Доній Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олесь Доній
Олександр Сергійович Доній
Olexandr doniy.jpg
Дата народження: 13 серпня 1969(1969-08-13) (44 роки)
Місце народження: Київ
Національність: українець
Громадянство: Україна Україна
Рід діяльності: політик, культурний діяч, громадський діяч, політолог, літературознавець, письменник, історик
Україна Народний депутат України
6-го скликання
безпартійний (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний 12 грудня 2012

Олекса́ндр (Оле́сь) Сергі́йович Доні́й (* 13 серпня 1969, Київ) — український політик, громадський і культурний діяч. Народний депутат України.

Голова Мистецького об'єднання «Остання Барикада», Голова Всеукраїнського комітету захисту української мови, президент Центру досліджень політичних цінностей.

Біографія[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Українець.

Батько — Сергій Миколайович (19461996), економіст.

Мати — Ольга Опанасівна (* 1947) — економіст.

Був одружений з Тетяною Миколаївною Доній (* 1973), викладачкою англійської мови романо-германського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Освіта[ред.ред. код]

Київський університет імені Тараса Шевченка, історичний факультет (19861991), історик.

Діяльність[ред.ред. код]

Студентський рух[ред.ред. код]

Один із лідерів і організаторів студентського руху України (кінець 1980–х — початок 1990–х років).

Березень 19901991 — голова Київської організації Української студентської спілки (УСС).

19911992 — співголова УСС.

Жовтень 1990 — організував та очолив широкомасштабну акцію студентського голодування, що призвела до відставки уряду Віталія Масола.

Взимку 1991 заарештований на 10 діб; через протести багатьох громадських організацій кримінальну справу було припинено.

19901991 — член Центрального проводу Народного Руху України.

Політична та громадська діяльність 1990-х[ред.ред. код]

Висувався кандидатом у народні депутати України, округ № 6 (Київ), на виборах 17 березня 1991 посів 2-е місце серед 5 претендентів (24% голосів), поступився Вітольду Фокіну (65%).

Кандидат у народні депутати України по округу № 7 (Київ) на виборах 22 листопада 1992.

Депутат Київської міськради (19941998), заступник голови Комісії з гуманітарних питань (19951998).

19971998 — член правління партії «Реформи і порядок», голова Київської міської організації.

Голова об'єднання «Молода Україна» (з 1996), голова партії «Молода Україна» (з квітня 1999); лідер «Молодої України (р)» (з грудня 2000).

Голова редколеґії альманаху «Молода нація» (з 1996).

Член правління Міжнародного фонду «Відродження»1997).

Голова ради директорів Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип»1997).

Член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, голова молодіжної комісії (з 1997).

Член правління Міжнародного фонду соціальної адаптації (з 1999)

Член президії Громадського комітету опору «За правду» (з березня 2001).

Шеф-редактор часопису «Молода Україна» (з 2003).

Голова Центру екстремальної політики (з липня 2000).

Шлях у Раду[ред.ред. код]

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 218 (Київ). Зняв кандидатуру.

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від ПРП, № 7 в списку. На час виборів: заступник директора Центру політичного аналізу і прогнозування, член ПРП.

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 214 (Київ), самовисування. «За» 7,15%, 3-й із 27 претендентів. На час виборів: голова ГО МО «Остання барикада», безпартійний.

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від СПУ, № 99 в списку. На час виборів: президент громадської організації «Центр досліджень політичних цінностей», член СПУ.

Народний депутат України[ред.ред. код]

Народний депутат України VI скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 37 в списку. Голова підкомітету з питань гуманітарної освіти, науки та інформатизації Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.

Під час бійки у Верховній Раді 27 квітня 2010 року, яка виникла через питання ратифікації Харківських угод Януковича-Мєдвєдєва отримав струс мозку[1] внаслідок побиття представником Партії Регіонів Василем Стельмашенком.

Народний депутат України VII скликання з 12 грудня 2012 р. Позафракційний. Переміг на виборах у мажоритарному одномандатному виборчому окрузі № 88 (Коломийщина-Городенківщина, Івано-Франківська область). Самовисуванець. Голова підкомітету з питань державної політики у сфері розвитку та використання мов Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності.

Мистецьке об'єднання «Остання Барикада»[ред.ред. код]

Докладніше: Остання Барикада

Засноване у 2006 році Мистецьке об'єднання «Остання Барикада» бере свій початок від однойменного арт-кафе, яке існувало у Києві (20012003) та Харкові (20052007). Об'єднання відоме численними фестивалями та мистецькими проектами, зокрема:

  • Фестиваль вертепів «Карпатія»2007 р.) м. Івано-Франківськ, м. Яремча, м. Коломия, м. Київ
  • Музично-літературний андеграундовий фестиваль «День Незалежності з Махном» (20062009)рр. м. Гуляйполе, Запорізька область
  • Літературно-мистецький фестиваль «Київська Барикада» (з 2007 р.) м. Київ
  • Фестиваль сучасного мистецтва «Харківська Барикада» (з 2007 р.) м. Харків
  • Літературно-мистецький фестиваль «Барикада на Тузлі» 2008 р. АР Крим: м. Сімферополь, м. Керч, острів-коса Тузла
  • Фестиваль повстанської і патріотичної пісні «Покрова» (2008 р.) м. Київ
  • Фестиваль повстанської і патріотичної пісні «Гайдамака.UA» (2010 р.) м. Ірпінь, Київська область

Всеукраїнський комітет захисту української мови[ред.ред. код]

Об'єднання представників української творчої інтелігенції, політиків, юристів, громадських діячів з метою захисту української мови, що його було засновано 27 червня 2012 р. Про заснування комітету було оголошено під час пресової конференції в УНІАН[2].

Ініціаторами створення «Всеукраїнського комітету на захист української мови» стали народні депутати Олесь Доній, Юрій Стець, письменники Василь Шкляр, Дмитро Капранов та правозахисник Василь Овсієнко, народна артистка України Ніна Матвієнко.

Видані книги та музичні альбоми[ред.ред. код]

  • Студентська революція на граніті. — Київ: Смолокип, 1995
  • Покоління оксамитової революції. Як нам дожити до 2009 року? — Київ: Смолокип, 1999
  • Історія УСС мовою документів і фактів. 1989–1999. — Київ: Смолоскип, 1999 (співавтор Синельников О. М.)
  • Спроба бунту. — Київ: Смолокип, 2002
  • Пісні «Калєкції». — Харків: Майдан, 2002

Музичний альбом — Молода Україна Forever (Олесь Доній і гурт «Калєкція»)

Інше[ред.ред. код]

Володіє англійською мовою.

Захоплення — туризм.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]