Добринінська (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°43′44″ пн. ш. 37°37′21″ сх. д. / 55.72889° пн. ш. 37.62250° сх. д. / 55.72889; 37.62250

Добринінська
Кільцева лінія

Центральна зала станції
Загальні дані
Тип Пілонна триклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 35,5 м
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) острівна
Форма платформ(и) пряма
Дата відкриття 1 січня 1950 року
Архітектор(и) М. А. Зеленин (рос.), Л. Н. Павлов (рос.), М. А. Ильин (рос.), за участі Я. В. Татаржинской (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Л. Н. Павлов (рос.), Я. В. Татаржинская (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) А. И. Семёнов (рос.), Л. И. Горелик (рос.), А. Н. Пирожкова(рос.)
Пересадка на Moskwa Metro Line 9.svg Серпухівська
Виходи до Люсіновська вулиця, Серпухівська площа
Час відкриття 5.35
Час закриття 1.00
Код станції 074
Кільцева лінія
Київська  ↔  Київська  ↔  Київська  +зал
     
Російська  ↔  Конюшковська
     
Краснопресненська  ↔  Барикадна
     
ТЧ-4 «Червона Пресня»
     
Білоруська  ↔  Білоруська  +зал
     
Новослобідська  ↔  Менделєєвська
     
Суворівська площа  ↔  Достоєвська
     
Проспект Миру  ↔  Проспект Миру
     
Комсомольська  ↔  Павелецька  +зал  +зал  +зал  +зал
     
Курська  ↔  Марксистська  ↔  Курська  +зал
     
Таганська  ↔  Марксистська  ↔  Таганська
     
Павелецька  ↔  Павелецька  +зал
     
Добринінська  ↔  Серпуховська
     
Жовтнева  ↔  Жовтнева
     
Парк культури  ↔  Парк культури

«Добринінська» — станція Кільцевої лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Павелецька» і «Жовтнева».

Станція відкрита в 1950 у складі ділянки «Парк Культури» — «Курська». До 6 червня 1961 називалася «Серпухівська». Сьогоденна назва — в пам'ять учасника Жовтневої революції, одного з організаторів Червоної Гвардії Замоскворіччя Петра Григоровича Добриніна, погруддя якого (роботи скульптора Г. Д. Распопова) встановлено у 1967 перед входом у наземний вестибуль.

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 35,5 метрів). Автори проекту — М. А. Зеленин(рос.), Л. Н. Павлов(рос.) і М. А. Ильин(рос.). Діаметр центрального залу — 9,5 метрів.

Оздоблення[ред.ред. код]

Наземний вестибуль прикрашений портретом В. І. Леніна, виконаним зі смальти, і шістнадцятьма гербами союзних республік. На бічних панно роботи скульпторів Г. І. Рубльова і Б. В. Йорданського зображені трудящі на Червоній площі і парад спортсменів. Вестибуль освітлює величезна люстра з рубіновою зіркою. Вестибуль примітний також найбільшими в московському метро торшерами, що стоять по обидві сторони від ескалаторів.

Пілони оздоблені сірим мармуром «газган»; архітектурне оздоблення відтворює перспективні портали пам'яток давньоруського зодчества. Колійні стіни покриті червоним мармуром. Підлога викладена сірим і червоним гранітом . Тема декоративного оздоблення станції — праця радянського народу. Пілони декоровані барельєфами роботи Є. І. Янсон-Манізер, які зображують представників народів СРСР. У торці центрального залу знаходиться смальтові панно «Ранок космічної ери» (1967 , художник С. А. Павловський).

C 21 грудня 2006 до 11 червня 2008 була проведена реконструкція станції. Спочатку вестибуль станції планувалося відкрити за рік після початку реконструкції, проте, через затримку поставки ескалаторів з петербурзького заводу, роботи з реконструкції вестибуля були продовжені до червня 2008 . У ході реконструкції було оновлено наземний вестибуль станції — замінено гранітне покриття підлоги, відновлені ажурні вентиляційні решітки; за первинними кресленнями відновлені дерев'яні вхідні двері. Встановлено нові турнікети (типу УТ-2005). У вестибулі також повністю оновлені касові приміщення, збільшено загальна кількість кас[1]

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

Виходи здійснюються на Люсіновську вулицю і Садове кільце. У 1983 було побудовано перехід на станцію «Серпухівська» Серпуховсько-Тимірязівської лінії.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]