Довгошерстий колі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Довгошерстий коллі right-center
Collie Ursula.JPG
Походження Шотландія Шотландія,
Англія Англія
Характеристики
Висота Самці: 56 — 61 сантиметрів
Самиці:50 — 56 сантиметрів
Вага Самці: 25 — 30 кілограмів
Самиці:20 — 25 кілограма
Класифікація МКФ:
FCI 156.
Стандарти породи
FCI [1. стандарт]
Пес свійський (Canis familiaris)

Довгошерстий колі (англ. Rough Collie) — порода собак, створена у Великій Британії.

Історія[ред.ред. код]

Найчастіше під колі мають на увазі саме довгошерстну колі. Це напрочуд красиві собаки. Походження колі невідоме, незрозуміло навіть те, що означає саме слово «колі». Але пращури колі з давніх-давен жили і випасали овець в горах Шотландії. Це були насамперед трудівники. Часто кривоногі й коротконогі, з широким лобом і вузькою мордою. Шерсть чорно-білого кольору була значно коротша, ніж зараз, груба, тверда, із дуже густим підшерстям. У суворому кліматі Шотландії грубе покривне волосся захищало від дощу, снігу й вітру, а підшерстя — від холоду. Але найбільше їх цінували за характер — справжні вівчарські собаки, що з турботою ставилися до овець, слухняні й віддані хазяїну-пастуху.

Популярність до породи прийшла після того, як англійська королева Вікторія (1837 — 1901) познайомилася з колі у своєму шотландському маєтку Балморал, полюбила їх і почала тримати як своїх домашніх собак.

Колі ввійшли в моду, мати їх стало ознакою аристократизму, та й їх самих почали вважати аристократами в собачому світі. А пес-аристократ має усе-таки виглядати інакше, ніж трудяга пастух. І колі стали облагороджувати — підливати кров інших порід — гладкошерстого банддога, сетера, хортів. Почали народжуватися й короткошерсті цуценята, яких виокремили в нову породу короткошерстих колі. Колі перетворилися на справді елегантних собак.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Кольори колі
Зліва направо:мармуровий,рудий,чорний

Витончена голова зі шляхетними лініями, високопоставлені вуха, напівстоячі з ледь-ледь загнутими кінчиками — і відкритий, уважний погляд робочої вівчарки. Тепер колі мають значно кращу поставу ніг і дуже багату шерсть, яка утворює красиву гриву й комір на шиї, «очоси» й «штани» — на ногах, а на морді, голові й лапах — коротка й гладенька. А ще дуже вишукані кольори — рудий або чорний, на грудях і шиї — білий комірець, на лапах — білі «шкарпетки», біла плямка на кінчику хвоста, а на голові — біла проточина. Також вона може бути кольору блю-мераль — мармурового: на сріблясто-блакитному тлі невеликі чорні плями й крап. Найпоширеніший колір - рудий. У Америці також існує ще один різновид кольору колі: біла з рудою головою та відмітиною біля хвоста.

Призначення[ред.ред. код]

В Америці колі захищають овець від койотів.

Унікальну спеціальність колі отримали в Радянській Росії — в Уссурійському краї колі випасали пантових оленів. І хоча плямисті олені так і лишилися дикими тваринами, інстинкт пастуха, інтелект і м'якість характеру цих собак, помножені на майстерність і терпіння дресирувальників, зробили свою справу — колі багато років служили на оленярських фермах.

Вони могли робити найрізноманітніши справи. Десять із половиною тисяч мін знайшов колі Дік упродовж Великої Вітчизняної війни. Дік був серед тих, хто врятував від вибуху славетний Павловський палац під Ленінградом — у підвалі палацу він знайшов бомбу з годинниковим механізмом. Після війни Діка було поховано з військовими почестями.

Колі працювали і як геологи — за запахом знаходили корисні копалини.

Зараз вони достатьно успішні спортсмени — успіхи в низці сучасних видів собачого спорту це підтверджують.

Література[ред.ред. код]

  • (укр.) Александрова Є. І. Конькова Є. В. (переклад Якубенко І. В.) Собаки. Шкільний путівник. — Харків: Пізнаймо світ, 2006. ISBN 966-8964-08-X