Доггерланд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіпотетична мапа Доггерланду. На півдні позначений сухопутний міст між Англією і Континентальною Європою.
Червоною лінією обмежена Доггер-банка, за часів Мезоліту

Доггерланд — назва, що дана геологами колишньому суходолу в південній частині Північного моря, який пов'язував острів Великобританія і континентальну частину Європи під час останнього льодовикового періоду. Геологічні дослідження твердять що суходіл Доггерланду простягався від східного узбережжя Британії до сьогоденного узбережжя Нідерландів, і до західного узбережжя Німеччини і Данії[1] .

Мав площу близько 23 тис. км²

Мореплавцям цей затоплений терен відомий як Доггер-банка. Рибалки не раз діставали з дна кістки левів, мамонтів і доісторичні інструменти.

Утворення[ред.ред. код]

До початку першого льодовикового періоду, під час плейстоцен — голоценової льодовикової ери, Рейн прямував далі на північ через дно сьогоденного Північного моря в той час воно було суходолом. Вважається, що відкладення кайнозойського мулу в Східній Англії це річище старого русла Рейну (існувало приблизно 65 мільйонів років тому). Площа Вельду була вдвічі більша, і займали протоку Па-де-Кале; сучасний Бульон є залишком східного краю цієї області.

При зіткненні двох льодовиків Скандинавського і Шотландського була утворена велетенська льодовикова гребля, перед нею утворилося велике передльодовикове озеро куди мали стік річки більшої частини Північної Європи та Балтії, Балтійська річкова система та вода від танення льодовика. Врешті-решт вода перехлинула через антикліналь Вельд-Артуа в Англійська канал утворивши глибокий прохід, який з часом став протокою Па-де-Кале.

Під час останнього льодовикового періоду (100 000-12 000 тому) — рівень моря був близько на 120 м нижче сьогоденного, більша частина Північного моря та Англійський канал були рівнинною тундрою. Море відступило від Західного узбережжя Європи до 600 км.

Глибини морського дна, свідчать про те, що після Першої Льодовикової ери вододіл між Північним морем і Англійським каналом прямував східніше Східної Англії потім до південно-сходу на Хук-ван-Холланд, а не через протоку Па-де-Кале, Темза , Сена і Рейн зливались і прямували сухим дном Англійсього каналу до впадіння в Атлантичний океан[2].

Затоплення[ред.ред. код]

Наприкінці останнього льодовикового періоду (12 000 років тому) рівень моря був на 60 м нижче сьогоденного. Надалі рівень океану зазнав період трансгресії затоплюючи суходіл. 9.850 — 7.100 тому була затоплена льодовикова долина Ельби. Південна частина Північного моря — між Доггер-банкою та Англійським каналом — містило озеро дренуюче північні річки Європи і талі води льодовика. Подальше підвищення рівня океану призвело до затоплення Доггерланду водами Північного моря відрізаючи колишній Британський півострів від Континентальної Європи. Доггер-банка була височиною Доггерланду. Але є свідчення що південь дна Північного моря не відповідає загальній топографії Доггерланду[3].

Подальші трансгресії (Фландрійська і Дюнкерська трансгресії) і регресії моря сформували сьогоденні обриси узбережжя і Ваденське море.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]