Донорно-акцепторний зв'язок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Один із N—H зв'язків амоній-іону, утворений за донорно-акцепторним механізмом
Утворення аддукту NH3•BF3
Утворення йону тетрамінцинку (II)

Донорно-акцепторний механізм, також координаційний механізм — механізм утворення ковалентного хімічного зв'язку за допомогою неподіленої електронної пари, яку надає один або група атомів (донор), і вільної орбіталі іншого атома чи групи атомів (акцептора). Утворені за таким механізмом зв'язки називають донорно-акцепторними або координаційними, хоча такі терміни не цілком коректні, оскільки йдеться не про окремий тип хімічного зв'язку, але лише про теоретичну модель, що описує його утворення. За властивостями зв'язки утворені за донорно-акцепторним механізмом нічим не відрізняються від утворених за обмінним механізмом.

Донорно-акцепторний механізм розглядається тільки у випадку опису ковалентого зв'язку за допомогою методу валентних зв'язків, він не має місця у методі молекулярних орбіталей.

Прикладом утворення ковалентного зв'язку за донорно-акцепторним механізмом може бути приєднання протону H+ до молекули аміаку. При цьому атом Нітрогену є донором електронної пари, а Гідроген — акцептором. Утворений зв'язок нічим не відрізняється від інших N—H зв'язків у молекулі, а позитивний заряд належить не якомусь конкретному атому, а молекулі в цілому.

Іншим прикладом є утворення сполуки NH3•BF3 з аміаку та фториду бору. Атом Бору в молекулі BF3 має одну вільну 2p-орбіталь, атом Нітрогену — неподілену електронну пару, яка займає цю орбіталь під час утворення ковалентного зв'язку.

Також донорно-акцепторний механізм утворення зв'язку характерний для комплексних (координаційних) сполук, при цьому атом-комплексоутворювач (центральний атом) має вільні орбіталі, а донорні атоми лігандів  — неподілені електронні пари. В такому випадку донорно-акцепторний зв'язок часто називають координаційним (рос. координационная связь, англ. coordination, нім. koordinative Bindung f, Koordinationsbindung f).

Прикладом може бути утворення гідроксиду тетрамінцинку [Zn(NH3)4](OH)2. Йон Zn2+ має електронну формулу 1s22s22p63s23p64s23d104s04p0, тобто в нього є чотири вакантні орбіталі (одна s і три p), які можуть зайняти вільні електронні пари атому Нітрогену.

Джерела[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк:"Вебер", 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
  • Тамм М. Е., Третьяков Ю. Д. Неорганическая химия. — Москва: ИЦ «Академия», 2004. — Т. 1. — 240 с. — ISBN 5-7695-1446-1.
  • Романова Н. В. (1998). Загальна та неорганічна хімія. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун». с. 480. ISBN 966-569-106-6.