Дон Жуан (Мольєр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дон Жуан
Dom juan.jpg
Жанр комедія
Автор Мольєр
Мова французька
Написаний 1665
Виданий 1682

Дон Жуан (повна назва — «Дон Жуан, або Кам'яний гість») — комедія в п'яти актах Мольєра, написана в 1665 р. Вперше представлена 15 лютого 1665 р. в театрі Пале-Рояль.

Історія створення[ред.ред. код]

Після заборони в 1664 р. п'єси «Тартюф» Мольєр кидає новий виклик суспільству та духовенству. Він бере популярний у Франції сюжет про Севільського розпусника Дон Жуана і створює на його основі зухвалу за своїм часом комедію звичаїв.

Прем'єра відбулася 15 лютого 1665 р. у парижському театрі Пале-Рояль, але після п'ятнадцяти вистав Мольєр зняв п'єсу з репертура, побоюючись нового скандалу. При житті Мольєра комедія більше не виконувалася на сцені і не публікувалася (перша публікація з цензурними вилученнями датується 1682 р.). Вже після припинення вистав у Парижі було видано пасквіль пана де Рошмона «Міркування щодо однієї комедії Мольєра під заголовком» Камінний бенкет", де автор звинувачував Мольєра в безбожництві та ідентифікував його з заголовним персонажем комедії.

У 1677 р. з ініціативи вдови Мольєра, актриси Арманди Бежар, комедія була зіграна у віршованому перекладенні Тома Корнеля. Ця редакція побутувала на сцені до 1847 р., коли оригінальний мольєрівський текст був повернутий на підмостки в паризькому театрі Комеді Франсез.

У Росії комедію вперше поставив Александрінський театр в Санкт-Петербурзі 5 травня 1816 р. (Дон Жуан — р-н Сосницький, Ельвіра — г-жа Валберхова). Перший переклад комедії під назвою «Дон Жуан, або Кам'яний гість» був виконаний І. Вальберхом в 1816 р..

Дійові особи[ред.ред. код]

  • Дон Жуан, син дон Луїса
  • Ельвіра, дружина Дон Жуана
  • Дон Карлос і Дон Алонзо, брати Ельвіри
  • Дон Луїс, батько Дон Жуана
  • Франциск, жебрак
  • Шарлотта і Матюріна, селянки
  • П'єро, селянин
  • Статуя командора
  • Гусман, конюший Ельвіри
  • Сганарель,Лавіолет і Раготен, слуги Дон Жуана
  • Діманш, купець
  • Лараме, бродяга
  • Привид

Сюжет[ред.ред. код]

Акт перший[ред.ред. код]

Сганарель у розмові з конюшим Ельвіри Гусманом лає Дон Жуана, кажучи, що він —

Найбільший нечестивець, якого тільки носила коли-небудь земля, головоріз, собака, диявол, турків, єретик, не вірить ні в загробне життя, ні в святих, ні в Бога, ні в чорта, провідний саме що ні на є скотиняче існування, борів Епікура, справжній сластолюбець, затикають вуха на всі християнські умовляння і який вважає нісенітницею все, у що ми віримо …

(Тут і далі — в перекладі В. С. Лихачова)

З'являється Дон Жуан. Він присвячує Сганареля в секрети своєї мінливості:

… Всі красуні мають право чарувати нас: наше серце належить всім їм по черзі, без винятку, як першої, так і останньої <…> любов до однієї не змусить мене бути несправедливим до інших <…> я кожній віддаю належне, як велить природа …

Їх перериває раптова поява Ельвіри. Вона звинувачує Дон Жуана в зраді. Дон Жуан цинічно відповідає їй. Ельвіра віщує йому кару Небес. Але Дон Жуан байдужий до погроз, — його займає лише нова любовна пригода.

Акт другий[ред.ред. код]

П'єро хвалиться перед своєю нареченою Шарлотою тим, що врятував з моря двох потопаючих людей, один з яких — вельможний пан. Знатним паном виявляється Дон Жуан, і, щойно побачивши гарненьку селянку, одразу пропонує їй стати його дружиною. П'єро незадоволений, але у відповідь отримує лише ляпаса. Дон Жуан бажає усамітнитися з Шарлотой, але зустрічає Матюріну, до якої теж встиг посвататися. Дівчата влаштовують сварку, але Дон Жуан заспокоює обох, адже кожна з них знає справжню правду. Бродяга Лараме попереджає Дон Жуана, що дванадцять вершників шукають його. Дон Жуан рятується втечею.

Акт третій[ред.ред. код]

Дон Жуан, переодягнений селянином, і Сганарель, переодягнений в одязі лікаря, йдуть через ліс. Дон Жуан пропонує зустрічному жебракові богохульствувати за монету і шматок хліба. Жебрак відмовляється, вважаючи за краще голодну смерть. В далині Дон Жуан помічає розбійників, що напали на дворянина. Він поспішає на допомогу. Врятований дворянин, це дон Карлос, брат Ельвіри. Дон Алонзо вимагає негайно смерті для зрадника, але дон Карлос, в подяку за порятунок, відстрочує дуель. Продовжуючи шлях, Дон Жуан і Сганарель приходять до гробниці командора, вбитого Дон Жуаном. Дон Жуан, сміючись, запрошує статую командора на вечерю. Статуя киває головою.

Акт четвертий[ред.ред. код]

У будинок до Дон Жуана приходить його кредитор, Діманш. Дон Жуан спритно відбивається від нього. Дон Луїс, батько Дон Жуана, переконує сина виправитися, але Дон Жуану слова старого не дають нічого. Ельвіра вже не молить повернутися до неї, але хоча б покаятися і звернутися до Бога. Дон Жуан пропонує залишитися з ним на ніч. З'являється статуя командора і запрошує Дон Жуана до себе на повторну вечерю.

Акт п'ятий[ред.ред. код]

Дон Жуан оголошує батькові про своє каяття, але в дійсності, в його словах лише лицемірство. Він проповідує, що

Лицемірство — модний порок, а всі модні пороки йдуть за доброчесність. За нинішнього часу роль доброчесної людини — з усіх ролей найбільш вдячна і ремесло лицеміра — з усіх ремесел найвигідніша <…> лицемірство — порок привілейований; воно всім затискає рот і насолоджується безкарністю …

Дон Карлос вимагає відповіді за образу, нанесені Ельвірі. Дон Жуан лицемірно виправдовує все велінням Неба. Дон Жуану з'являється привид у вигляді жінки під покривалом і у вигляді Часу з косою в руці. Привид попереджає, що якщо Дон Жуан не покається, його чекає загибель. Дон Жуан з шпагою кидається на привида. З'являється статуя командора. Блискавка, супроводжувана сильним ударом грому, вражає Дон Жуана. Земля розверзлася і поглинає його; з місця провалу виривається велике полум'я. Залишився один Сганарель зізнається, що йому

Нещасному, після стількох років служби нічого не перепало, крім однієї втіхи: на власні очі побачити, яка кара спіткала мого пана за безбожництво !..

Театральні постановки[ред.ред. код]

Перша постановка[ред.ред. код]

Перше подання пройшло 15 лютого 1665 в театрі Пале-Рояль з участю Лагранжа (в ролі Дон Жуана), Мольєра (Сганарель), пані Дюпарк (Ельвіра), Луї Бежара (Дон Луїс), Дю-Круазье (Дон Алонзо і П'єро), пані Дебрі (Матюріна), пані Мольєр (Шарлотта), Дебрі (Лараме) і ін

Відомі постановки[ред.ред. код]

З постановок у Росії на провінційній сцені найбільш відомі: Новий театр, Харків (1877); театр «Соловцов», Київ (1912; реж. І Дон Жуан — Н . М. Радін).

  • Ленінгр. академічний. театр Держдрами (б. Александрінський, 1922 і 1932; реж. Мейєрхольд і Соловйов; Дон Жуан — Ю. Юр'єв, Сганарель — Горін-Горяїнов, Шарлотта — Тіме, Матюріна — Карякіна).
  • 1-ї Держ. сов. театр, Омськ (1921),
  • Гор. театр, Самара (1924), театр ім. Азізбекова (реж. Туганов, 1926),
  • 1941 — Театр ім. Баумана, Москва (реж. Краснянський і Лук'янов, худ. Варпех); Дон Жуан — К. І. Македонський, Сганарель — Черкасов.
  • 1947 — театр Атеней, Париж — вистава з участю Луї Жуве в ролі Дон Жуана.
  • 1950 — Ленінградський театр Комедії (реж. Н. Рашевська, худ. М. Бобишев; Дон Жуан — Б. Смирнов , Сганарель — Володимир Усков).
  • 1953 — Національний театр Парижа — постановка Жана Вілара, який зіграв також головну роль; в ролі Сганареля — Д. Сорана, в ролі Ельвіри — М. Шометт; спектакль був показаний в Москві і Ленінграді під час гастролей театру в СРСР в 1956 р.
  • 2004 — театр імені Комісаржевської, Санкт-Петербург — реж. А. Морфов, за участю А. Баргмана (Дон Жуан), В. Богданова (Сганарель), Є. Ігумнова (Ельвіра) і ін
  • 2007 — театр Маріньї — Робер Оссейн — реж. Філіп Торретон (він же зіграв головну роль), за участю Жана Поля життя свого (Сганарель).

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У назві п'єси на французькій мові використовується старовинна манера правопису дворянського титулу заголовного персонажа Dom, тоді як у самій п'єсі Мольєр завжди пише поширеніше Don.

Посилання[ред.ред. код]


Шаблон:Мольєр