Домра
 | |
| Класифікація | струнний щипковий музичний інструмент, Хордофон |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 321.321-6 |
| Діапазон |
 |
| Подібні інструменти | |
 Домра у Вікісховищі | |
До́мра — лютноподібний щипковий інструмент з 3 або 4 металевими струнами. Домра має корпус напівсферичної форми. Звук струн проводиться за допомогою медіатора. Характерним прийомом звуковидобування є тремоло.
Існують два типи домри:
Не плутати з казахським народним двохструнним інструментом — домбра.
Крім того на сучасному етапі багато дослідників виводять генезу домри як похідну від кобзи, навіть іменуючи її так[1].
Історія[ред. | ред. код]
Відомості про домру в Росії збереглися у старовинних палацових записах і в лубочних картинках. Гравці на домрі називалися домрачеями. У сучасній українській мові виконавець на домрі зветься домристом. У середньовічній Русі вона була основним інструментом народних музикантів і акторів-скоморохів. Скоморохи ходили по селах і містах і влаштовували веселі вистави, в яких часто дозволяли собі небезневинні жарти над боярами і церквою. Це викликало гнів як світської, так і церковної влади і в XVII столітті їх почали засилати або страчувати. Так само страчували і домри. Вона зникла.
З другої половини XVII століття до початку XX століття на Середньому і Північному Уралі в російських селищах існував торнабой — компактний восьмиструнний щипковий інструмент, подібний домрі та українській бандурі. Інструмент, судячи з описів, мав вісім латунних струн, три з яких розташовувалися на грифі, а п'ять — на корпусі інструменту овальної форми.
В 1896 року студент Василя Васильовича Андреєва знайшов поламаний інструмент в стайні. Його прийняли за домру, про яку згадувалося в російських документах. Андреєв удосконалив інструмент і ввів до Оркестру російських народних інструментів. Пізніше дослідники прийшли до думки, що інструмент імовірно був різновидом балалайки.
Пізніше в 1908 році Г. Любимов в Москві створив варіант домри з чотирма струнами.
Триструнна домра широко розповсюджена в Росії, на відміну від чотириструнної.
Домра в Україні[ред. | ред. код]
В Україні, на відміну від Росії широко розповсюджена виключно 4-струнна домра, яка не має широкого розповсюдження в Росії. 4-струнна домра замінила мандоліну і в деяких районах скрипку в народному побуті.
Факт, що 4-струнна домра не побутує в Росії та була створена лише в XX столітті викликає чимало дискусій в Україні. Гра на російському народному інструменті, на якому в Росії не грають і який не має розповсюдження, породило в професора Київської консерваторії — М. Прокопенка в 1974 році думку перейменувати інструмент в ладкову кобзу. Ця думка тоді не дістала підтримки, але після 1991 року набирає популярності.
Останнім часом Кафедра народних інструментів Київської консерваторії використовує партію інструментів, які відрізняються лише художньою інкрустацією від 4-струнної домри. Цей інструмент називають ладковою кобзою.
Оркестрові інструменти[ред. | ред. код]
Інструменти виготовляють в різних розмірах — піколо, прима, альт, тенор, бас та контрабас. Діапазони інструментів:
3-струнні домри
- Піколо (Piccolodomra) : h1 e2 a2 [2]
- Пріма (Primdomra) : e1 a1 d2 [3]
- Сопрано (Soprandomra ): h e1 a1 [4]
- Альт (Altdomra) : e a d1 T [5]
- Тенор (Tenordomra) : H e a [6]
- Бас (Bassdomra) : E A d [7]
- Контрабас (Kontrabassdomra (minor)): E1 A1 D Tabulatur siehe [8]
- Контрабас (Kontrabassdomra (major)): A1 D G Tabulatur [9]
4-струнні домри
- Пріма (Primdomra) : g1 d1 a1 e2
- Альт (Altdomra) : c g d a
- Тенор (Tenordomra) : g d a e
- Бас (Bassdomra) : c g d a
- Контрабас (Kontrabassdomra (minor)): E1 A1 D G
Виконавці[ред. | ред. код]
- В. М. Івко
- Н. В. Проценко
- М. Т. Лисенко
- М. Михеєв
- Г. Казаков
- Т. Вольська
- Л. Шорошева
- Ю. Яценко
- В.Г. Соломін
- А.С. Сом
- С. Колесник
Література[ред. | ред. код]
- Бортник Е. Формирование и развитие домрового искусства: Автореф. дисс. ...канд. искусствоведения. - К., 1978
- Лысенко М., Михеев Б. Школа игры на 4-струнной домре. — К., 1989
- Давидов М. Народні музичні інструменти України в період національного відродження // Проблеми розвитку академічного народно-інструментального мистецтва в Україні. — К., 1998
- Литвинова О. Віртуоз домри // УМГ. - 1997. - Жовт.-груд.
- А.Муха Домра // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 641
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дутчак В. Г. Традиція та експеримент у виконавській практиці бандуристів українського зарубіжжя. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ Tabulatur Domra Piccolo. Архів оригіналу за 9 липня 2007. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ Tabulatur Domra Prima. Архів оригіналу за 9 липня 2007. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ Tabulatur Domra Mezzosoprano. Архів оригіналу за 9 липня 2007. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ Tabulatur Domra Alto. Архів оригіналу за 9 липня 2007. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ Tabulatur Domra Tenor. Архів оригіналу за 9 липня 2007. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ Tabulatur Domra Bass. Архів оригіналу за 9 липня 2007. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ Tabulatur Domra Contrabass / minor. Архів оригіналу за 9 липня 2007. Процитовано 19 грудня 2008.
- ↑ Tabulatur Domra Contrabass / major. Архів оригіналу за 9 липня 2007. Процитовано 19 грудня 2008.
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2013) |
|
