Дніпро (ракета-носій)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дніпро (ракета-носій)
Dnepr rocket lift-off 1.jpg
Призначення Орбітальна ракета-носій
Виробник Південний машинобудівний завод
Країна СРСР СРСР, Україна Україна
Розміри
Висота 34.3 м
Діаметр 3 м м
Маса 211 000 кг кг
Ступенів 3 (4 або 5)
Вантаж
Вантаж на
LEO
4500 кг кг
Вантаж на
МКС
3200 кг кг
Вантаж на
TLI
550 кг (з ST-1) кг
Історія запусків
Космодроми LC-109, Байконур
Ясний
Всього запусків 18
Невдалих 1
Перший ступінь
Двигуни 1 РД-264
Тяга 4520 кН кН
Питомий імпульс 318 с
Тривалість горіння 130 с
Паливо N2O4/UDMH
Другий ступінь
Двигуни 1 РД-0255
Тяга 755 кН кН
Питомий імпульс 340 с
Тривалість горіння 190 с
Паливо N2O4/UDMH
Третій ступінь
Двигуни 1 РД-869
Тяга 18.6 кН кН
Питомий імпульс 317 с
Тривалість горіння 1,000 с
Паливо N2O4/UDMH

Дніпро — українсько-радянська ракета-носій космічного призначення, створена на базі балістичних ракет, що підлягають ліквідації (міжконтинентальні балістичні ракети РС-20 (15А18) (У класифікації країн НАТО — SS-18 «Сатана»)). Ракета має стартову масу 211 т, довжину 34 м, діаметр 3 м і здатна вивести на орбіту висотою 300–900 км космічний апарат або групу супутників різного призначення стартовою масою до 3,7 т. Один запуск «Дніпра» коштує близько 18 млн євро.

Історія створення[ред.ред. код]

Ракету-носій легкого класу «Дніпро» було створено у 1999 році на базі міжконтинетальних балістичних ракет РС-20 (SS-18 «Сатана»), що підлягали скороченню відповідно до російсько-американського договору. Договір допускає використання ракет РС-20 для доставки об'єктів у космос.

Важка міжконтинентальна балістична ракета РС-20 була розроблена в 70-і роки в конструкторському бюро «Південне». У 1975 році ракета була прийнята на озброєння радянською армією. На цей час ракета РС-20 є найбільш могутньою ракетою цього класу. На всіх етапах експлуатації ракета знаходиться в транспортно-пусковому контейнері, пуск здійснюється із шахтної пускової установки, що забезпечує незалежність від погодних умов. Високоточна система керування забезпечує високу точність виведення космічного апарата. Саме завдяки характеристикам ракети на її базі була створена високоефективна ракета-носій для запусків космічних апаратів.

У зв'язку з підписанням договору СНО-1, який передбачав знищення 50% РС-20 (SS-18 «Сатана»), постало питання про методи скорочення арсеналу цих ракет. Одним з варіантів було запропоновано переобладнати їх в РН і використовувати для комерційних запусків.

Для реалізації програми створення і подальшої експлуатації ракети-носія «Дніпро» за рішенням Російського космічного агентства і Національного космічного агентства України була створена Міжнародна космічна компанія ЗАТ «Космотрас». До її складу входять підприємства і організації Росії і України, що створили ракетний комплекс PC-20 і здійснюють гарантійний і авторський нагляд в процесі його експлуатації (зокрема, українське КБ «Південне», яке було розробником МБР РС-20, ВАТ «Хартрон», розробило систему керування, та ін.)

Основу програми «Дніпро» складають більше 150 ракет PC-20, придатних для переобладнання в ракети-носії. Особливе значення надається надійності запуску, і польотна надійність ракети-носія «Дніпро» підтверджена більш ніж 160 запусками (зокрема 5 запусків на навколоземну орбіту). Маючи в своєму розпорядженні великий парк базових ракет РС-20, «Космотрас» при запуску одночасно з основною ракетою має на космодромі у сховищі також і резервну ракету. При виникненні проблеми із запуском основної ракети резервна може бути підготовлена ​​до запуску впродовж 30 діб, забезпечуючи тим самим виконання контракту в задані терміни. Жодна інша компанія-оператор запуску в світі не може запропонувати замовнику такий вид сервісу.

Конструкція[ред.ред. код]

Рідинна РН «Дніпро» виконана за двоступеневою схемою з послідовним розташуванням ступенів і розгінного ступеня. В якості палива використовується N2O4/UDMH.

На орбіті для кластерного запуску супутників використовується двигун РД-866.

Ракета має кілька модифікацій:

  • «Дніпро-1» — базова модифікація, має максимальну наступність з ракетою РС-20. Використовує основні складові частини МБР без доробок, ЗА винятком перехідника обтічника.
  • «Дніпро-М» — поліпшена модифікація, має ширші можливості з виведення корисного вантажу і підвищену висоту орбіти. Модернізація включала у себе установку додаткових двигунів орієнтації І. стабілізації, доопрацювання системи управління, установку подовженого головного обтічника.

Експлуатація[ред.ред. код]

Всього виконано шістнадцять пусків ракети-носія «Дніпро». Дотепер ракетою «Дніпро» на навколоземні орбіти виведені 54 космічних апарата 14 країн, у тому числі США, Англії, Німеччини, Японії, Франції, Канади, Росії, Єгипту, Італії, Іспанії, Швеції, Об'єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії та Малайзії. Програма «Дніпро», що забезпечує економічні пускові послуги малих і середніх космічних апаратів, активно розвивається і набирає темп.

Перспективи[ред.ред. код]

Наявність значного парку ракет (~ 150 штук), тривалого терміну їх гарантійної експлуатації, інфраструктури технічних і стартового комплексів на космодромах «Байконур», Ясний та Домбаровський, районів падіння відокремлюваних частин РН, наземного вимірювального комплексу, існуюча кооперація підприємств розробників КРК «Дніпро», гарантують стабільність надання послуг по запуску космічних апаратів.

Порівняння характеристик РН легкого класу
Ракета-носій Країна Перший політ кількість запусків в рік (всього) Широта СК Старт. маса, т Маса КН, т Успішних. пусків, % Вартість пуску, млн $
НОО¹ ГПО ССО²
«Дніпро»[1] Україна Україна / Росія Росія 21.04.1999 1-3 (17) 46° / 51° 211 3,7 2,3 94% 30,7[2]
«Рокот»[3] Росія Росія 20.11.1990 1-2 (18) 46° / 62° 107,5 2,1 1,6 89% 22,5 (€15)[4]
«Вега»[5] Європейський Союз Європейський Союз 13.02.2012 2(2) 137 2,3 1,6 100% (2 пуски) 42[6]
«Циклон-4»[7] Україна Україна 2015[8] 0 2,3° 193 5,685 1,6 3,91 23³
«Союз-2.1в»[9] Росія Росія 28.02 2013 1 62° 160 2,8 1,4⁴ 100% (1 пуск)
«Ангара 1.2»[10] Росія Росія 2015 0 62° 171 3.8
«Антарес»[11] США США 21.04.2013[12] 3-4 (3) 38° 240 5,6 4,4 100% (3 пуски)
¹ — висота 300 км, нахил відповідає космодрому; ² — висота 300 км, нахил 98°; ³ — оцінка, 2007; ⁴ — висота 835 км

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Днепр». Конструкторское Бюро “Южное”. Процитовано 07.04.2012. 
  2. «Iridium Reports Double-digit Revenue Growth in First Half of 2011» (англійською). Space News. 8.08.2011. Процитовано 08.04.2012. 
  3. «Rockot User's Guide, EHB0003, Issue 5, Revision 0». EUROCKOT Launch Services GmbH. Август 2011. Процитовано 07.04.2012. 
  4. «European SMOS and Proba-2 Successfully Launched by Rockot» (англійською). Space News. 9.11.2009. Процитовано 08.04.2012. 
  5. «Vega User’s Manual Issue 3, Revision 0, стр. 2-7» (англійською). ARIANESPACE. 03.2006. Процитовано 08.04.2012. 
  6. «Vega Expected to be Price-competitive With Russian Rockets» (англійською). Space News. 23.01.2012. Процитовано 07.04.2012. 
  7. «CYCLONE-4 Launch Vehicle User's Guide Issue 1 – October 2010, стр. 53-56» (англійською). Alcantara Cyclone Space. 10.2010. Процитовано 07.04.2012. 
  8. «Украина и Бразилия перенесли сроки первого запуска РН «Циклон-4»». РИА Новости. 2013-04-10. Процитовано 2013-04-12. 
  9. «Союз-2 этапа 1в». ГНПРКЦ "ЦСКБ-Прогресс. Процитовано 07.04.2012. 
  10. «Семейство ракет-носителей «Ангара»». ФГУП «Государственный космический научно-производственный центр имени М.В.Хруничева». Процитовано 07.04.2012. 
  11. «Antares Medium-Class Launch Vehicle» (англійською). Orbital Sciences Corporation. Процитовано 07.04.2012. 
  12. «Orbital Successfully Launches First Antares Rocket» (англійською). http://www.orbital.com/. Процитовано 2013-04-22. 

Посилання[ред.ред. код]


Космонавтика Це незавершена стаття з космонавтики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.