Донецько-Криворізька радянська республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Донецько-Криворізька Радянська Республіка
Українська Народна Республіка Рад Flag of Ukrainian People's Republic of the Soviets.svg
12 лютого 1918 – 19 березня 1918 УНР Flag of Ukraine.svg

Прапор ДКР

Прапор

Розташування ДКР
Донецько-Криворізька Радянська Республіка
Столиця Харків, Луганськ
Мови російська мова
Форма правління Соціалістична республіка
Голова Ради народних комісарів Сергєєв Федір Андрійович (Артем)
Історичний період Перша світова війна
 - Заснування 30 січня 1918
 - Ліквідація 17 лютого 1919

Доне́цько-Криворі́зька Радя́нська Респу́бліка , ДКРР, ДКР — радянська республіка, що була проголошена 11 лютого 1918 року на четвертому обласному з'їзді Рад робітничих депутатів Донецького і Криворізького басейнів у Харкові, й формально існувала трохи більше місяця. У різних документах також:

  • Донецька Республіка, Донецька республіка Рад
  • Республіка Донецького і Криворізького (в деяких документах — Криворогскаго) басейнів
  • Федеративна республіка Донецького басейну, Донецька Федерація
  • В усному і неформальному спілкуванні вживалися назви Донкривбас, Кривдонбасс і навіть просто Донбас
зеленим — ДКРР, салатовим — УНР, синім — Одеська Радянська Республіка.

Історія[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Скрипник стверджував що ідеї «відділення Донецького басейну від України» виникли і «бродили в головах деяких наших товаришів» ще в серпні-жовтні 1917 року.

Перші кроки з оформлення структур Донкривбасу були зроблені Тимчасовим урядом яке створило 13 березня 1917 року Тимчасовий комітет Донецького басейну. 15-17 березня 1917 року — у Бахмуті відбулася перша конференція Рад Донбасу, що погодилися об'єднати ради Донецького і Криворізького басейна в єдину обласну структуру з центром в Харкові. 13-15 липня 1917 року в Катеринославі відбулася перша обласна конференція РСДРП Донецького і Криворізького басейнів, ухвалив заснувати обласний центр у Харкові.

Вперше питання про створення державного утворення на Донбасі на офіційному рівні було поставлене 17 листопада 1917 року на пленарному засіданні обкому Рад робітничих і селянських депутатів Донкривбасу в Харкові. Основна доповідь «По українському питанню» зробив меншовик Рубінштейн який висунув популярну в краї ідею «неподільності Донецького басейну і непокору обласного управління іншим територіальним обласним управлінням».

За словами Магідова вже восени 1917 року виникла ідея створення Донецької республіки Рад. Також пленум виконкому Ради в Харкові відкинули Третій універсал і зажадали референдум про самоврядування краю. 24 листопада Харківська Рада прийняла резолюцію в якій протестували проти політики Центральної Ради, внесену більшовиками і частиною українських соціалістів її підтримали 119 з 191 що голосували. На екстреному зїзді меншовиків 3-4 грудня 1917 депутати з Харкова Семен Семків і Арон Сандомирський запропонували видліть Донбас в «особливу самоврядну область»

25 січня більшовики провели свій з'їзд. Саме на цій нараді Васильченко і Жаков представили тези доповіді про проголошення ДКР і приблизну схему нової організації.

Після підписання Берестейського договору 27 січня (9.02.)1918 радянська УНР, створена 12 (25) грудня 1917 року, втратила підтримку РСФСР і залишилася беззахисною перед союзними Центральними державами. В радянський історії РСФСР цей крок було прийнято пояснювати необхідністю тимчасової реорганізації збройних сил.

Проголошення республіки[ред.ред. код]

Демонстрація в Харкові на Миколаївській площі під час Лютневої революції 1917 року

На IV обласному з'їзд Рад 30 січня на останньому дні засіданні було проголошенно ДКР.

Постанова IV обласного з'їзду Рад робітничих депутатів Донкривбасу.

1) Донецький басейн і Криворізький район складають автономну область південно-російської Української республіки, як частина Всеросійської Федерації Радянських республік.

2)Для встановлення Радянської влади і для обєднання діяльності Рад в області, IV з'їзд постановляє обрати обласний комітет і обласних комісарів по всім галузям місцевого суспільного життя ".

Потім відбулося історичне голосування по резолюції Васильченко. Офіційні протоколи з'їзду, і місцева преса однозначно свідчить що за рішення про створення Донецької Криворізької республіки проголосувало рівно 50 депутатів з 74 що брали участь. З урахуванням того що не голосувала фракція есерів і меншовиків, за рішення про створення ДКР проголосувала вся фракція більшовиків і 2 безпартійних.

31 січня Артем інформував ЦК РСДРПб про створення ДКР, отримав непряму підтримку від Свердлова.14 лютого на першому засіданні обласного комітету обрано Раду народних комісарів ДКР на чолі з Артемом.18 лютого ДКР створено комісію з народної освіти.27 лютого Раднарком ДКР заснував Головний штаб Республіки по боротьбі з контреволюціі. 28 лютого Раднарком ДКР видає декрет про недоторканність банківських вкладів.

Брестський мир[ред.ред. код]

3 березня було підписано Брестський мир між Петроградом і Берліном. В ДКР ще до звісток про вторгнення німців переважали «прихильники війни до переможного кінця». Чималу роль у визначенні позиції еліти ДКР зіграв глава ВРНГ Н. Осинський (ru:Оболенский, Валериан Валерианович). Одне з об'еднанних засідань комітету ДКР і виконкому Рад, 26 лютого було спеціально присвяченого для вироблення позиції щодо Брестського миру. Вийшло воно досить бурхливим і мало не переросло в бійку. Зважаючи на бурхливий характер дебатів вся більшовицька делегація покинула зал засідань. В результаті була прийнята есерівська резолюція, яка засуджує ідею укладення миру.

В останні дні лютого більшовицький актив ДКР провів нічне засідання без Артема який знаходився у Петрограді, щоб виробити свою позицію з приводу Брестського миру. Основним доповідачем був нарком ДКР Межулак, він закликав засудити договір. Позицію реалістів на цьому засіданні предствляв тільки Ворошилов який заявив: «в даний момент ми не в змозі воювати». За пропозицією Оболенського більшовика ДКР в час ночі прийняли резолюцію, в якій взагалі взяли відповідальність на себе за організация опір німцям. У його ж відсутність обласний комітет ДКР під головуванням Васильченко прийняв резолюцію засуджуємо підписання Брестського миру. Як би не обробляли Артема, на партійному з'їзді 6 березня 1918 він повністю встав на сторону Леніна.

Німецько-австрійська окупація[ред.ред. код]

15 березня військові формування ДКР вступили в перший бій з німцями під Бахмачем (див. Битва під Бахмачем). 18 березня німецькі війська вторглися на територію ДКР, зустрівши супротив загону луганських робітників під командуванням Ворошилова. 26 березня уряд Німеччини заявив Росії, що німці мають намір окупувати Катеринославську і Харківську губернію. 28 березня Раднарком ДКР звернувся до населення із закликом боротися проти німецьких окупантів. 29 березня наркоми ДКР Васильченко, Філов, Жаков написали заяви про вихід зі складу Раднаркому в знак протесту проти спроб об'єднати Донецьку республіку з Україною.

6 квітня відбулося останнє засідання Харківської ради. 8 квітня уряд ДКР на чолі з Артемом залишив Харків і після бою під Змієвом попрямував до Луганська. 9 квітня уряд ДКР прибув до Луганська. 20 квітня в Микитівці Вседонецька військова нарада постановила розпочати евакуацію в Царицин. 22 німці зайняли Юзівку. 24-26/04 війська ДКР тимчасово відкинули німецьку армію на ділянці Родакове -Мілова під Луганском. 26 квітня війська ДКР під керівництвом Ворошилова і Артема почали 68 денний похід на Царицин. 4 квітня останні донецькі війська залишили територію ДКР. 3 липня після тривалого походу війська ДКР прибули під Царицин. 25 листопада Донецько-Криворізький обком КПбУ звернувся до населення краю з закликом об'єднання України та Росії.

Уряд[ред.ред. код]

Докладніше: Уряд ДКР

На з'їзді 170 делегатів на багатопартійній основі сформували постійно діючий орган — Обласний комітет Рад, який був попередником Ради народних комісарів ДКР. Після цього була створена Рада народніх Комісарів ДКР, і Обласний комітет ДКР. Обласний комітет Рад там інші органи влади в регіоні до осені 1917 припинили своє існування.

Всього було проведено 4 обласних з'їзди рад: I з'їзд 25 квітня по 6 травня 1917 р.

II з'їзд 6 жовтня 1917 р.

III з'їзд 9 грудня 1917 р.

IV з'їзд 27 січня 1918 р

Органи управління Донецької республіки[ред.ред. код]

З'їзд Рад ДКР

Обласний комітет ДКР

Раднарком ДКР

1)Харківська губернська Рада. 2)Катеринославська губернська Рада. 3)Центральний ревком Донбасу (Юзівка​​). 4)Луганський Раднарком

Повітові, міські та сільські Ради.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

ДКР мала контакти з іноземними державами та їх представниками. Справа втому що в Харкові до 1917 року було кілька консульств: Франції, Персії, Бельгії, Швеції, Великобританії. З початком революції деякі консульства припинили свою роботу, але у зв'язку з тим що в Донбасі були великі підприємства в які вклали гроші (в першу чергу Франція, Бельгія, Британія) консульства продовжували роботу і намагалися захищати інвестиції своїх громадян. Достовірно відомо що з керівництвом ДКР активно контактував консул Франції. Обласний комітет кілька разів приймав звернення консула Бельгії, пов'язані з тим же- захистом прав бельгійських інвесторів в Донбасі.

Члени першого повітового виконкому Юзівки.

Обставини змусили керівників ДКР оголосити про введення власної зовнішньої політики. За кілька днів до вступу німців до Харкова Раднарком ДКР самостійно звертався до урядів світових держав про неприпустимість вторгнення німців в республіку, а Артем став підписувати документи як нарком закордонних справ.

Армія[ред.ред. код]

16 березня 1918 Раднарком ДКР видав « Декрет військових дій», де оголосив про "вступ республіки в Південноросійський військовий союз з метою спільної боротьби з німецькою окупацією ". 27 березня, для оборони Донбасу від німецьких інтервентів, командуючою радянськими військами Півдня Росії В. А. Антонов -Овсієнко видав наказ про формування армії, що отримала назву Донецька

Територія[ред.ред. код]

Донецько-Криворізька Радянська Республіка територіально охоплювала Сумщину, Харківщину, Донеччину, Катеринославщину з Олександрівськом, Херсонщину з Кривим Рогом, Єлисаветградом та частину Області Війська Донського по лінії залізниці Ростов-Лиха (фактично все Лівобережжя) з Таганрогом і Олександро-Грушевським (тепер — Шахти, Росія) зі столицею у Харкові.

На I з'їзді Ради робітничих депутатів Донецької та Криворізької облості, була проведена адміністративна реформа, територію поділили на 12 районів. У кожен район входило 10-20 місцевих рад. Зрештою обласний з'їзд прийняв положення про організаційну структуру СДКо, яка була розбита на 11 районів: Харківський, Катеринославський, Олександрівсько-Грушевський, Юзівський, Рівненсько-Должанський, Криворізький, і Ростово-Донський, Новочеркаський, Таганрозький, Луганський, Чистяківський. Ці територии в результаті і склали ДКР (в обігу уряду ДКР від 7 квітня 1918)

У Раднаркомі ДКР також розробили план адміністративного поділу на наступні економічні райони: Харківський, Катеринославський, Верхньодніпровський, Нижньодніпровський, Бахмутський, Александрогрушевскій, Таганрозький, Ростовський, Маріупольський, Криворізький.

Критика[ред.ред. код]

ВУЦВК і Народний секретаріат радянської УНР висловилися проти утворення ДКРР в особі Миколи Скрипника який заявив: «Створення ДКР це удар в спину російській мирній делегації, яка дає бій німецьким імперіалістам.»

Голова Ради робітничих депутатів Донецької та Криворізької облості лівий есер Лазар Голубовський: «Ми повинні висловитися проти утворення Донецької республіки, в основі якої чисто економічна ознака.»

Федір Сергєєв — голова Ради народних комісарів ДКРР

Партія Українських есерів заявила у своїй резолюції: "Заслухавши питання про утворення Донецької республіки і беручи до уваги, що виділення Донецького басейну являеться актом протидержавним, що з економічної точки зору немає ніякої необхідності в цій республіці, Виконавчий Комітет Ради селянських депутатів, твердо стоячи на платформі соціалізму і на принципі націй на самовизначення, висловлюємося проти створення Донецької республіки, включаючи Донецький басейн і Харківську губернію "

Рішення Катеринославської Ради яка «висловилася проти створення Донецької республіки»

Свердлов а телеграмі від 17 лютого на ім'я Артема говорить: «Харьков. Совдеп. Сергееву-Артему. Виділення вважаємо шкідливим …»

Межалук при зустрічі з Артемом заявив: "За вказівкою т. Леніна ми попрямували до т. Сталіна, який повідомив нам, що ЦК вважає неправильним виділенням ДКР зі складу Української Радянської республіки "

Повстання і заколоти в ДКР[ред.ред. код]

Юзівське повстання

Анархістське повстання в Катеринославі

Лебединський заколот

Охтирський заколот

Чугуївське протистояння

Ліквідація[ред.ред. код]

17 лютого Рада оборони РРФСР на чолі з Леніним доручив Сталіну «провести знищення Кривдонбасса».

На 2 Всеукраїнському з'їзді Рад у Катеринославі, що відбувався з 17 по 19 березня 1918 року Артем, виконуючи настанови Леніна про необхідність створення «єдиного фронту боротьби трудящих України проти ворогів внутрішніх і зовнішніх» заявив, що Донецько-Криворізька Радянська Республіка становить скла

дову частину Радянської України. Керівники республіки взяли участь у роботі з'їзду і увійшли до складу ВУЦВК та Народного Секретаріату.

Військові формування ДКРР влилися до збройних сил (єдиний фронт оборони) радянської України, були підпорядковані їхньому командувачу В.Антонову-Овсієнку.

Після ліквідації ДКРР виникла Донська Радянська Республіка — територіальне утворення часів громадянської війни у складі РРФСР із центром у Ростові-на-Дону, реально існувала в період з 23 березня по 4 травня 1918 (нового стилю), а номінально по 30 вересня 1918 року на території Області Війська Донського (фактично, всю територію області не контролювала). Спочатку (до середини квітня 1918 року) вона мала назву Донська Республіка.

Доля народних комісарів ДКР[ред.ред. код]

1921 році в Тульській губернії за загадкових обставин загинув голова Раднаркому ДКР С. Артем

розстріляні -

1931 р. нарком ДКР І. Кожевников

1936 р. нарком ДКР М Жаков

1937 р. нарком ДКР С. Васильченко

1938 р. 9 лютого нарком ДКР А. Каменський

3 травня нарком ДКР В. Філов

29 липня наркоми ДКР В. Межулак, і М. Рухимович.

1939 р. 28 липня нарком ДКР Йосип Варейкіс

1972 помер Б. Магидов, єдиний нарком першого складу уряду

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Озерський Ю. А., Гавриленко О. А. Військовий комісар Донецько-Криворізької республіки // Деякі питання історії української держави. — Харків: Харківськ. політехн. ін-т, 1993. — С. 78-87.
  • Солдатенко В. Ф. Донецько-Криворізька республіка: історія і уроки. В кн.: Регіональна політика України: концептуальні засади, історія, перспективи. К., 1995.
  • Корнилов В. В. «Донецко-Криворожская республика: Расстрелянная мечта» — Харків, «Фоліо», 2011.


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.