Договір про торгівлю між СРСР та Німеччиною (1940)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Договір про торгівлю між СРСР та Німеччиною підписаний 11 лютого 1940 р. Радянським Союзом та Нацистською Німеччиною. Згідно з договором Радянський Союз погодився з 11 лютого 1940 р. до 11 лютого 1941 на додачу до обсягів, зазначених в торговельному договорі 1939 р., поставити товарів (нафти, сировини, борошна) на суму від 420 до 430 мільйонів рейхсмарок. У період з 11 лютого 1941 до 11 серпня 1941 Радянський Союз мав поставити до Німеччини на додачу до обсягів зазначених в торговельному договорі 1939 р. товарів на суму від 220 до 230 мільйонів рейхсмарок. В якості оплати за радянські товари Німеччина мала поставити товари власного виробництва (військову техніку, верстати та технології, сировину).

Секретним додатком до договору обговорювались відносини з третіми країнами, придбання металів та інших товарів Радянським Союзом з подальшим продажем Німеччині. Згодом була погоджена політика стосовно транзиту товарів придбаних Німеччиною в третіх країнах.

Сторони продовжили дію договору та розв'язали спірні питання торговельним договором від 10 січня 1941 р.

В червні 1941 Німеччина напала на Радянський Союз, чим порушила умови пакту Молтова — Ріббентропа та розірвала міждержавні стосунки.

Починаючи з січня 1940 р. і до нападу на Радянський Союз, загальна вартість Радянського експорту до Німеччини становила 597.9 мільони рейхсмарок. Німеччина поставила товарів на суму 437.1 мільйони рейхсмарок[1].

Радянський Союз поставив до Німеччини великі обсяги сировини, зокрема понад 900 000 тон нафти, 1 600 000 тон борошна та 140 000 тон манганової руди.

Радянський Союз отримав неповний крейсер «Лютцер» класу «Хіппер», креслення «Бісмарку», інформацію про морські випробування, «повний комплект устаткування для великого винищувача», важку морську артирелію та інше військово-морське устаткування та зразки тридцяти найновіших німецьких військових літаків, зокрема винищувачі Me-109 та Me-110, бомбардувальники Ju-88 та Do-215[2][3][4]. Радянський Союз також отримав електричне обладнання та обладнання для нафтопереробки, локомотиви, турбіни, генератори, дизельні двигуни, кораблі, верстати та зразки німецької артилерії, танків, вибухівки, обладнання хімічної зброї та інше[2].

Віськові дії Німеччини проти Радянського Союзу частково підтримувались отриманими згідної цього договору матеріалами, натомість, Радянський Союз широко користувався отриманим устаткуванням та технологіями у військовому виробництві аж до кінця війни в 1945 р.

Примітки[ред.ред. код]

  1. p. 367—369 Schwendemann H. Die wirtschaftliche Zusamenarbeit zwischen dem Deutschen Reich und der Sowjetunion von 1938 bis 1941. Berlin, 1993
  2. а б Shirer 1990, pp. 668–9
  3. Wegner 1997, p. 99
  4. Philbin III 1994, p. 46

Література[ред.ред. код]

  • Philbin III, Tobias R. (1994), The Lure of Neptune: German-Soviet Naval Collaboration and Ambitions, 1919 - 1941, University of South Carolina Press, ISBN 0872499928 
  • Ericson, Edward E. (1999), Feeding the German Eagle: Soviet Economic Aid to Nazi Germany, 1933-1941, Greenwood Publishing Group, ISBN 0275963373 
  • Hehn, Paul N. (2005), A Low Dishonest Decade: The Great Powers, Eastern Europe, and the Economic Origins of World War II, 1930-1941, Continuum International Publishing Group, ISBN 0826417612 
  • Nekrich, Aleksandr Moiseevich; Ulam, Adam Bruno; Freeze, Gregory L. (1997), Pariahs, Partners, Predators: German-Soviet Relations, 1922-1941, Columbia University Press, ISBN 0231106769 
  • Roberts, Geoffrey (2006), Stalin's Wars: From World War to Cold War, 1939–1953, Yale University Press, ISBN 0300112041 
  • Shirer, William L. (1990), The Rise and Fall of the Third Reich: A History of Nazi Germany, Simon and Schuster, ISBN 0671728687 
  • Wegner, Bernd (1997), From Peace to War: Germany, Soviet Russia, and the World, 1939-1941, Berghahn Books, ISBN 1571818820 

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]