Добруш

	місто Добруш; біл. Добруш
Транслітерація назви	Dobruš
Герб Добруша	flag of Dobrušd
	Свято-Миколаївський соборСвято-Миколаївський собор
Основні дані
	52°25′ пн. ш. 31°19′ сх. д. / 52.417° пн. ш. 31.317° сх. д.Координати: 52°25′ пн. ш. 31°19′ сх. д. / 52.417° пн. ш. 31.317° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Гомельська область
Район	Добруський район
Засновано	1335 (689 років)
Перша згадка	XIV століття
Статус	з 1927 року
Населення	19,7 тис. осіб (2005)
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	247052—247056
Телефонний код	+375-2333
Висота	116 м; 125 м
Міста-побратими	Іттіґен
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція	Добруш
До Мінська
- фізична	329 км
- залізницею	25 км
До обласного центру
- фізична	15 км
	Добруш
	Добруш Добруш (Гомельська область)
	Добруш у Вікісховищі

До́бруш (біл. Добруш) — місто в Білорусі, адміністративний центр Добруського району Гомельської області.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Добруш розташоване за 25 км на схід від обласного центру та за 329 км від Мінська.

Через місто пролягає залізнична лінія Гомель — Унеча, на якій знаходиться однойменна залізнична станція.

Автошляхами сполучається з Гомелем, Віткою, Тереховкою, Новозибковим.

Основну, північну частину міста огинає річка Іпуть.

Історія[ред. | ред. код]

У письмових джерелах Добруш згадується з XIV століття. З 1335 року село у складі Великого князівства Литовського. У 1640 році село Добруша мало дев'ять дворів. Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році приєднано до Російської імперії. Був центром Добруської економії, яка об'єднувала 14 навколишніх сіл. На той час Дубруш мав 87 дворів, 587 жителів. Тут працювала сукновальня, корчма, водяний млин. У 1775 році була побудована полотняно-вітрильна мануфактура, пізніше — борошномельна й ливарна, а також цукровий завод. Добруш належав графу Петру Румянцеву-Задунайському, потім перейшов у власність князя Івана Паскевича. Його син у 1870 році заснував паперову фабрику, на якій працювала перша в Білорусі електростанція. Станом на 1886 рік у Добруші налічувалось 185 дворів, а також побудовані церква, школа, лікарня, заїжджий дім, лавки.

У 1887 році в Добруші відкрита однойменна залізнична станція Поліських залізниць. На початку XX століття у Добруші проживало 2,5 тис. осіб.

У квітні 1919 року Добруш увійшов до складу Гомельської губернії, був центром волості, з 1926 року отримав статус селища міського типу, адміністративний центр Добруського району. У серпні 1927 року отримав статус міста. Станом на 1939 рік у Добруші проживало 13,8 тис. осіб.

У серпні 1941 року окуповане німецько-фашистськими військами. 10 жовтня 1943 року місто звільнено військами Центрального фронту.

З березня 1963 року Добрушу надано статусу міста обласного підпорядкування.

Підприємства[ред. | ред. код]

Порцеляновий завод.
Добруська паперова фабрика «Герой праці».
Підприємства харчової промисловості.
Санаторій-профілакторій «Сонячний».

Освіта та культура[ред. | ред. код]

У місті діють: ПТУ, гімназія, 4 середні загальноосвітні школи, спортивна школа, школа мистецтв, 2 будинок культури, три бібліотеки, Центр дитячої творчості, Добруський районний краєзнавчий музей.

Релігія[ред. | ред. код]

Церква святого Миколая.

ЗМІ[ред. | ред. код]

Видається районна газета «Добруський край».

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У Добруші встановлений пам'ятник Визволення, облаштовані братські могили воїнів, місце поховання жертв фашизму, а також пам'ятки архітектури. Неподалік від міста розташоване Добруське геологічне оголення.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

Бухонка (Бухонко) П. М. — Герой Радянського Союзу
Власенко Ілля Архипович — Герой Радянського Союзу
Вольський А. І. — радянський і російський громадський діяч
Кухарев Ф. Я. — Герой Радянського Союзу
Можейко П. В. — Герой Радянського Союзу
Мухін Г. Д. — Герой Радянського Союзу
Романов П. М. — Герой Радянського Союзу
Чижевський М. Г. [Архівовано 10 квітня 2017 у Wayback Machine.] — член-кореспондент АН Білоруської РСР
Шершньова Р. І. — радянська партизанка, одна з небагатьох жінок, що закрили своїм тілом амбразуру дзоту.