Домінік Віван-Денон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Домінік Віван-Денон
Vivant Denon.jpg
Народився 5 січня 1747(1747-01-05)
Живрі, (Сона и Луара)
Помер 25 квітня 1825(1825-04-25) (78 років)
Париж
Поховання Помилка Lua у Модуль:Wikidata у рядку 109: attempt to index local 'statement' (a nil value).
Громадянство Франція Франція
Національність Француз
Проживання Франція, Російська імперія, Швейцарія, Єгипет, Франція
Діяльність дипломат, науковець, єгиптолог, письменник, гравер, перший директор музею Лувр
Титул барон

Доміні́к Віва́н-Дено́н( фр. Dominique Vivant) (1747 - 1825) - барон Денон, більше відомий під подвійним прізвищем Віван-Денон, дипломат, науковець, єгиптолог, письменник, гравер, перший директор музею Лувр.

Життєпис. Ранні роки.[ред.ред. код]

Походить з родини французьких аристократів. Вивчав юриспруденцію, палануючи присвятити себе судовій справі. Мав схильність до мистецтва та літератури - і в 23 роки створив комедію, що мала популярність. Молодість Домініка припала на добу рококо. Віддаючи данину аристократичним смакам епохи з її потягом до свят і насолод, створив еротичний роман. Успіх обох творів і навернув молодика до мистецтва.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

На здібного молодика звернув увагу королівський двір - він довірена особа короля Луї XVI, для якого збирав коштовні камені, став охоронцем королівських старожитностей. Освічений, легкої вдачі, близький до літератури - він став бажаною особою в салонах Парижу, для нього були відкриті двері багатьох палаців. Він - наближена особа до офіційної фаворитки короля - мадам Помпадур.

Дипломат[ред.ред. код]

В цей час розпочалася і його дипломатична кар'єра. Серед країн, де він був - Швеція, Неаполітанське королівство,Російська імперія , Швейцарія. Добре обізнаний з літературою свого часу, він познайомився з старим філософом Вольтером, що добре прийняв співвітчизника, до того ж близького до літературної творчості. Вони заприятелювали, незважаючи на різницю за віком. І якийсь час Денон був у Вольтера постійним відвідувачем.

В роки французької революції[ред.ред. код]

У 1789 році в Парижі розпочалася революція. Стривожений Віван-Денон перебрався в Париж. Королівський двір втрачав політичну владу, розпочалися утиски привілейованих класів - аристократії та духовенства. З Франції розпочалася масова еміграція дворян. Новий уряд прогнівався і відповів на масову еміграцію конфіскацією майна емігрантів, яких до того ж перевели у статус зрадників.

Багатий Віван-Денон ураз став бідним через конфіскацію усього його майна. Короткий час він живе як жебракуючий художник, то продає власні малюнки. Потроху він виправляє свій громадянський і фінансовий стан, бо допомагають знайомства. Серед впливових осіб цього часу - художник Жак-Луї Давід, що віддав свій талант служінню революційному уряду. Денон співпрацює з Давідом, хоча не був ні прихильником революції, ні прихильником нового стилю, що отримав назву - революційний класицизм. Поміч Жака-Луї і зустрічі з самим диктатором Робесп'єром були досить вдалими. За наказом Робесп'єра хитрому колишньому дипломату, що не попав у страшні переліки зрадників-аристократів, повернули конфісковане майно. А в роки революційного терору він вдало оминув смерті він гільотини.

Новий диктатор[ред.ред. код]

Владу в країні потроху перебрав на себе молодий генерал Наполеон Бонапарт. Старий дипломат був вимушений рахуватися з новими і неприємними реаліями. Знайомство з дружиною Наполеона - Жозефіною Богарне, яку він причарував вишуканими манерами і чемним поводженням, стають запорукою для початку нової кар'єри при новому політичному режимі. Але тепер - це кар'єра дослідника і науковця.

Роки в Єгипті[ред.ред. код]

Погруддя Віван-Денона.
Гравюра малюнку Віван-Денона
Розетський камінь в залі Британського музею в Лондоні.

Підстаркуватий Віван-Денон, якому за 50, отримав право на подорож разом з військовими в Єгипет, де працює разом з низкою освічених офіцерів і французьких науковців. Якщо політична мета Наполеона в Єгипті була в послабленні позицій Британії в Африці, мета французьких науковців була у перевідкритті могутньої цивілізації Стародавнього Єгипту. Як відомо, Наполеон військової мети не досяг і був вимушений потайки покинути Єгипет.

Науковці, навпаки, перенесли на дослідження усю міць європейської освіти і технологій - і отримали визнання і успіх. Висока класична освіта офіцерів дозволяла відразу читати стародавні написи латиною чи грецькою. Уява про значну мистецьку і наукову вартісить знахідок спрямувала зусилля дослідників на рятування коштовних знахідок, серед яких був і Розетський камінь. Останній, що мав тексти трьома мовами, став головним джерелом для дешифрування давньоєгипетських ієрогліфів і написів. Пізніше Розетський камінь назвуть науковою коштовністю, кращою за всі діаманти фараонів.

Бригада науковців у 1798 - 1799 рр. розгорнула активну дослідницьку діяльність в Каїрі і околицях, хоча й обмежилась поверхневим обміром архітектурних пам'яток, їх замальовками, збиранням артефактів на поверхні. Їх було так багато, що поки що не було необхідності в археологічних розкопках. Розкопки в країні з неписьменним населенням розпочнуться пізніше. До блокади французів з моря, що розпочав флот Британії, французькі науковці встигли відіслати в Париж наукову документацію, замальовки пам'яток і гіпсові відливки рельєфів, архітектурних уламків, скульптур, написів. Серед відправлених колекцій - оригінали скульптур, барельєфи, саркофаги. І в Європі спалахнула чергова єгиптоманія, а також фактично народилася західноєвропейська наука єгиптологія.

Важке повернення у Францію[ред.ред. код]

Лише у 1802 р. експедиційний корпус французьких військових і науковців капітулював і визнав свою поразку. За умовами капітуляційних протоколів французів примусили віддати Британії усі наукові і археологічні знахідки ( що не встигли перевезти в Париж ). Серед здобутків англійців був і Розетський камінь, який урочисто виставили в залі Британського музею в Лондоні.

З залишками експедиційного корпусу Віван-Денон повернувся в Париж.

Останні роки[ред.ред. код]

Наполеон розпочав чергові військові авантюри в Європі, тепер з метою створення нової французької імперії. Себе він оголосив новим імператором. Військові кампанії супроводжувались створеням нових маріонеточних режимів в підкорених країнах ( Іспанія, Голландія, Неаполь, Венеція. Ломбардія) і вивозом в Париж уславлених мистецьких колекцій з підкорених областей. Віван-Денон отримав призначення на посаду декількох музеїв, серед яких і посаду директора національного( імперського за суттю ) музею, відомого нині як Лувр. Сюди була звезена більшість мистецьких колекцій з пограбованих країн.

Військові авантюри Наполеона будуть силомиць припинені у 1814 р. об'єднаними військами декількох європейських монархій, а він відбув у пожиттєве заслання на підконтрольний Британії острів. Старий Віван-Денон у 1915 р. отримає пенсію і зосередиться на малюванні, гравіюванні та власних мистецьких колекціях.Він встигне стати свідком загибелі портретів нещодавніх політичних кумірів, які кидали у вогонь нові політичні переможці.

Смерть. Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

Помер в Парижі. Похованя відбулося на цвинтарі Пер-Лашез.

Джерела[ред.ред. код]