Донжон

Донжон у Ліллебонні Франція

Донжон (фр. donjon — володіння) — головна житлова і найкраще укріплена башта феодального замку в середньовічній Європі, яка виступала в якості рятівного пункту оборони. Якщо ворог захоплював замок, то донжон залишалась останнім «володінням», звідсіля й назва. Донжон вважавсь символом неприступності замку.

Являв собою масивну циліндричну або призматичну споруду з товстими міцними стінами, прорізаними бійницями й амбразурами. Донжон знаходився всередині фортечних мур і часто розміщувався на підвищеному і важкодоступному місці, відкритому з усіх боків. Крім господарських приміщень, житлових кімнат і рицарського залу тут містилися зброярня, головний колодязь, харчові склади, а у підземеллі — тюрма.

Крім того, хоча зазвичай замки були територією, обнесеною стінами з баштами і донжоном усередині, багато з них по суті складалось лише з самих «центральних» башт (без фортечних мур) — прикладом може послужити замок Вао 14 століття в Естонії.

Форми донжонів вельми різноманітні: у Великобританії були популярні чотирикутні башти, але також зустрічалися круглі, восьмикутні, правильні і неправильні багатокутні донжони, а також комбінації з декількох перерахованих форм.

У селі Середньому Закарпатської області в XIII столітті був побудований замок тамплієрів. Напівзруйнований донжон його зберігся до наших днів. Середнянський замок — чотирикутна триярусна кам'яна башта-донжон (18,6 м х 16,5 м) з балочними міжповерховими перекриттями, висота вежі до 20 м, а товщина стін — 2,6 м. Вхід в башту був на рівні другого ярусу.

Англійський варіант написання слова dungeon (запозичення з старофранцузької мови) спочатку не означав підземелля, але, з перетворенням Тауера (буквально «Вежа») в королівську в'язницю, став означати темниці та підземелля. При цьому інше англійське слово keep зберегло своє споконвічне значення і як і раніше означає тільки донжон, а не в'язницю.

Див. також

• Башта
• Цитадель

Джерело

• Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. ISBN 966-96284-0-7