Донецько-Криворізька радянська республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Донецько-Криворізька Радянська Республіка
УНР Flag of Ukrainian People's Republic (non-official, 1917).svg
12 лютого 1918 – 19 березня 1918 УСРР Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg

Прапор ДКР

Прапор

Розташування ДКР
Донецько-Криворізька Радянська Республіка
Столиця Харків, Луганськ
Мови російська мова
Форма правління Соціалістична республіка
Голова Ради народних комісарів Сергєєв Федір Андрійович (Артем)
Історичний період Перша світова війна
 - Заснування 30 січня 1918
 - Ліквідація 17 лютого 1919
зеленим - ДКРР, салатовим - УНР, синім - Одеська Радянська Республіка.

Доне́цько-Криворі́зька Радя́нська Респу́бліка — радянська республіка, що була проголошена 11 лютого 1918 року на четвертому обласному з'їзді Рад робітничих депутатів Донецького і Криворізького басейнів у Харкові, й формально існувала трохи більше місяця. У різних документах також:

  • Донецька Республіка, Донецька республіка Рад
  • Республіка Донецького і Криворізького (в деяких документах - Криворогскаго) басейнів
  • Федеративна республіка Донецького басейну, Донецька Федерація
  • В усному і неформальному спілкуванні вживалися назви Донкривбас, Кривдонбасс і навіть просто Донбас

Історія[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Плакат 1919 який закликає до боротьби з Деннікеним.

Перші кроки з оформлення структур Донкривбасу промислового регіону були зроблені Тимчасовим урядом яке створило 13 березня 1917 Тимчасовий комітет Донецького басейну. 15-17 - у Бахмуті відбулася перша конференція Рад Донбасу, що погодилися об'єднати Поради Донецького і Криворізького басейна в єдину облостную структуру з центор в Харкові. 13-15 липня в Катеринославі відбулася перша обласна конференція РСДРП Донецького і Крівожского басейнів, ухвалив заснувати облостной центр у Харкові.

Вперше питання про створення державного утворення в Донбасі на офіційному рівні була постанова 17 листопада 1917 на пленарному засіданні обкому Рад робітничих і селянських депутатів Донкривбасу в Харкові. Основна доповідь "Про українському питанні" зробив меншовик Рубінштейн який висунув популярну в краї ідею "неподільності Донецького басейну і непокору облостного управління іншим теріторіальний облостним управлінням".

За словами Магідова вже Восени 1917 р. виникла ідея створення Донецької республіки Рад. Також пленум виконкому Ради в Харкові відкинули Третій уневерсал і зажадали референдум про самоврядування краю. 24 листопада Харківський Рада прийняла резолюцію в якій протестували проти політики Центральної Ради, внесену більшовиками і частиною українських соціалістів її підтримали 119 з 191 що голосували. На екстреному зїзді меншовиків 3-4 грудня 1917 депутати з Харкова Семен Семків і Арон Сандомирський запропонували видліть Донбас в "особливу самоврядну область"

25 січня більшовики провели свій з'їзд. Саме на цій нараді Васильченко і Жаков представили тези доповіді про проголошення ДКР і приблезительну схему нової організації.

Після підписання Берестейського договору 27 січня (9.02.)1918 радянська УНР, створена 12 (25) грудня 1917 року, втратила підтримку РСФСР і залишилася беззахисною перед союзними Центральними державами. В радянський історії РСФСР цей крок було прийнято пояснювати необхідністю тимчасової реорганізації збройних сил.

Проголошення республіки[ред.ред. код]

Демонстрація в Харкові на Миколаївській площі під час Лютневої революції 1917 року

Після укладення Берестейського миру російські більшовики намагалися не допустити відновлення влади Української Центральної Ради в надзвичайно економічно і стратегічно важливому Донецько-Криворізькому регіоні.

Для цього на IV-му обласному з'їзді Рад робітничих депутатів Донецького і Криворізького басейнів, що відбувався з 27 січня по 30 січня 1918 року (за новим стилем — з 9 лютого по 12 лютого 1918 року) у Харкові, було проголошено утворення Донецько-Криворізької Радянської Республіки. Володимир Ульянов, голова Раднаркому Радянської Росії, санкціонував дії російських комуністів в Україні[1].

31 січня Артем інформував ЦК РСДРПб про створення ДКР, отримав непряму підтримку від Свердлова.14 лютого на першому засіданні обласного комітету обрано Раду народних комісарів ДКР на чолі з Артемом.18 лютого ДКР створено комісію з народної освіти.27 лютого Раднарком ДКР заснував Головний штаб Республіки по боротьбі з контреволюціі. 28 лютого Раднарком ДКР видає декрет про недоторканність банківських вкладів.

Німецько-австрійська окупація[ред.ред. код]

15 березня військові формування ДКР вступили в перший бій з німцями під Бахмачем.18 березня німецькі війська вторглися в пределле ДКР, зустрівши сопративления загону луганських робітників під командуванням Ворошилова. 26 березня уряд Німеччини заявив Росії що несотря на границі ДКР, німці намеренни окупированной Катеринославську і Харківську губернію. 28 березня Раднарком ДКР звернувся до населення із закликом боротися проти німецьких окупантів. 29 березня наркоми ДКР Васильченко, Філов, Жаков написали заяви про вихід зі складу Раднаркому в знак протесту проти спроб об'єднати Донецьку республіку з Україною.

6 квітня відбулося останнє засідання Харківської ради. 8 квітня уряд ДКР на чолі з Артемом покинуло Харків і після бою під Змієвом попрямувало до Луганська. 9 квітня уряд ДКР прибуло до Луганська. 20 квітня в Микитівці Вседонецкое військову нараду постановило розпочати евакуацію на Царіцин.22 німці зайняли Юзовку. 24-36 війська ДКР на час відкинули німецьку армію на ділянці Родакове Мілова під Луганском.26 квітня війська ДКР під керівництвом Ворошилова і Артема почали 68 денний похід на Царицин. 4 квітня останні донецькі війська покинули територію ДКР. 3 липня після тривалої походу війська ДКР прибули під Царіцин.25 листопада Донецько-Криворізький обком КПбУ звернулися до населення краю з прізивомоб'едененія України та Росії.

Уряд[ред.ред. код]

Уряд ДКР

Совет народных комиссаров ДКР 16.02.1918.jpg

На з'їзді 16 лютого було сформовано уряд республіки у такому складі Раду народних комісарів у складі:

голова Раднаркому і одночасно комісар народного господарства Артем (голова),

комісар внутрішніх справ - Семен Васильченко;

комісар фінансів-Валерій Межулак;

комісар праці Борис Магидов;

комісар народної освіти - Михайло Жаков;

комісар судових справ-Віктор Філов;

комисар з військових справ - Мойсей Рухимович;

комісар у справах державного контролю-Абрам Каменський; 1

Зовнішня політика[ред.ред. код]

ДКР мала контакти з іноземними державами та їх представниками. Справа втому що в Харкові до 1917 року було кілька консулств: Франції, Персії, Бельгії, Швеції, Великобританії. З початком революції деякі консульства припинили свою роботу, але у зв'язку з тим що в Донбасі були великі підприємства в які вклали гроші (в першу чергу Франція, Бельгія, Британія,) крнсулства продовжували роботу і намагалися захищати інвестиції своїх громадян.Достовірно відомо що з керівництвом ДКР активно контактував консул Франції.Обласний комітет кілька разів заслуховував звернення консула Бельгії, пов'язані з тим же-захист прав бельгійських інвесторів в Донбасі.

Обставини змусили керівників ДКР оголосити про введення власної зовнішньої політики. За кілька днів до вступ німців до Харкова Раднарком ДКР самостоянно звертався до урядів світових держав про неприпустимість вторгнення німців в республіку, а Артем став підписувати документи як наркома закордонних справ.

Армія[ред.ред. код]

Донецька армія (РСЧА)

16 березня 1918 Раднарком ДКР видав « Декрет військових дій» , де оголосив про «вступ республіки в Південноросійський військовий союз з метою спільної боротьби з німецькою окупацією ». 27 березня, для оборони Донбасу від німецьких інтервентів , командуючою радянськими військами Півдня Росії В. А. Антонов -Овсієнко видав наказ про формування армії , що отримала назву Донецька

Теріторія[ред.ред. код]

Донецько-Криворізька Радянська Республіка територіально охоплювала Сумщину, Харківщину, Донеччину, Катеринославщину з Олександрівськом, Херсонщину з Кривим Рогом, Єлисаветградом та частину Області Війська Донського по лінії залізниці Ростов-Лиха (фактично все Лівобережжя) з Таганрогом і Олександро-Грушевським (тепер — Шахти, Росія) зі столицею у Харкові.

Члени першого повітового виконкому Юзівки.

На I з'їзді Ради робітничих депутатів Донецької та Криворізької облості, була проведена адміністративна реформа, територію поділили на 12 районів. У кожен район входило 10-20 місцевих рад.Зрештою обласний з'їзд прийняв положення про організаційну структуру СДКо, яка була розбита на 11 районів: Харківський, Катеринославський, Олександрівсько-Грушевський, Юзівський, Рівненсько-Должанський, Криворізький, і Ростово-Донський, Новочеркаск, Таганрозький, Луганський, Чистяківський. Ці територии в результаті і склали ДКР (в обігу уряду ДКР від 7 квітня 1918)

У Раднаркомі ДКР також розробили план адміністративного поділу на наступні економічні райони: Харківський, Катеринославський, Верхньодніпровський, Нижньодніпровський, Бахмутський, Александрогрушевскій, Таганргогскій, Ростовський, Маріупольський, Криворізький.

Критика[ред.ред. код]

ВУЦВК і Народний секретаріат радянської УНР висловилися проти утворення ДКРР в особі Миколи Скрипника який заявив:

"Створення ДКР це удар в спину російськії світовії делегації, яка дає бій німецьким імперіалістам."

Голова Ради робітничих депутатів Донецької та Криворізької облості лівий есер Лазар Голубовський:

"Ми повинні висловитися проти утворення Донецької республіки, в основі якої чисто економічний ознака."

Федір Сергєєв — голова Ради народних комісарів ДКРР

Партія Українських есерів заявила у своїй резолюції:

"Заслухавши питання про утворення Донецької республіки і беручи до уваги, що виділення Донецького басейну являеться актом протидержавним, що з економічної точки зору немає ніякої необхідності в цій республіці, Виконавчий Комітет Ради селянських депутатів, твердо стоячи на платформі соціалізму і на принципі націй на самопределеніе, висловлюємося проти створення Донецької республіки, включаючи Донецький басейн і Харківську губернію "

Рішення Катеринославської Ради яка "висловилася проти створення Донецької республіки"

Свердлов а телеграмі від 17 лютого на ім'я Артема говорить:

"Харьков.Совдеп.Сергееву-Артему. Виділення вважаємо шкідливим ..."

Зі слів Межалука. Сталін при зустрічі з Артемом заявив:

"За вказівкою т. Леніна ми попрямували до т. Сталіну, який повідомив нам, що ЦК вважає неправельним виділеннями ДКР зі складу Української Радянської республіки "

Ліквідація[ред.ред. код]

На 2 Всеукраїнському з'їзді Рад у Катеринославі, що відбувався з 17 по 19 березня 1918 року Артем, виконуючи настанови Леніна про необхідність створення «єдиного фронту боротьби трудящих України проти ворогів внутрішніх і зовнішніх» заявив, що Донецько-Криворізька Радянська Республіка становить скла

дову частину Радянської України. Керівники республіки взяли участь у роботі з'їзду і увійшли до складу ВУЦВК та Народного Секретаріату.

Військові формування ДКРР влилися до збройних сил (єдиний фронт оборони) радянської України, були підпорядковані їхньому командувачу В.Антонову-Овсієнку.

Після ліквідації ДКРР виникла Донська Радянська Республіка — територіальне утворення часів громадянської війни у складі РРФСР із центром у Ростові-на-Дону, реально існувала в період з 23 березня по 4 травня 1918 (нового стилю), а номінально по 30 вересня 1918 року на території Області Війська Донського (фактично, всю територію області не контролювала). Спочатку (до середини квітня 1918 року) вона мала назву Донська Республіка.

17 лютого Рада оборони РРФСР на чолі з Леніним доручив сталіну "провести знищення Крівдонбасса".

Доля народних комісарів ДКР[ред.ред. код]

1921 році в Тульській губернії за загадкових обставин загинув голова Раднаркому ДКР С. Артем

1931рік растрелян нарком ДКР І. Кожевников

1936 растрелян нарком ДКР М Жаков

1937 растрелян нарком ДКР С. Васильченко

1938 9 лютого растрелян нарком ДКР А. Каменський 3 травня растрелян нарком ДКР В. Філов 29 липня растрелянни наркоми ДКР В. Межулак, і М. Рухимович.

1939 28 липня растрелян нарком ДКР І. Варейкіс

1972 помер Б. Магидов, єдиний нарком першого складу уряду

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Олександр Удод. Історіографія Донецько-Криворізької республіки.— Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 1. К., 2007.- С. 224.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Озерський Ю. А., Гавриленко О. А. Військовий комісар Донецько-Криворізької республіки // Деякі питання історії української держави. — Харків: Харківськ. політехн. ін-т, 1993. — С. 78-87.
  • Солдатенко В. Ф. Донецько-Криворізька республіка: історія і уроки. В кн.: Регіональна політика України: концептуальні засади, історія, перспективи. К., 1995.
  • Корнилов В. В. «Донецко-Криворожская республика: Расстрелянная мечта» — Харків, «Фоліо», 2011.


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.