Домський собор (Таллінн)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
thomb
Tallinn Cathedral from S.JPG
Tallinna Toomkiriku torni muna ja tuulelipp.jpg

Домський собор — лютеранський Кафедральний собор, розташований у Старому місті Таллінна. Присвячений Святій Діві Марії (ест. Püha Neitsi Maarja). Домський собор є одним з найстаріших храмів Таллінна. Сьогоднішній вигляд він отримав після численних перебудов. Раніше на цьому місці знаходилася дерев'яна церква, згідно з припущенням істориків, вона була побудована в 1219 р. Башта собору відноситься до епохи бароко, а його каплиці-прибудови — до пізніших архітектурних стилів. Всередині храму знаходяться поховання XIII—XVIII століть, а також різні дворянські герби і епітафії, присвячені відомим людям того часу і пов'язані з XII—XX століттями.

Історія[ред.ред. код]

Церква закладена на початку XIII століття і освячена в 1240 році як кафедральний собор Північної Естонії. У другій половині XIII століття була зроблена перша реконструкція. У XIV столітті будівля була перебудована в базиліку. На початку XV століття остаточно було завершено перекриття нефів. У 1684 році під час пожежі була втрачена велика частина декору будівлі, а також башта над південним нефом. У 1778—1779 роках за проектом архітектора К. Л. Гейста була побудована західна вежа в стилі бароко. У 1878 році був встановлений сучасний орган, створений у Берліні майстром Ф. Ладегастом.

Архітектура[ред.ред. код]

Основна структура сучасної будівлі має три нефи, з яких центральний має продовження у вигляді вівтарної частини. Із західного боку над центральним нефом знаходиться церковна вежа, що виконує функцію дзвіниці. Крім цього до основного корпусу є декілька разноперіодних прибудов.

Інтер'єр[ред.ред. код]

Вигляд всередині

Всередині будівлі є:

  • кафедра (1686 р.) К. Аккерман, яку тримає дерев'яна скульптура Мойсея з 10 заповідями;
  • аба-вуа (1730 р.);
  • вівтар (1696 рік) виготовив К. Аккерман за кресленнями Нікодемуса Тессина — молодшого;
  • вівтарне полотно (1866 рік) німецький живописець Едуард Гебхардт;
  • група тріумфальної арки з розп'яттям Христа;
  • ложа сім'ї Паткуль в класичному стилі (початок XVIII століття, навпроти кафедри),
  • ложа в стилі бароко сім'ї Мантейффель (XVII століття, розташована в південному нефі),
  • вівтар 1878 р. майстра Ладегаста, доповнений у 1913 р. в майстерні Зауера (Франкфурт на Одрі), реставрований у 1998. Мануальний. Має унікальне звучання.
  • Обеліск Ф. фон Тізенхаузена (1806 рік. Розташований в хорі ліворуч від вівтаря, майстер Демут-Малиновський),
  • Поховання Крузенштерна з дружиною Юлією фон Таубе (північний неф) автор Екснер,
  • Самуеля Греіга (північний неф) каррарський мармур, автор Джакомо Кваренгі,
  • Понтуса де ла Гарді з дружиною (в хорі, праворуч від вівтаря) автор О. Пассер та ін.
  • надгробна плита цеху м'ясників Домської гільдії (під органом);
  • 1766 надгробна плита цеху шевців Домської гільдії (під органом);
  • 1370 найстаріша надгробна плита Вольдемара Сорсевера в північному нефі;
  • 107 гербових епітафій, переважно в стилі бароко.
  • вівтар Св. Діви Марії;
  • зображення Христа-дарувальника («Іди до мене»)

Поховання[ред.ред. код]

У соборі поховані в тому числі:

  • Понтус Делагард — шведський полководець, герой Лівонської війни.
  • Іван Федорович Крузенштерн — російський мореплавець, під керівництвом якого була проведена перша російська навколосвітня експедиція.
  • Самуїл Карлович Грейг — російський флотоводець, учасник Чесменського битви.
Похований Дата Стиль надгробку Скульптор
У. Рюнінг 1594 Ренесанс Г.фон Акен
П. Делагард 1595 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри
К. фон Тізенхаузен 1599 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри
К. Хорн 1601 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри
О.фон Юкскюлль 1601 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри
Р. Розенкранц 1623 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри
Т. Рамм 1632 Ренесанс Арентой Пассер і його майстри
І. Хафстер 1676 Бароко Н. Мілііх
Ф. фон Ферзена Кінець XVII століття Бароко І. Г. Штоккенберг
О. В. фон Ферзена Кінець XVII століття Бароко І. Г. Штоккенберг
О. Р.фон Таубе Кінець XVII століття Бароко І. Г. Штоккенберг
С. Грейг 1788 Класицизм Джакомо Кваренгі
І. Крузенштерн 1848 Псевдоготика І. Г. Екснер

Література[ред.ред. код]

  • «Таллинн», Краткий энциклопедический справочник, Таллинн, изд-во «Валгус», 1980

Ресурси Інтернета[ред.ред. код]