Довжина когерентності надпровідника

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Довжина когерентності надпровідника - характерна довжина, на якій хвильова функція (параметр порядку) надпровідника суттєво змінюється. Зазвичай довжина когерентності позначається \xi . Разом із лондонівською глибиною проникнення вона складає пару основних характеристик надпровідника при макроскопічному феноменоголічному описі.

В рамках теорії Гінзбурга-Ландау довжина когерентності визначається як

 \xi = \frac{\hbar}{2 \sqrt{m |a|}} ,

де  \hbar - зведена стала Планка, m - маса електрона, a - параметр, який входить у рівняння Гінзбурга-Ландау. В області поблизу критичної температури температурна залежність параметра  a задається рівнянням

 a = \alpha (T_c - T) ,

де  T - температура,  T_c - критична температура,  \alpha - певний коефіцієнт пропорційності.

Теорія Гінзбурга-Ландау застосовна тоді, коли довжина когерентності  \xi набагато більша від характерних розмірів куперівської пари  \xi_0 . Така вимога виконується поблизу фазового переходу до нормального стану.

Дивіться також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Е.М. Лифшиц, Л.П. Питаевский (1978). Теоретическая физика. IX. Статистическая физика, часть 2. Теория конденсированого состояния. (російська). Москва: Наука.