої в області.

Основа промисловості міста — металургійний комплекс. Продукція галузі становить 6,9 % від загального обсягу виробництва чорної металургії України, в тому числі: труб — 51,4 %, сталі — 5,3 %, чавуну — 5,0 %, прокату — 4,4 %, коксу — 4,0 %. Основні підприємства галузі — відкриті акціонерні товариства: «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», «Дніпрококс», «Комінмет», «Дніпропетровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Машинобудівна та металообробна галузь промисловості міста у загальнодержавному виробництві машинобудівного комплексу становлять 10,5 %. Найбільш розвинутими є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничо-шахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. Лідерами галузі є: відкриті акціонерні товариства «Дніпропетровський машинобудівний завод», «Дніпроважмаш», «Дніпропрес», «Дніпровагонрембуд», науково-виробниче об'єднання «Дніпропетровський електровозобудівний завод». Продукція галузі — трактори, преси, вагоноопрокидувачі, шлаковозні чаші, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.

Зеніт-3SLБ на стартовому майданчику

Дніпропетровськ — один з світових центрів ракетно-космічного будування. Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» та Конструкторського бюро «Південне» розробили і виготовляють екологічно чисті ракетоносії «Зеніт», космічні апарати з унікальними можливостями та беруть участь в реалізації проекту «Морський старт» у складі міжнародного консорціуму чотирьох країн (США, Росії, України, Норвегії). Хімічна галузь — це 7 підприємств; продукція : лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, гумотехнічні вироби для багатьох галузей — космосу, повітряного транспорту, понад 80 типорозмірів шин, у тому числі великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки, які експортуються у 30 країн світу. Продукція галузі становить 7,5 % обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості України. Розвинути легка промисловість, харчова промисловість та переробна промисловості. В місті виробляється 5,6 % обсягу виробництва продуктів харчування в Україні.

Зовнішньоекономічна діяльність, яка здійснюється майже з 130 країнами світу. Обсяг експортно-імпортних операцій становить понад 7% загального зовнішньоторговельного обігу України. Експортний потенціал міста складається з продукції підприємств чорної металургії, машинобудування, хімічної, харчової та легкої промисловості, а імпортуються в місто, головним чином, природний газ, нафтопродукти, продукція машинобудування.

Комунікації[ред.ред. код]

Основна стаття Транспорт Дніпропетровська

Дивись також Перелік мостів Дніпропетровська

Дивись також Зв'язок у Дніпропетровську

Торгівля[ред.ред. код]

У місті зареєстровано 13 677 об'єктів торгівлі, в тому числі 4 210 магазинів і 1322 підприємства громадського харчування. У Дніпропетровську працюють 100 супермаркетів, в тому числі 4 гіпермаркети, 68 торгових центрів (універмагів) і 50 великих спеціалізованих непродовольчих магазинів.

Крім того, на території міста функціонують 70 об'єктів ринкової торгівлі, на яких щомісяця реалізується більше 2 тис.тонн сільгосппродукції. За перше півріччя 2013 року товарообіг склав 244 мільйони гривень, що перевищує аналогічний показник 2012 року на 31,8 мільйона гривень (15,0%). Щодня ринки міста відвідують близько 100 000 покупців.

Фактичний обсяг роздрібного товарообороту підприємств торгівлі та ресторанного господарства міста в 1 кварталі 2013 року склав майже 4,5 мільярда гривень.

Дніпропетровськ займає перше місце серед обласних центрів країни по забезпеченості населення торговими площами магазинів. На одну тисячу жителів припадає 834 кв.м торгової площі. [10]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Станом на 31.12.2012р. мережа медичних закладів міста має у своєму складі 59 лікарняних закладів, у т.ч.:

  • 26 лікарень на 6 520 місць, з них -
    • 16 міських лікарень,
    • 5 міських дитячих,
    • 2 спеціалізовані,
    • пологовий будинок

Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів включає:

  • 25 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів;
  • 119 амбулаторно-поліклінічних підрозділів
  • 12 центрів ПСМД
  • 5 поліклінік
  • 7 стоматологічних поліклінік

[11]

В лікувально-профілактичних закладах працює біля 4,5 тис. лікарів та більше 7 тис. молодших медичних спеціалістів.

Дніпропетровська область - один з ""пілотних" регіонів України по впровадженню "медичної реформи" Партії регіонів, яка, зокрема, веде до скорочення витрат на медицину, а саме лікарень і медичного персоналу.

Спорт[ред.ред. код]

Спортивні клуби:

Стадіони:

  • «Дніпро-Арена»
  • «Метеор»
  • «Дніпропрес»
  • «Локомотив»
  • «Монтажник»
  • Стадіон Придніпровської ТЕС
  • «Славутич»
  • Стадіон «ім. Кірова»
  • «Трудові резерви»

Спортивні комплекси:

Аеродроми:

Споруди для водних видів спорту:

  • Басейни:
Басейн Водних видів спорту спорткомплексу «Метеор»
Басейн Академії будівництва і архітектури
Басейн Індустріального технікуму
Басейн Медичної академії
Басейн Національного університету залізничного транспорту
Басейн Фінансової академії
Басейн Національного університету
Басейн Інституту фізкультури
  • Гребний канал

Освіта і наука[ред.ред. код]

  • Дніпропетровський вузівський регіон об'єднує 35 вищих навчальних закладів, у тому числі — 21 І-ІІ рівня акредитації та 14 ІІІ-ІV рівня акредитації, в яких навчається майже 90 тис. студентів денної, заочної та вечірньої форм навчання, у 180 загальноосвітніх школах навчається майже 130 тис. дітей.
  • 2010 р. — 164 школи, в які пішло 80 000 школярів, в тому числі майже 9 000 — в 1-й клас. 173 дитячих садочка, 39 позашкільних закладів, 6 дитячих будинків. Станом на серпень 2013 в 193 дошкільних закладах — 34 703 дітей [12].


Вищі навчальні заклади[ред.ред. код]

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара (Будинок студентів)
Національний гірничий університет України.

Університети[ред.ред. код]

Академії[ред.ред. код]

Інститути[ред.ред. код]

Наука[ред.ред. код]

Дніпропетровськ — один із найбільших наукових центрів України. В ньому зосереджено багато науково — дослідних та проектно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної Академії Наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології і т. д. Дніпропетровськ — кузня вчених, широко відомих і за межами України. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергозберігаючих екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проектів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

ЗМІ[ред.ред. код]

Друковані ЗМІ[ред.ред. код]

У Дніпропетровську друкується більше 45 різних газет і журналів[13]. Серед суспільно-політичних видань відомі «Вісті Придніпров'я», «Дніпровська правда», «Днепр Вечерний», «Горожанин», «Лица»; Щомісячна газета для сімейного читання «Золотий фонд України»; найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Теленеделя», відомі рекламно-інформаційні видання: «Днепровская неделя», «Авізо», «Бесплатно всегда» та «СтройПрайс».

Телебачення[ред.ред. код]

На сьогодні діють такі місцеві ТВ канали:

  • 11 Канал
  • 23 канал — СТБ Дніпро
  • 34 телеканал
  • Дніпропетровський державний
  • 27 канал
  • ІРТ
  • 9 канал
  • ТЕТ
  • Домашній очаг

Радіо[ред.ред. код]

Радіостанція Частота Радіостанція Частота Радіостанція Частота
Europa Plus FM 88.1 Русское радио FM 101.1 Авторадіо FM 104.8
Радіо Relax FM 88.5 Super Radio FM 101.5 Радіо Шансон FM 105.3
Ретро FM FM 89,7 Хіт FM FM 102.0 Просто Радіо FM 105.8
Радіо Мелодія FM 90.1 Європа плюс Дніпропетровськ FM 102.5 Radio Roks FM 90.5 Gala radio FM 106.4
Стильне радіо "Перець FM" FM 90,9 Наше радіо FM 102.9 Kiss FM FM 106.8
Ера FM FM 91.4 DJFM FM 103.3 Радіо Мікс FM 107.3
Люкс FM FM 100.5 Улюбене радіо FM 104,0 Радіо "Вести" FM 107.7

Культура[ред.ред. код]

Дніпропетровськ — місто багатих культурних традицій. В ньому працює 7 державних театрів та 3 концертні організації, функціонує 6 державних та 173 музеї на громадських засадах, 55 бібліотек, фонд яких становить 1,4 млн примірників, 287 пам'яток історії і культури нагадують нам про видатні події та видатних діячів науки, історії, мистецтва. У 2009 році своє 160-річчя відзначив Дніпропетровський державний історичний музей ім. Д.І. Яворницького.

Палаци і будинки культури Дніпропетровська[ред.ред. код]

  • Палац культури ім. Ілліча
  • Палац культури машинобудівників
  • Палац культури Придніпровської залізниці
  • Палац культури "Шинник"
  • Палац культури металургів
  • Палац студентів

Музика, театр і кіно[ред.ред. код]

Дніпропетровськ є одним з 6 міст України, де працює оперний театр та вищий навчальний заклад музичного профілю — консерваторія, структурним підрозділом якої є музичне училище, що діяло в місті з початку ХХ століття. В міст також діє обласна філармонія, регіональне відділення Спілки композиторів. Тут проводились фестивалі джазової музики «Джаз на Дніпрі» (у 1987–1990 та 1999–2006 роках), проводяться юнацький фестиваль «Дніпровські зорі», фестиваль музичного мистецтва «Музика без меж».

Діють два драматичні театри - Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (з 1918) та Дніпропетровський академічний театр російської драми імені Максима Горького (з 1927).

Музеї[ред.ред. код]

У місті розташовані:

Відділи

Бібліотеки[ред.ред. код]

Колективи[ред.ред. код]


Відомі Художники Дніпропетровська[ред.ред. код]

Віктор Загубибатько, Володимир Падун, Віктор Адамкевич, Петро Магро та ін.

Архітектура[ред.ред. код]


Скульптурна композиція поблизу Дніпропетровського драматичного театру. 2010.

Місто проектували видатні архітектори — Клод Геруа, Іван Старов. Будинки зводили за проектами В. Гесте і М. Козакова, Дмитра Скоробогатова, Олександра Красносельського, В. Самодриги.

З розрахунку на одного мешканця міста площа зелених масивів і насаджень становить 134 м² — один з найвищих показників в Україні. В межах міста знаходяться ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, з яких 2 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва 18 століття.

У місті 2 29-поверхових будинків і два 25-поверхових. В центрі Дніпропетровська ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх нещадно зносять кожного року. Наразі вже не лишилося жодної вулиці в місті, яка б зберегла своє історичне обличчя.

Релігія[ред.ред. код]

Православні громади і храми[ред.ред. код]

Дніпропетровськ є центром єпархій УПЦ КП (резиденція митрополита Дніпропетровського і Криворізького Адріана (Старини)) й УПЦ МП (резиденція митрополита Дніпропетровського і Павлоградського (з 1993) Ірінєя (Івана Середнього)); головним храмом цієї єпархії є Троїцький кафедральний собор.

Інші християнські громади і храми[ред.ред. код]

у Дніпропетровську на розі вул. Лєванєвського та пр. Калініна завершується будівництво вірменського храму.

Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), храм Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ у Дніпропетровську розташований по вул. Сташкова, 8.

Іудейська громада, храми і заклади[ред.ред. код]

Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала іудейська громада - за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35%, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4% (13,7 тис.осіб, за даними "Хабаду" - 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпропетровська і України, найвпливовіші бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Олександр Турчин, Геннадій Корбан, Вадим Єрмолаєв. 2012 р. у центрі міста відкрито найбільший в світі єврейський центр "Менора" площею 122 000 кв.м. (біля синагоги "Золота троянда").

Інші релігійні громади[ред.ред. код]

Євангельсько-лютеранська церква св.Катерини(Кирха), Вірменська церква

Місцеві краєвиди[ред.ред. код]

Особи, пов'язані з Дніпропетровськом[ред.ред. код]

Дивіться також: Категорія:Персоналії:Дніпропетровськ.

Ресурси інтернету[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Репан О. А., Старостін В. С., Харлан О. В. Палімпсест. Коріння міста: поселення XVI–XVIII століть в історії Дніпропетровська. — К.: Українські пропілеї, 2008. — 266 с.
  • Історія міста Дніпропетровська. — Д.: Грані, 2006. — 596 с.
  • Дніпропетровськ - Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)

Примітки[ред.ред. код]