Доміція Лепіда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Доміція Лепіда (10 рік до н. е. — 54 рік н. е.) — давньоримська матрона, політичний діяч Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походила з роду нобілів Доміціїв. Донька Луція Доміція Агенобарба, консула 16 р. до н. е., та Антонії Старшої, тітка імператора Нерона.

У 15 році н. е. вийшла заміж за Марка Валерія Мессалу Барбата, у 19 році народила доньку Мессаліну. Перший чоловік Лепіди помер у ранній молодості. Вдруге вона вийшла заміж за Фавста Корнелія Суллу. У 24 році народила йому сина.

Напочатку 37 року звинувачувалася в інцесті зі своїм братом Гнеєм Доміцієм Агенобарбом, але процес не був завершений через смерть імператора Тіберія. Після смерті брата і заслання його дружини Агрипіни у 40 році взяла в свій будинок їх трирічного сина Луція Доміція Агенобарба, в майбутньому імператора Нерона, однак займалася його вихованням не надто ретельно.

У 41 році до влади прийшов Клавдій, чоловік Мессаліни й зять Лепіди, він повернув із заслання Агрипіну. До цього часу Лепида овдовіла й у 41 році втретє вийшла заміж за Гая Аппія Юнія Сілана. Але в результаті підступів Мессаліни Сілан незабаром був звинувачений в підготовці замаху на Клавдія й страчений. Лепида перебувала в поганих стосунках з донькою й примирилася з нею лише напередодні її загибелі у 48 році.

У 49 році Лепида вступила в гостре суперництво з Агрипіною за вплив на свого небожа, юного Луція Агенобарба, якого було всиновлено Клавдієм під ім'ям Нерон. Доміція лепіда намагалася завоювати його любов ласками і щедротами. У 54 році була звинувачена у чаклунстві з метою згубити Агрипіну. Свідчення проти неї давав Нерон. Нарцис, впливовий фаворит Клавдія, намагався домогтися виправдання Лепіди, але марно — вона була засуджена Клавдієм до смерті й незабаром страчена.

Родина[ред.ред. код]

1. Чоловік — Марк Валерій Мессала Мессалін Барбат

Діти:

2. Фавст Корнелій Сулла, консул-суфект 31 року

Діти:

3. Гай Аппій Юній Сілан, консул 28 року

Джерела[ред.ред. код]

  • Suet. Claud. 26; 29; Nero 5—6
  • Dio LX 14, 3;
  • Zonar. IX 9