Довгохвостосиницеві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Довгохвостосиницеві
Синиця довгохвоста (Aegithalos caudatus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Довгохвостосиницеві (Aegithalidae)
Reichenbach, 1850
Роди
4, див текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Aegithalidae
ITIS logo.jpg ITIS: 178695
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 73325
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aegithalidae
На відміну від інших представників родини, Leptopoecile sophiae має яскраве забарвлення

Довгохвостосиницеві[1], Ополовникові (Aegithalidae) — родина дрібних співочих птахів ряду Горобцеподібних.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Це дрібні за розміром птахи розміром 9—14 см у довжину, включаючи довгий хвіст та вагою 4,4—9 г. Їхнє забарвлення зазвичай блідо сіре або коричневе, частина видів має білі частини оперення, довгохвості синиці мають рожеві відтінки в оперенні. На противагу цьому, решта представників родини — види роду Leptopoecile забарвленні яскраво, маючи фіолетове та блакитне оперення. Leptopoecile elegans єдині представники, які мають чубчик. Дзьоб у представників цієї родини є тонким, коротким та конічним за формою. Крила відносно короткі та заокруглені. Ноги відносно довгі.

Поширення та місця існування[ред.ред. код]

Усі довгохвостосиницеві — лісові птахи, які віддають перевагу узліссю та підліску. Види роду синиця довгохвоста віддають перевагу листяним лісам, тоді як види роду Psaltria зустрічаються головним чином в хвойних лісах. Представники роду Psaltriparus використовують широкий діапазон місць існування, головним чином мішані ліси. Більшість видів родини мешкає в горах довкола Гімалаїв та всі поширені в Євразії, за виключенням Psaltriparus, які мешкають у Північній Америці. Довгохвості синиці є найбільш широко поширеними серед видів даної родини; зустрічаються в Євразії від Великобританії до Японії. У протилежність іншим, два види мають дуже маленькі ареали: Aegithalos bonvaloti, поширення якого повністю обмежене двома горами в М'янмі та Psaltria exilis яка зустрічається тільки в горах на заході о. Ява. Види родини довгохвостосиницевих в цілому не є мігруючими, лише синиця довгохвоста проявляє тенденцію до міграцій, особливо на межі свого ареалу. Багато видів, які мешкають в горах, здійснюють взимку вертикальні міграції.

Особливості біології[ред.ред. код]

Моногами. Пари можуть мати так званих помічників, які (одного або більше), які допомагають парі вигодовувати пташенят. Гніздо зазвичай кулеподібної форми, ззовні замасковане павутинням, лишайниками, а всередині вистелене пір'ям. Гніздо розміщують на деревах. Кладка складається з 6—10 білих яєць, які у багатьох видів мають червоні крапки. Інкубація триває 13—14 днів, молоді птахи залишаються в гнізді 16—17 днів.

Це всеїдні птахи, живляться переважно комахами та іншими безхребетними. Рослинна їжа зустрічається випадково взимку. Здобич зазвичай знаходять на гілках дерев та листках, рідко ловлять у польоті.

Птахи цієї родини більшу частину року тримаються зграйками по 6—12 особин.

Систематика[ред.ред. код]

Таксономічний ранг та склад родини Довгохвостосиницеві відрізняється за різними системами. Інколи рід довгохвостих синиць відносять до родини Суторові (Paradoxornithidae)[2].

За сучасними системами родина включає 4 роди та 13 видів:

Примітки[ред.ред. код]

  1. * Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — Київ—Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
  2. * Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М.: Высшая школа, 1974. — 362 с.

Посилання[ред.ред. код]

  • Harrap, Simon (2008). Family Aegithalidae (Long-tailed Tits) // del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Christie, David. Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. — Barcelona: Lynx Edicions. — Р. 76—101. ISBN 978-84-96553-45-3