Дністер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дністер
Дністер між с. Губин (Тернопільська область) та смт Чернелиця (Івано-Франківська область)
Дністер між с. Губин (Тернопільська область) та смт Чернелиця (Івано-Франківська область)
Витік Українські Карпати, поблизу села Вовче (Турківський район)
Координати витоку 49°12′29″ пн. ш. 22°53′53″ сх. д. / 49.20806° пн. ш. 22.89806° сх. д. / 49.20806; 22.89806
Гирло Дністровський лиман, Чорне море
Координати гирла 46°18′ пн. ш. 30°16′ сх. д. / 46.300° пн. ш. 30.267° сх. д. / 46.300; 30.267
Країни басейну Україна Україна
Молдова Молдова
Довжина 1 362 км
Висота витоку 818 м
Середньорічний стік 300 м³/с
Площа басейну 72 100 км²
Притоки (праві) Бистриця, Стрий, Лімниця, Реут,

(ліві) Стривігор, Верещиця, Гнила Липа, Золота Липа, Стрипа, Серет, Нічлава, Дзвіна, Збруч, Жванчик, Смотрич, Ушиця, Лядова, Ягорлик, Кучурган

Dniestras.png
Дністер на Вікісховищі

Дністе́р (рум. Nistru; антична назва — грец. Τύρας, лат. Tyras) — річка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн). При впадінні до Чорного моря утворює Дністровський лиман. Третя за довжиною в межах України (після Дніпра й Південного Бугу) та 9-та — в Європі.

Від Галича до Хотина річка утворює Дністровський каньйон, який з 2008 року внесено до списку семи природних чудес України.

Дністер у середній течії слугує історичним кордоном між давніми культурно-етнографічними регіонами Буковиною та Галичиною, у середній та нижній — між Поділлям та Бессарабією.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Довжина річки 1 362 км (в Україні — 705 км), площа басейну 72 100 км². Середня річна витрата води в гирлі — 300 м³/с, річний стік — бл. 10 км³. Середній похил річки 0,56 м/км[1][2][3].

Дністер у верхній частині (в межах Українських Карпат) — типова гірська річка з вузькою й глибокою долиною. На рівнину виходить нижче міста Старого Самбора. Звідти й до гирла Дністер має рівнинний характер. Долина стає широкою (до 13 км). Нижче міста Галича долина знову звужується — тут річка тече між Подільською височиною та підкарпатськими височинами, а також Хотинською височиною. У пониззі річка виходить на Причорноморську низовину, тут ширина її долини становить 16—22 км[4].

Швидкість течії (в межень) у гірських районах становить 0,3—2 м/с, у середній течії, в межах Дністровського каньйону, 0,5—1 м/с (у повноводдя — 1,5—2 м/с), у пониззі — до 0,7 м/с[5][6].

Заплава Дністра (в межах Верхньодністровської улоговини та в пониззі) розчленована багатьма старицями й протоками (наприклад рукав Турунчук), гирло заросло очеретом (Дністровські плавні). Ширина долини біля гирла — 16—22 км,[7] у середній течії долина неширока, звивиста, багата на мальовничі краєвиди.

Живлення Дністра — мішане, з переважанням снігового. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки. Льодовий режим нестійкий[8].

Басейн річки лежить у межах трьох країн: Польщі, України та Молдови. Більша його частина розташована в Україні. Тут він займає значну частину територій семи областей південно-західної України (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Одеська області). У Молдові басейн Дністра охоплює східні та північно-східні райони республіки і займає її більшу частину (59%). У Польщі розташована лише невелика частина басейну — його північно-західні околиці (верхів'я двох лівих карпатських приток Дністра — Стривігору і Мшанки)[9].

Походження назви[ред.ред. код]

Походження назви остаточно не з'ясовано. Існує вона з давніх давен. Різні народи і племена, пересуваючись у басейні річки, по-новому сприймали назву й щоразу її видозмінювали.

Річка вперше згадується Геродотом у V ст. до н. е. як прикордонна зі Скіфією річка під назвою «Тірас» (Tyras). Таку ж назву мало давньогрецьке місто (Тірас, Тіра) в гирлі Дністра, на західному березі його лиману (від цього античного гідроніма походить також назва міста Тирасполь). Пізніше Страбон і Птоломей називали її скіфською назвою Тірас. Цей давній термін походить від іранського прикметника «швидкий» (курдського «дикий, неприборканий»).

Сучасна назва вперше згадується в IV ст. Амміаном Марцелліном як Danastius. Походження цієї назви дослідники виводять по-різному. Одна з вірогідних версій: назва походить від давньоіранського словам «да», «до», «ду». Поняття «ріка» в давнину позначалось парою праіндоєвропейських односкладових слів «да на» (тече тут), «до на» (протікає тут), «ду на» (протікає всередині тут). Звідси походить перша частина слова — «Дн-». Готський історик Йордан називає річку Danaster. Тут Danastris розглядається як двочленна назва, що становить сполучення двох апелятивів — дан + стрий. У нижній течії річка мала назву Дон у значенні «вода», «ріка»; пор.: Дон, Донець, Дніпро (Данапріс), Дунай (нім. Donau), а в верхній — Стрий, що означає «швидкий». Таке тлумачення підтримує більшість дослідників. Скіфи говорили щось на зразок «don Istros», як ми говоримо: «ріка Волга» чи «ріка Дністер». Згодом це словосполучення злилося в одне слово. Дослідники припускають, що слово Істрос мовою фракійців також означало «швидкий», тобто те, що й Тірас мовою скіфів. Молдовани й румуни здавна називали річку Ністру. У стародавній Русі річка спочатку була відома як Дьністрь. Ця назва, як первинна, зайшла і в Україну. Згодом тут вона стала відома як Дністр, Дністер, паралельна під молдавським впливом — Ністр. Отже, назва Дністер не скіфська, як це тлумачили деякі дослідники, а доскіфська. Сучасний фонетичний вигляд Дністер належить мові слов'ян. У місцевого (у вузькому розумінні) населення Дністер відомий ще під назвою Берег[10].

Українська народна етимологія пов'язує назву ріки зі словосполученням «дні стер»[11].

Існує легенда, за якою на місці ріки був невеликий струмок, уздовж якого жили люди. Вони вели свій календар, позначаючи дні на прибережному піску.

Але одного разу струмок розлився й затопив береги. Коли зранку вода зійшла, вийшли люди на берег, а їхніх позначок на піску нема.
— Хто дні стер? — бідкались люди, і самі відповідали:
— Та хто?! Струмок дні стер.

З того часу так і стали називати струмок, який дні стер — Дністер.

Розташування[ред.ред. код]

Витік Дністра розташований біля села Вовчого Турківського району Львівської області. Спершу річка (у вигляді невеликого потічка) тече на південний захід, далі — на північний захід, невдовзі повертає на північ та (місцями) північний схід. Від міста Старого Самбора тече переважно на північний схід. Нижче міста Самбора, неподалік від села Чайковичі, річка повертає на південний схід і тече в цьому напрямку аж до свого гирла (за винятком південної межі Хмельницької області, вздовж якої вона тече переважно у східному напрямку). Впадає до Дністровського лиману на південь від села Маяків, що в Біляївському районі Одеської області, та на північний схід від смт Затоки води Дністра через вузьку протоку вливаються в Чорне море.

Між Україною та Молдовою[ред.ред. код]

Від села Козлова (Могилів-Подільський район, Вінницька область) до села Німереуки (Сороцький район, Молдова) по Дністру проходить державний кордон між Україною та Молдовою. Далі річка тече територією Молдови. Від села Пуркара (Штефан-Водський район, Молдова) до села Паланки річка знову є кордоном між двома державами. Нижче села Паланки Дністер тече територією України.

Фізична географія[ред.ред. код]

Дністер починається з невеликого джерела, розташованого в південній частині масиву Верхньодністровські Бескиди (Українські Карпати), на південний захід від гори Розлуч, на висоті 818 м[12] над рівнем моря. Від витоків до міста Старого Самбора річка в'ється серед карпатських гір, далі — тече рівнинними теренами України та Молдови.

Від джерела до моря[ред.ред. код]

Річку можна поділити на три частини: гірську — Карпатську, середню — Подільську і долішню — Причорноморську[13][14].

Дністер у Карпатах[ред.ред. код]

Тут (упродовж приблизно 50 км) Дністер є типово гірською річкою: зі швидкою течією, численними перекатами, порогами і кам'янистим дном та берегами. Долина V-подібна, глибока (80—100 м), ширина річища — до 40 м. Похил річки в межах Карпат — понад 3 м/км. Нерідко бувають руйнівні паводки. Річка несе багато уламкового матеріалу — гальки, щебеню (місцевою говіркою — шутер).

Середній Дністер[ред.ред. код]

Нижче міста Старого Самбора Дністер виходить на рівнину — Верхньодністровську улоговину. Течія сповільнюється (особливо нижче Самбора). Похил річки значно зменшується, береги стають низькими, заплава в багатьох місцях заболочена. Тут річка утворює численні розгалуження, острівці. Дно мулисте, різко зменшується прозорість води.

Нижче гирла річки Свічі береги долини Дністра стають вищими, а течія знову швидкою. Нижче гирла річки Бистриці починається дуже цікавий і мальовничий відтинок річки — Дністровський каньйон. Тут береги дуже високі, круті, місцями обривисті. Річка дуже меандрує, деякі її вигини простягаються навіть на 10 км.

Відомий письменник і етнограф О. С. Афанасьєв (Чужбинський), який у середині XIX століття побував на Кам'янеччині, у своїх «Нарисах Дністра»[15], виданих 1863 року, писав, що він не знає нічого мальовничішого, ніж долина цієї річки:

« Кам'яні скелі різноманітних форм і дерева в незлічених комбінаціях безперервно змінюють ландшафт, і чи нависне над кручею дикий ліс, чи стеляться виноградники, всюди бачиш закінчену картину, що має свій особливий колорит… Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно і з нетерпінням чекають талановитого пейзажиста.  »

Середній Дністер простягається до міста Тирасполя. Тут, у межах Молдови, його правий берег також дуже високий, однак не такий, як у Дністровському каньйоні.

Нижній Дністер[ред.ред. код]

У пониззі річка тече здебільшого територією південно-східної Молдови (між власне Республікою Молдова і Придністровською Молдавською Республікою). Тут правий берег Дністра все ще високий, але поступово знижується. Течія уповільнюється, з'являються рукави, досить великі острови й заплавні озера. Ближче до гирла (в межах Одеської області України) долина річки стає дуже обводненою й заболоченою. Тут Дністер виходить на Причорноморську низовину. З'являються плавні, подібні до Дніпровських.

Від джерела до моря
Staryi Sambir 02 Dnister.jpg Dnester Rozvadiv.JPG View of Nistru river near Speia.JPG
У Карпатах (біля м. Старого Самбора)
У межах Верхньодністровської улоговини
(біля с. Розвадів)
У пониззі (у Молдові)

Притоки[ред.ред. код]

Басейн Дністра на гідрографічній мапі України та Молдови

Гідрографічна сітка басейну Дністра дуже неоднорідна. Гірська й передгірська частини басейну Дністра займають 9% його площі. Тут найгустіша річкова мережа з переважанням правих приток, хоча також є немало порівняно повноводних лівих приток. У середній течії притоки переважно ліві. А в нижній течії Дністер приймає досить велику праву притоку — Реут; ліві притоки тут дрібні й часто пересихаючі річки, верхів'я яких розташовані в межах України.

Основні притоки[ред.ред. код]

Праві: Стрий, Свіча, Лімниця, Луква, Бистриця, Тлумач, Реут, Бик.

Ліві: Стривігор, Верещиця, Щирка, Гнила Липа, Золота Липа, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава, Збруч, Смотрич, Студениця, Ушиця, Жван, Жванчик, Лядова, Мурафа, Русава, Ягорлик, Кучурган.

Притоки Дністра
Spas-Linynka.jpg Стрий-Дністер.jpg Галицький національний природний парк.JPG
Рукотворний водоспад
(протипаводкова споруда) на одній
з карпатських приток (с. Спас)
Річка Стрий (ліворуч)
біля місця впадіння у Дністер (справа)
Річка Лімниця неподалік від гирла

Історія[ред.ред. код]

Історія геологічного розвитку[ред.ред. код]

Сучасні дослідження геологів і гідрологів дозволяють приблизно визначити вік Дністра. Формування долини і русла річки пов'язане з відходом на південний схід так званого Сарматського моря.

Сарматське море утворилося у результаті з'єднання двох морських басейнів — Прикарпатського і Причорноморського. 15—20 мільйонів років тому це море вкривало великі простори — від Кременецького кряжу і Карпат до сучасного Аральського моря. Воно було неглибокою й теплою внутрішньоконтинентальною водоймою. Відступало море повільно, кілька мільйонів років, і на початку антропогеновою періоду набуло обрисів сучасних Чорного, Азовського й Каспійського морів.

З відходом Сарматського моря поступово утворювались долини і русла рік, що нині впадають у Чорне й Азовське моря. Деякі з них (притоки Дніпра, Південного Бугу та інші) в результаті вертикальних рухів кристалічної платформи та окремих блоків змінювали напрямки своїх течій, а Дністер і нині тече тією долиною, яку він розробив понад мільйон років тому.

У далекому минулому річка несла свої води широкою долиною з низькими пологими берегами. Ця долина, як вважають учені, утворилась на місці давнього розлому, що стався в кристалічному фундаменті й осадових утвореннях палеозойської ери. Близько 1 мільйона років тому Дністер був повноводнішим, а швидкість його течії — звично вищою, ніж нині. Це було пов'язано здебільшого з тим, що клімат тоді був теплим і вологим. У той час більшу частину території сучасної України вкривали густі субтропічні ліси. Буйна рослинність добре акумулювала дощові води, які цілорічно численними бурхливими потоками вливались у Дніпро, Дністер та інші великі річки.

Із часом Дністер щораз глибше врізався в товщі лесових відкладів, а потім — у тверді породи, що утворились протягом давніх геологічних періодів. У Середньому Подністров'ї поступово формувалась вузька, глибока, каньйоноподібна долина, над якою місцями здіймаються 70—80-метрової висоти оголені відклади палеозойської ери. Ці скелі — пам'ятки природи. На нашій планеті вони — одні з найвизначніших пам'яток силурійського періоду, вік яких налічує понад 300 мільйонів років.

Антропогеновий період[ред.ред. код]

Появу первісної людини на берегах Дністра та його приток датують першою половиною раннього палеоліту. Найвідомішою є ранньопалеолітична стоянка поблизу села Лука-Врубловецька (Хмельницька область), виявлена 1946 року (див. Лука Врублевецька стоянка)[16]. Подністров'я було порівняно густо заселене в часи трипільської культури і культури шнурової кераміки (4—5 тис. років тому). Давні слов'яни розселились на Дністрі не пізніше 1-го століття нашої ери. В середині 1-го тисячоліття н. е. цю територію населяли анти, а потім давньоруське плем'я тиверців.

Дністер упродовж багатьох тисячоліть відігравав роль основної транспортної артерії, що зв'язувала Прикарпаття й Пониззя з Балканами і Близьким Сходом. У далекому минулому з півдня річкою доставлялись вироби з металу, античний посуд, тканини тощо, а племена Подністров'я вивозили хліб, хутро, шкіру. З часів Київської Русі до середини XIX століття Дністром сплавляли до чорноморських портів цінну деревину (здебільшого так званий корабельний ліс), вивозили зерно, хутро, мед, віск, зброю, вироби місцевих ремісників.

Тепер господарське значення Дністра зросло. Він дає питну воду для великих і малих міст, виробляє електроенергію.

Історія досліджень витоків Дністра[ред.ред. код]

Довгий час серед географів не було одностайності стосовно витоків Дністра. Найпершим про витоки річки писав Геродот, який у четвертій книзі своєї «Історії» зазначив, що Тірас (Дністер) «пливе з півночі й бере початок з великого озера, що розташоване на межі земель скіфів і неврів». Можливо, Геродот чув про існування озера у верхній частині долини Дністра, а саме — у місці впадіння річки Верещиці, що на схід від сучасного міста Самбора. Розлогі заплавні болота в цій місцевості могли сприйматися як велике озеро. Докладніші пошуки витоків Дністра розпочалися значно пізніше — лише на початку XIX ст. Так у верхів'ях Дністра 1803 р. побував краєзнавець Ю. Рогрер. Однак він помилково вказував на одну з гірських приток Дністра як на його витік. Деякі дослідники також називали витоком Дністра порівняно великі його притоки — Стривігор або Стрий; такі гіпотези існували ще на початку ХХ ст. І лише з появою перших топографічних карт (кінець 1870-х рр.) вдалося остаточно встановити, що витоки Дністра розташовані на схід від села Вовчого і на південний захід від гори Розлуч, на висоті 818 м над рівнем моря[17].

Міста над Дністром[ред.ред. код]

Від витоків до гирла

У межах України:

У межах Молдови:

Міста над Дністром
Dnister Zalischyky.jpg Chotyn, pevnost, celek.jpg Тирасполь. Вид на Днестр..JPG
Заліщики
Хотин
Тирасполь

Екологічний стан річки[ред.ред. код]

Дністер протікає через густо заселену територію (наприклад, густота населення в Молдові — 130 осіб на км²), у межах його басейну мешкає понад 10 млн осіб. Через це рівень антропогенного впливу на екосистему річки від витоків до гирла дуже високий. Крім того, на берегах його приток розташовані такі промислові гіганти: Дрогобицький та Надвірнянський нафтопереробні заводи, Стебницький калійний комбінат, Калуський «Хлорвініл», Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат. Тут працюють великі цукроварні та м'ясокомбінати, а безпосередньо на берегах Дністра лежать такі промислові центри, як Тирасполь (182 тис. населення), Бендери (159 тис.), а також міста Новий Розділ з ВО «Сірка», Заліщики, Могилів-Подільський, Сороки, Кам'янка, Рибниця, Дубосари з населенням до 100 тис. осіб у кожному з них, але з погано функціонуючими очисними спорудами або навіть зовсім без них.

У верхній частині басейну Дністра головними забруднювачами також є населені пункти. У межах Львівської області вздовж берегів річки розташовано 47 господарств, які спричиняють прискорене замулення й забруднення річки. У прибережній зоні річки розташовані господарські подвір'я, тваринницькі ферми, літні табори для худоби, склади міндобрив, городи, в багатьох місцях земельні площі розорюються аж до самої річки. Наприклад, на території Турківського району Дністер протікає через населені пункти Вовче, Бережок, Жукотин, Лімна, де відбувається забруднення господарсько-побутовими стоками від індивідуальної забудови та сільськогосподарських об'єктів. Досить значним джерелом забруднення є ліва притока Дністра — Стривігор, яку забруднюють Самбірський цукровий завод і невелика річка Млинівка, що приймає стоки міста Самбора. Забруднення також надходять через притоки Дністра — Верещицю, Тисменицю, Стрий та Луг, а також через очисні споруди села Стрілки й міста Старий Самбір, які працюють зі значними перебоями[18].

Дуже шкодять Дністру екологічні катастрофи, які інколи тут трапляються. Наприклад, 1983 року після аварії на Стебницькому калійному комбінаті в річку було скинуто бл. 5 тис. тонн високомінералізованих відходів, що на тривалий час призвело до значного порушення іонно-сольового режиму. Внаслідок цього в Дністрі загинули майже всі живі організми на протязі кількох сотень кілометрів, а мільйони людей були позбавлені джерела питної води. Збірників промислових відходів, подібних стебницькому, в басейні річки є декілька. Так біля села Брониця, що неподалік від Дрогобича, існує збірник кислого гудрону[19].

Усе це негативно впливає на екологічний стан Дністра, а в майбутньому може стати згубним для багатьох екосистем річки.

Природа[ред.ред. код]

Флора[ред.ред. код]

Природна рослинність басейну Дністра найкраще збереглася в Карпатах. Серед вищих рослин найпоширенішими в горах є смерека, ялиця та бук. Основна смуга поширення цих лісів — 100—1400 м, тобто вони зростають лише в районі витоків Дністра та його карпатських приток. Нижче на схилах поширені змішані ліси. Ще нижче — листяні, серед яких основні породи: дуб, бук, граб, липа. В підліску трапляється ліщина. У вологих місцях — ясен та в'яз.

За межами Карпат природна рослинність збереглася мало. На Поділлі трапляються грабові та дубові ліси. В долинах річок дуже поширені чагарники. Придністровське Поділля – єдина в Україні територія, де зустрічаються теплолюбні ліси дуба скельного, а в урочищі Шутроминське росте кілька десятків рідкісних для Західного Поділля дерев береки[20]. У зв'язку з несприятливою дією гідрологічного режиму Дністровського водосховища більшість мілководь у верхній частині водосховища позбавлені рослинності. У нижній частині рослинний покрив має фрагментарний характер. Найчастіше трапляються занурені рослини. У пригреблевій ділянці водосховища занурені рослини формують змішані зарості в суміші з нитковими водоростями.

У степовій (нижній) частині басейну ліси збереглися переважно в ярах. Уся пригирлова частина Дністра вкрита густою рослинністю (верби, тополі); вони здебільшого ростуть на прируслових валах. Поблизу лиману трапляються лише поодинокі дерева. У Дністрових плавнях переважає очерет звичайний. Зрідка можна натрапити на озерні луки. Серед водних рослин поширені рдесник, жабурник, сальвінія плаваюча, водяний горіх[21].

У прилеглих до річки ділянках можна натрапити на рідкісні та цінні рослини, які перебувають під охороною. Серед них: Рябчик великий (заказник Стариці Дністра), ясенець білий (пам'ятка природи Заліщицька діброва), Клокичка периста (Жежавський ботанічний заказник) та інші.

Фауна[ред.ред. код]

Найбагатші у фауністичному плані частини басейну річки — верхів'я й пригирлова частина. У Карпатській частині переважають тварини, характерні для решти регіонів Українських Карпат. Однак тут, через порівняно велику кількість населених пунктів, вони не так поширені, як в інших частинах Карпат. У лісах водяться козуля, борсук, заєць, білка, вепр, ласка, кіт лісовий. Часом заходять олені та рись.

Середній Дністер багатий на рибу. Тут водяться: верховодка, окунь, судак, підуст, густера, короп, краснопірка, сом, жерех. Рідкісними є марена, вирезуб і стерлядь. Із птахів найчисленніший вид — берегова ластівка, на островах водиться чимало мартинів і крячків. Є також водоплавні птахи. Часто трапляються сірі, рідше білі чаплі, лелека чорний та рибалочка[22].

У пониззі найбільше видів тварин зосереджено в Дністровських плавнях. Тут найчисленнішими є водоплавні та водолюбні птахи, серед яких: пелікан, лебідь, великий та малий баклан, чапля, болотний крячок. (Див. також Нижньодністровський національний природний парк). Луки пониззя Дністра — основне місце годівлі коровайок і жовтих чапель, занесених до Червоної книги України, важливі вони і як природні нерестовища для багатьох видів риб[23].

Природоохоронні території[ред.ред. код]

Вздовж Дністра створено чимало заповідних зон — національних природних парків, заказників, пам'яток природи.

Найбільші заповідники:

Назва Область Найближче місто Підпорядкування Рік створення Площа, га Берег Дністра
лівий (л) правий (п)
Регіональний ландшафтний парк «Верхньодністровські Бескиди» Львівська область Старий Самбір Львівська обласна рада 1997 8356 л п
Галицький національний природний парк Івано-Франківська область Галич Держкомлісгосп 2004 14684,8 л п
Регіональний ландшафтний парк «Дністровський» Івано-Франківська область Тлумач 1993 19656 п
Національний природний парк «Дністровський каньйон» Тернопільська область Заліщики Міністерство охорони довкілля 2010 10829,18 л
Хотинський національний природний парк Чернівецька область Хотин (нема даних) 2010 9446,1 п
Національний природний парк «Подільські Товтри» Хмельницька область Кам'янець-Подільський Міністерство охорони довкілля 1996 2 613,16 км² л
Нижньодністровський національний природний парк Одеська область Одеса Міністерство охорони довкілля 2008 21311,1 л п

Заказники і пам'ятки природи (у верхній та середній течії): Чайковицький заказник, Стариці Дністра, Діброва, Козакова Долина, Берем'янська наскельно-степова ділянка, Жижавський заказник, Обіжевський заказник, Урочище Криве, Урочище Трубчин.

Повені та паводки[ред.ред. код]

Повені та паводки — характерне явище для Дністра. Під час паводків формується 50—70% від річного стоку. Середні багаторічні коефіцієнти стоку річок коливаються від 0,17—0,23 (Подільська височина) до 0,4—0,7 (Передкарпаття і Карпати). Під час екстремальних паводків коефіцієнти стоку правобережних приток сягають 0,74—0,92. Це зумовлене наявністю кількох чинників, зокрема:

1). Верхня частина басейну Дністра розташована в Карпатах і Передкарпатті. Для гірських приток характерна яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваність паводків (5—12 на рік), приуроченість максимальних витрат до літнього періоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5—1,5 м на добу й більше) і значно повільніше його спадання. Середня тривалість паводків на малих і середніх річках становить 3—10 днів, на великих (Стрий, Лімниця і т. п.) — від 7 до 20 днів і більше.

2). Зміни рослинного покриву, спричинених господарською діяльністю (вирубування лісів, розорювання схилових угідь, випасання худоби тощо). Якість прибережних захисних споруд не завжди відповідає нормам. Крім того, з року в рік недостатньо виконується програма охорони довкілля. Велику роль у формуванні повеней на Дністрі відіграють лісові ландшафти та гірські річки. Ліс виконує водоохоронні та ґрунтозахисні функції: регулює поверхневий стік та гідрологічний режим, протидіє ерозії ґрунтів, стабілізує річкові русла тощо. Однак лісистість Карпат загалом є недостатньою, лісові екосистеми, долини та русла річок зазнали значних змін передусім через людську діяльність.

3). Кліматичний чинник. Глобальне потепління спричинює нестабільність кліматичних циклів, відбувається часта зміна періодів посух і злив. Коли степова кліматична зона щораз більше потерпає від нестачі вологи, частота екстремальних опадів у гірських районах зростає.

Дедалі частіше відбуваються повені та паводки з катастрофічними наслідками. Такі, наприклад, спостерігалися 1969, 1977, 1988, 1992, 1997, 2001 років. Найкатастрофічнішим був паводок 2008 року, який порівнюють із паводками 1941 й 1969 років. Він вирізнявся надзвичайно інтенсивним підняттям води. 26 липня з 11.00 до 15.00 в гирлі Лімниці (неподалік від міста Галича) вода піднімалася зі швидкістю 15 см на годину, а за добу від 11.00 25 липня до 11.00 26 липня — на 2,5 м. Після цього рівень води коливався незначною мірою, а з 28 липня почався спад води. Найінтенсивніше спад відбувався в ніч із 29 на 30 липня. Тоді вода впала на 1,5 м[24][25] (Див. також Паводок на заході України 2008 року).

Господарське використання Дністра[ред.ред. код]

В економіці України річка не відіграє помітної ролі, як, наприклад, Дніпро. Це зумовлено її характером та розташуванням (швидка течія, численні мілководдя, віддаленість від значних промислових центрів, прикордонна річка).

У минулому вона застосовувалась переважно у трьох галузях господарства: лісосплав, млинарство (у верхній течії), а також рибництво. Наприклад, у селі Окопи (Борщівський район Тернопільської області) в 1960-х і 1970-х рр. існувала риболовецька артіль, яка займалась промисловим виловом таких риб, яка підуст, марена, вирозуб, сом[26] У XIX—XX ст. на Дністрі розвивалося судноплавство. З 1950-х рр. річку почали використовувати у гідроенергетиці. На річці побудовано три потужні гідроелектростанції:

Утворені водосховища використовуються для зрощення полів (переважно у Молдові), розведення риби, регулювання стоку річки, здійснення оздоровчих заходів.

Крім того, річку використовують для водопостачання населених пунктів. Основним джерелом централізованого водопостачання міст Одеса, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Теплодар, Южне та прилеглих районів є дністровська вода[27].

Судноплавство[ред.ред. код]

У більшій своїй частині Дністер судноплавний. Вочевидь, по ньому люди плавали ще з давніх часів. Наприклад, відомо, що Дністром як водним шляхом користувалися білі хорвати[28][29]. Пізніше по ньому сплавляли ліс, а ближче до наших часів стали використовувати також для пасажирських перевезень. Від 1918-го до 1940 року, коли Дністер на значному відтинку був кордоном між трьома державами (Румунією та Польщею і СРСР), водний транспорт на ньому дуже занепав. Коли річка після Другої світової війни опинилась повністю на території СРСР, судноплавство знову почало розвиватися. Спершу Дністер був судноплавним від гирла до міста Ямполя (Вінницька область) і від смт Стара Ушиця (Хмельницька область) до міста Галича (Івано-Франківська область). На відтинку між Ямполем і Старою Ушицею існували невеликі пороги. Тому тут було вийнято з дна корчі та каміння, землечерпалками поглиблено мілководні перекати. Так Дністер став судноплавним від гирла до Галича[30]. У великих населених пунктах на річці існували пристані і навіть невеликі річкові вокзали. Наприклад, у районі міста Заліщики в 1960-х рр. по Дністрі ходив теплохід «Заліщики» (тепер «Герой Танцоров»), який згодом перевезли працювати на Тернопільське озеро.

У 1980—1990-х рр. судноплавство на Дністрі знову занепало. Нині в декількох місцях функціонують паромні переправи; невеликі теплоходи можна побачити хіба що на Дубосарському водосховищі та в місті Тирасполі (Молдова), де вони працюють як прогулянкові судна.

Мости через Дністер[ред.ред. код]

Обидва береги річки з'єднують численні мости, серед яких: автомобільних — 43, залізничних — 13, пішохідних — 1 (колишній автомобільний). У верхній течії є також декілька пішохідний містків (кладок). У минулому мости через Дністер були дерев'яними. Деякі з них простояли кілька десятиліть і були досить великими. Наприклад, у Старому Самборі існував унікальний дерев'яний міст завдовжки 100 метрів[31] На жаль, повінь 1980 року повністю його зруйнувала. Серед найстаріших мостів — металевий міст біля Галича. Він побудований 1900 року, і вважається однією з архітектурних пам'яток міста.

Мости на Дністрі
Dniester in Halych.jpg Halych - Old iron bridge-6115.jpg
Автомобільний міст біля Галича
Один з найстаріших дністровських мостів
(біля Галича)
Залізничний міст у Бендерах (Молдова)

Туризм та відпочинок[ред.ред. код]

Річка стає щораз популярнішим туристичним об'єктом. Особливо швидко розвивається сплав по Дністру[32]. Більшість маршрутів починається біля міста Галича і пролягають Дністровським каньйоном. Пливуть на катамаранах або каяках до міста Заліщиків, дехто далі — аж до Хотина. Деякі туристи починають сплав вище — біля міста Миколаєва або смт Журавно[33].

У нижній течії Дністра, в Молдові, на річці функціонує кілька прогулянкових теплоходів. У великих містах на берегах річки обладнані пляжі та відпочинкові зони.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Річка Стрий у місці впадіння до Дністра повноводніша за нього. Попри це вона є його притокою. Крім того, в районі міста Турки (за 8 км від витоку Дністра) річка Стрий уже настільки повноводна, що по ній можна плавати човнами.
  • У місті Заліщиках за часів Польської Республіки (до Другої світової війни) існував кліматичний курорт[34]. Тут місто розташоване в широкому вигині Дністровського каньйону і з трьох боків оточене його високими та стрімкими схилами. Завдяки цьому в Заліщиках і його околицях існує свій мікроклімат; тут помітно тепліше, ніж у сусідніх місцевостях. У довоєнних польських підручниках з географії цю місцевість називали «Польськими субтропіками».
  • У прикарпатській та подільській частині басейну Дністра є чимало річок з цікавими та унікальними назвами: одні вказують на характер річки (Гнила, Бистриця (Бистриця Надвірнянська, Бистриця Солотвинська, Бистриця Тисменицька), Студениця тощо), інші вказують на тварин чи рослин, які є (або були колись) характерними для даної річки. Існує також чимало дивних та «несподіваних» назв. Приклади:
«Тваринні» назви: Тур'янка, Зубра, Боберка, Куна, Коропець.
«Рослинні» назви: Ясеничка, Золота Липа, Вербівець, Вишниця, Кропивник.
Поетичні та милозвучні назви: Любишка, Нічлава, Дзвіна, Русава, Волянка.
Дивні та «несподівані» назви: Ореб, Тупа, Бар, Сукіль, Домажир.


Панорама Дністра в с. Худиківці поблизу Мельниці-Подільської
Панорама Дністра в с. Худиківці поблизу Мельниці-Подільської

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.
  2. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  3. Загальний огляд екологічного стану верхнього і середнього Дністра
  4. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  5. р. Дністер
  6. Форум рибалки. Дністер
  7. Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.
  8. Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.
  9. Басейн річки Дністер
  10. Топонімічний словник України. «Дністер»
  11. З історії назви річки Дністер
  12. Деякі джерела помилково подають 1000 м. Однак хребет, на якому розташований витік Дністра, не перевищує висоти 932 м. (Див. [1])
  13. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  14. Басейн річки Дністер
  15. Сайт Національного природного парку "Подільські Товтри"
  16. «Стародавнє населення Прикарпаття і Волині».— Видавництво «Наукова думка», Київ, 1974 р.; стор. 23—25
  17. Феномен витоків Дністра (деякі доповнення до історії дослідження Дністра)
  18. [http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/16_1/104_Gryciuk_16_1.pdf Деякі результати комплексного моніторингу за станом якості води басейну річки Дністер]
  19. Загальний огляд екологічного стану верхнього і середнього Дністра
  20. Флора і фауна каньйону Дністра
  21. Басейн річки Дністер. Рослинність
  22. Флора і фауна каньйону Дністра
  23. Пікет на захист плавень Дністра
  24. Трансформації гідрологічного режиму басейну Верхнього Дністра
  25. Повінь: р.Дністер вийшла з берегів: фоторепортаж
  26. «Збруч — ріка єднання» (путівник).— видавництво «Каменяр», 1969 р.; стор. 162, 163
  27. Якість джерела централізованого водопостачання Одеської промислово-міської агломерації
  28. Печерний «Стоунхендж» поблизу Львова
  29. http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/12/18Korczynskyi.pdf
  30. «По річках України», О. М. Юденичи.— Київ, видавництво «Радянська школа», 1958 р.; С. 254, 261
  31. «Визначні місця Старосамбірщини» (альбом),— В. І. Шагала; стор. 68
  32. Сплав по Дністру
  33. Сплав по р. Дністер від с. Розвадів до смт Журавно
  34. Katarzyna Węglicka, Wędrówki kresowe. Gawędy o miejscach, ludziach i zdarzeniach, Książka i Wiedza, Warszawa 2008

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]