Доміціан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тіт Флавій Цезар Доміціан Август
TITUS FLAVIUS CAESAR DOMITIANUS AUGUSTUS
Bust Domitian Musei Capitolini MC1156.jpg
11-й Імператор
Початок правління: 14 вересня 81
Кінець правління: 18 вересня 96
Попередник: Тіт Флавій Веспасіан
Наступник: Марк Кокцей Нерва
Дата народження: 24 жовтня 51(0051-10-24)
Місце народження: Рим
Дата смерті: 18 вересня 96(0096-09-18) (44 роки)
Місце смерті: Рим
Дружина: Доміція Лонгіна
Діти: син (помер у дитинстві)
Династія: Флавії
Батько: Тіт Флавій Веспасіан
Мати: Флавія Доміцилла

Тіт Фла́вій Доміціа́н, відомий як Доміціа́н (лат. Titus Flavius Domitianus, 24 жовтня 5118 вересня 96) — останній римський імператор з династії Флавіїв (Imperator Caesar Domitianus Augustus або Imperator Domitianus Caesar Augustus, з 14 вересня 81), молодший син Веспасіана та Флавії Доміцилли, брат Тіта. Почесні титули Germanicus84) та Princeps iuventutis («Вождь молоді»), Великий понтифік, 17-разовий консул (у 71, 73 роках, з 75 до 77 року, у 79, 80 роках, з 83 по 88 і в 90, 92 та 95 роках), цензор5 вересня 85, з кінця року — незмінно), 16-кратний трибун13 вересня 81 — щороку), авгур та член колегії Арвальських братів.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Доміціан був продовжувачем політики посилення на противагу Сенату імператорської адміністрації, незалежної від системи його магістратур, і урядовців якої призначав сам Доміціан. При цьому кількість вершницьких прокураторів зросло з 55 до 62. На початку правління був висланий досвідчений адміністратор Клавдій Етруск, після цього, як відзначають дослідники, почалася екзальтація власної влади, що фактично стала прецендентом домінату — подальші звернення до Доміціана почали включати формулу «господар та бог» (лат. dominus et deus). В той же час у внутрішніх справах позначилося оздоровлення — він послідовно застосовував закон Сканція про розбещення малолітніх, заборонив кастрацію, знизив ціни на євнухів.

У 85 р. у зв'язку із завершенням германської кампанії, почалося карбування монет з написом «переможена Германія». В Римі було споруджено триумфальну арку та крім усього іншого — велетенська кінна статуя. В 87 р. місяць «вересень» було перейменовано на «германік». Апостола Іоанна Богослова, у зв'язку з процессами над ранніми християнами, було заслано на острів Патмос у 40 милях на південний захід від Ефеса.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

До 79 р. Доміціан розробив велику програму, особливо у сфері прикордонної зовнішньої політики. Приблизно наприкінці літа 82 р. Доміціан відправився до Галлії для проведення ценза. Для створення плацдармів проти нападів германських племен на территорії хаттів почалося будівництво воєнних шляхів та фортифікацій. Штаб Доміціана розташувався у сучасному Майнці, де стояли легіони XIV Gemina та XXI Rapax. Для боротьби з хаттами, які перешли до наступу, було задіяно 7 легіонів та допоміжний контингент. Деталі кампанії невідомі, але коли хатти перейшли до своєї улюбленої тактики атак з гірських лісів, Доміціан наказав збудувати фортифікаційний рубіж довжиною 177,5 км та домігся блокування хаттів на місцях. Правобережні рейнські області навколо сучасних Нойвідера, Беккера, Тавна та Віттерау знову потрапили під римський контроль і були злиті з південними районами десятинних полів та з групами фортець у сучасному Неккарі (Коннштатт, Кьонген, Роттенбург) і фортецями у Швабії (Уршпринг, Доннштеттен, Гмандінген та Лаутлінген)

Але взимку 88 - 89 рр. почалося повстання Сатурніна, який підкупив легіони в Могонціаці для проголошення себе імператором. Доміціан особисто поспішив туди, стягнувши до місця подій різні легіони, у тому числі іспанський легіон під керівництвом Траяна. Проте залучені Сатурніном германці не змогли встигнути до нього і повстання було придушене. За свідоцтвом Светонія, Доміціана вбив Стефан, управитель його дружини Доміції. Вдавши, нібито в нього болить ліва рука, він кілька днів ходив, обмотуючи її шерстяною хусткою, а у призначений час сховав у неї кинджал. Обіцяючи розкрити змову, він буд допущений до імператора; поки той з подивом читав його записку, він наніс імператору удар у пах. Інши учасники заколоту, увірвавшись до спальні, добили Доміціана сімома ударами. Народ залишився байдужим до його смерті, Сенат зустрів її з радістю, а солдати — з обуренням.

Посилання[ред.ред. код]