Домінік Віван-Денон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Домінік Віван-Денон
Vivant Denon.jpg
Народився 5 січня 1747(1747-01-05)
Живрі, (Сона и Луара)
Помер 25 квітня 1825(1825-04-25) (78 років)
Париж
Громадянство Франція Франція
Національність Француз
Проживання Франція, Російська імперія, Швейцарія, Єгипет, Франція
Діяльність дипломат, науковець, єгиптолог, письменник, гравер, перший директор музею Лувр
Титул барон

Доміні́к Віва́н-Дено́н( фр. Dominique Vivant) (1747 - 1825) - барон Денон, більше відомий під подвійним прізвищем Віван-Денон, дипломат, науковець, єгиптолог, письменник, гравер, перший директор музею Лувр.

Життєпис. Ранні роки.[ред.ред. код]

Походить з родини французьких аристократів. Вивчав юриспруденцію, палануючи присвятити себе судовій справі. Мав схильність до мистецтва та літератури - і в 23 роки створив комедію, що мала популярність. Молодість Домініка припала на добу рококо. Віддаючи данину аристократичним смакам епохи з її потягом до свят і насолод, створив еротичний роман. Успіх обох творів і навернув молодика до мистецтва.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

На здібного молодика звернув увагу королівський двір - він довірена особа короля Луї XVI, для якого збирав коштовні камені, став охоронцем королівських старожитностей. Освічений, легкої вдачі, близький до літератури - він став бажаною особою в салонах Парижу, для нього були відкриті двері багатьох палаців. Він - наближена особа до офіційної фаворитки короля - мадам Помпадур.

Дипломат[ред.ред. код]

В цей час розпочалася і його дипломатична кар'єра. Серед країн, де він був - Швеція, Неаполітанське королівство,Російська імперія , Швейцарія. Добре обізнаний з літературою свого часу, він познайомився з старим філософом Вольтером, що добре прийняв співвітчизника, до того ж близького до літературної творчості. Вони заприятелювали, незважаючи на різницю за віком. І якийсь час Денон був у Вольтера постійним відвідувачем.

В роки французької революції[ред.ред. код]

У 1789 році в Парижі розпочалася революція. Стривожений Віван-Денон перебрався в Париж. Королівський двір втрачав політичну владу, розпочалися утиски привілейованих класів - аристократії та духовенства. З Франції розпочалася масова еміграція дворян. Новий уряд прогнівався і відповів на масову еміграцію конфіскацією майна емігрантів, яких до того ж перевели у статус зрадників.

Багатий Віван-Денон ураз став бідним через конфіскацію усього його майна. Короткий час він живе як жебракуючий художник, то продає власні малюнки. Потроху він виправляє свій громадянський і фінансовий стан, бо допомагають знайомства. Серед впливових осіб цього часу - художник Жак-Луї Давід, що віддав свій талант служінню революційному уряду. Денон співпрацює з Давідом, хоча не був ні прихильником революції, ні прихильником нового стилю, що отримав назву - революційний класицизм. Поміч Жака-Луї і зустрічі з самим диктатором Робесп'єром були досить вдалими. За наказом Робесп'єра хитрому колишньому дипломату, що не попав у страшні переліки зрадників-аристократів, повернули конфісковане майно. А в роки революційного терору він вдало оминув смерті він гільотини.

Новий диктатор[ред.ред. код]

Владу в країні потроху перебрав на себе молодий генерал Наполеон Бонапарт. Старий дипломат був вимушений рахуватися з новими і неприємними реаліями. Знайомство з дружиною Наполеона - Жозефіною Богарне, яку він причарував вишуканими манерами і чемним поводженням, стають запорукою для початку нової кар'єри при новому політичному режимі. Але тепер - це кар'єра дослідника і науковця.

Роки в Єгипті[ред.ред. код]

Погруддя Віван-Денона.
Гравюра малюнку Віван-Денона
Розетський камінь в залі Британського музею в Лондоні.

Підстаркуватий Віван-Денон, якому за 50, отримав право на подорож разом з військовими в Єгипет, де працює разом з низкою освічених офіцерів і французьких науковців. Якщо політична мета Наполеона в Єгипті була в послабленні позицій Британії в Африці, мета французьких науковців була у перевідкритті могутньої цивілізації Стародавнього Єгипту. Як відомо, Наполеон військової мети не досяг і був вимушений потайки покинути Єгипет.

Науковці, навпаки, перенесли на дослідження усю міць європейської освіти і технологій - і отримали визнання і успіх. Висока класична освіта офіцерів дозволяла відразу читати стародавні написи латиною чи грецькою. Уява про значну мистецьку і наукову вартісить знахідок спрямувала зусилля дослідників на рятування коштовних знахідок, серед яких був і Розетський камінь. Останній, що мав тексти трьома мовами, став головним джерелом для дешифрування давньоєгипетських ієрогліфів і написів. Пізніше Розетський камінь назвуть науковою коштовністю, кращою за всі діаманти фараонів.

Бригада науковців у 1798 - 1799 рр. розгорнула активну дослідницьку діяльність в Каїрі і околицях, хоча й обмежилась поверхневим обміром архітектурних пам'яток, їх замальовками, збиранням артефактів на поверхні. Їх було так багато, що поки що не було необхідності в археологічних розкопках. Розкопки в країні з неписьменним населенням розпочнуться пізніше. До блокади французів з моря, що розпочав флот Британії, французькі науковці встигли відіслати в Париж наукову документацію, замальовки пам'яток і гіпсові відливки рельєфів, архітектурних уламків, скульптур, написів. Серед відправлених колекцій - оригінали скульптур, барельєфи, саркофаги. І в Європі спалахнула чергова єгиптоманія, а також фактично народилася західноєвропейська наука єгиптологія.

Важке повернення у Францію[ред.ред. код]

Лише у 1802 р. експедиційний корпус французьких військових і науковців капітулював і визнав свою поразку. За умовами капітуляційних протоколів французів примусили віддати Британії усі наукові і археологічні знахідки ( що не встигли перевезти в Париж ). Серед здобутків англійців був і Розетський камінь, який урочисто виставили в залі Британського музею в Лондоні.

З залишками експедиційного корпусу Віван-Денон повернувся в Париж.

Останні роки[ред.ред. код]

Наполеон розпочав чергові військові авантюри в Європі, тепер з метою створення нової французької імперії. Себе він оголосив новим імператором. Військові кампанії супроводжувались створеням нових маріонеточних режимів в підкорених країнах ( Іспанія, Голландія, Неаполь, Венеція. Ломбардія) і вивозом в Париж уславлених мистецьких колекцій з підкорених областей. Віван-Денон отримав призначення на посаду декількох музеїв, серед яких і посаду директора національного( імперського за суттю ) музею, відомого нині як Лувр. Сюди була звезена більшість мистецьких колекцій з пограбованих країн.

Військові авантюри Наполеона будуть силомиць припинені у 1814 р. об'єднаними військами декількох європейських монархій, а він відбув у пожиттєве заслання на підконтрольний Британії острів. Старий Віван-Денон у 1915 р. отримає пенсію і зосередиться на малюванні, гравіюванні та власних мистецьких колекціях.Він встигне стати свідком загибелі портретів нещодавніх політичних кумірів, які кидали у вогонь нові політичні переможці.

Смерть. Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

Помер в Парижі. Похованя відбулося на цвинтарі Пер-Лашез.

Джерела[ред.ред. код]