Довжина вільного пробігу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Довжина́ ві́льного пробі́гу або середня довжина вільного пробігу — середня віддаль, яку долає частка за проміжок часу між зіткненнями з іншими частками.

Позначається зазвичай літерою l. Вимірюється в одиницях довжини.

Довжина вільного пробігу є важливою характеристикою кінетичних процесів у газах, рідинах та твердих тілах. Вона специфічна для комбінації матеріалу та типу частки.

Для носіїв заряду в твердому тілі довжина вільного пробігу набагато перевищує період кристалічної ґратки, оскільки завдяки квантовому характеру свого руху носії заряду (електрони провідності та дірки) не розсіюються ідеальною ґраткою, а лише дефектами та іншими носіями.

Зв'язок із часом релаксації [ред.]

Між довжиною вільного пробігу, часом релаксації τ та середньою швидкістю частки  \langle v \rangle справедливе співвідношення

 l = \langle v \rangle \tau .

Зв'язок із перерізом розсіювання [ред.]

У середовищі з густиною розсіювачів n довжина вільного пробігу визначається формулою

 l = \frac{1}{n \sigma} ,

де σ — повний перетин розсіювання.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.