Дон Кіхот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дон Кіхот
El ingenioso hidalgo don Quijote de la Mancha.jpg
Перше видання 1605 року.
Оригінал Ingenioso Hidalgo Don Quijote de la Mancha
Жанр Фентезі, роман, Пригодницький роман, Лицарський роман, Q5575435 / роман
Автор Мігель де Сервантес
Мова іспанська
Написаний 1605-1615 рр.
Виданий 1605-1615 рр
Переклад українською

«Хитромудрий іда́льго Дон Кіхо́т з Лама́нчі» (ісп. El ingenioso hidalgo don Quijote de la Mancha) ─ роман іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааведра.

Вигадане походження[ред.ред. код]

Сервантес створив вигадане походження історії. Він стверджує, що найняв історика мавра, щоб перекласти арабський рукопис, який письменник знайшов у брудній квартирі в Толедо.

Головний герой, Алонсо Кіхано ─ незаможний дворянин, що прочитав багато лицарських романів. Ці романи так ввійшли в його фантазію, що Кіхано став переконаний, що він мандрівний лицар. Разом із простим селянином, «зброєносцем» Санчо Пансою, самозваний Дон Кіхот Ламанчський вирушив на пошуки пригод. Дон Кіхот вибрав об'єктом своєї любові Дульсінею Тобоську. Так мандрівний лицар нарік дівчину із сусідньої ферми. «Дульсінея» абсолютно не підозрює про Кіхотові почуття до неї, і практично ні разу не з'являється в романі.

«Дон Кіхот» ─ найвпливовіший літературний твір Іспанської Золотої Доби і вважається багатьма найкращим романом взагалі.

Літературні ознаки[ред.ред. код]

Роман має епізодичну структуру. Хоча роман і жартівливого характеру, друга частина ─ серйозний філософський роздум на тему обману. Дон Кіхот служив джерелом натхнення не тільки в літературі, а й набагато пізніше в музиці і живописі, надихаючи Пабло Пікассо та Ріхарда Штрауса. Контраст між високим, худим, вигадливим та ідеалістичним Доном Кіхотом і товстим, присадкуватим, стомленим від життя Санчо Пансою ─ лейтмотив, що наслідувався багато разів після публікації книжки. Мрії ідальго ─ об'єкт образливих і жорстоких розіграшів у романі. Навіть вірний та простодушний Санчо ненавмисно був змушений обманювати його в деяких питаннях. Роман — сатира ортодоксальності, правдивості, точності та навіть патріотизму. В спробі вийти поза просту розповідь історії, щоб пояснити індивідуалізм своїх персонажів, Сервантес допоміг зменшити моду на літературно обмежені лицарські романи, які пародіював в своєму творі.

Письменник застосовував подібну гру слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота».

Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками» стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови.

Сюжет[ред.ред. код]

Гюстав Доре — Мігель Сервантес — Дон Кіхот — Частина 1 — Розділ 1 — Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок

Перед першим розділом роману автор помістив пролог, в якому просить пробачення за простий стиль свого твору та відсутності в ньому цитат. Сервантес починає перший розділ, розповідаючи про характер і звички дворянина Алонсо Кіхано з Ламанчі: «В однім селі у Ламанчі — а в якому саме, не скажу — жив собі не так давно ідальго, з тих, що то мають лише списа на ратищі, старосвітського щита, худу шкапину та хорта-бігуна».

Головний герой («Літ нашому ідальгові до п'ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий, зорі не засипляв і дуже кохався в полюванні» але «ідальго той гулящого часу — тобто замалим не цілий рік — водно читав рицарські романи з таким запалом і захватом, що майже зовсім занедбав не лише своє полювання, а й усяке господарювання») так любив читати лицарські романи, що говорив тільки про них і вірив кожному слову в них, попри те, що більшість подій там безсумнівно неможливі. Кіхот зрештою сходить з глузду через недосипання, нестачу їжі та багато читання. І він вирішує податися на пошуки пригод як мандрівний лицар. Він одягає старі лати, саморобний шолом, перейменовує себе в «Дона Кіхота ла-манчського», а свою хирляву шкапу називає Росинантом. Він назвав своєю коханою дівчину із сусідньої ферми Алонсу Лоренцо, давши їй ім'я Дульсінея Тобоська, в той час як вона нічого про це не знає.

Дон Кіхот вирушив в дорогу рано вранці та заночував у заїжджому дворі, що здавався йому замком. Він просить власника, якого сприйняв за повелителя замку, посвятити його в лицарі. Дон Кіхот проводить ніч, стоячи на варті над своїми латами. Вранці, коли погоничі мулів спробували витягнути лати з води, щоб дати мулам напитися, Дон Кіхот почав з ними бійку. Тоді хазяїн заїжджого двору «посвятив його в лицарі», порадивши йому найняти собі зброєносця та послав його в дорогу. По дорозі, Дон Кіхот побився з толедськими торговцями, які «образили» уявну Дульсінею, і звільнив хлопчика, якого прив'язав до дерева його хазяїн за те, що хлопчик мав нахабство спитати про свою заробітну плату. Дон Кіхот повернувся додому із своїм сусідом, Педро Креспо.

Повернувшись додому, Дон Кіхот почав складати план втечі. Тим часом його племінниця, економка, парафіяльний вікарій та місцевий перукар непомітно спалюють більшість лицарських романів і замикають бібліотеку, кажучи Дону Кіхоту, що бібліотеку прокляв чаклун. Дон Кіхот, тим часом, пропонує іншому своєму сусідові Санчо Пансі стати його зброєносцем і обіцяє подарувати селянину посаду губернатора острова. Скоріше безрадісно Санчо погоджується, і на світанку вони обидва утікають із села. З цього місця починається серія їхніх пригод, починаючи з битви Дона Кіхота з вітряками, які йому здавалися лютими велетнями.

Хоча роман і жартівливий, друга частина ─ серйозний філософський роздум на тему обману. Мрії Дона Кіхота стали об'єктом жорстоких глузувань. Навіть Санчо був змушений обманути його. Зброєносець, зустрівши з Доном Кіхотом трьох сільських дівчат, сказав йому, що одна з них Дульсінея, а інші дві її служниці. А коли Дон Кіхот побачив тільки сільських дівчат перед собою, то Санчо запевняв Дона Кіхота, що він зазнав жорстокого прокляття, яке не дозволяє йому бачити правду. Коли Санчо зрештою отримує своє губернаторство на острові, він несподівано виявляє великі здібності, хоча в кінці все ж таки стається лихо. Роман закінчується повним зреченням Доном Кіхотом ілюзій. Він з сумом повертається до нормального життя, відмовляється від лицарства і, врешті-решт, помирає.

Історія публікації[ред.ред. код]

Роман складається з двох частин, публікація яких розділена десятиліттям. Частина перша була надрукована в 1605 році, Частина друга — в 1615 році, уже після того як перша частина була неодноразово перевидана в Європі й здобула велику популярність. У другій частині автор глибше розкриває характер свого персонажа, вона менше зосереджена на дії, а більше на роздумах та діалогах.

Культурне значення[ред.ред. код]

Ілюстрація до роману «Дон Кіхот». Гранвіль, 1848

Роман Мігеля де Сервантеса збагатив культуру Європи. Імена його персонажів: Дон Кіхот, Санчо Панса, Дульсінея відомі практично кожному європейцю. В українській мові, наприклад, вживається дієслово «дон-кіхотствувати», яке означає боротися за шляхетну, але безнадійну справу, поводитися як лицар навіть собі на шкоду. Ілюстрації до роману робило безліч європейських художників, серед яких —

У 20 столітті, коли Іспанія започаткувала перетворення країни на туристський край, усі більш-менш пов'язані з романом міста і села прикрасили скульптурами Дон Кіхота та Санчо Панси у стилістиці від реалізму до постмодернізму. Обидві постаті прикрасили величний монумент письменнику Сервантесу в Мадриді. Невеличкі монументи Дон Кіхоту можна зустріти в іспаномовних країнах Латинської Америки, де комічний ідальго ніколи не бував.

Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків в Києві має в своїй збірці чотири гобелени за картонами митця з Франції Шарля Куапеля (1694–1752) на сюжети «Дон Кіхота». Гобелени виконала всесвітньо відома мануфактура в місті Брюссель.

Зала з гобеленами музею Ханенків має ще одного Дон Кіхота — на стелі. Плафон (живопис) для зали намалював іспанський митець Барбудо Санчес (1857–1917). На плафоні невмирущий лицар дає бій вітрякам.

Містечко Каслі в глибинці Росії відоме й тим, що зробило з чавуну фігурку Дон Кіхота, який читає книжку. Можливо, то черговий чудернацький роман про пригоди лицарів, які так охоче ковтав герой роману Сервантеса.

Свою інтерпретацію образів роману дав і відомий художник-графік Бродський Савва Григорович (1923–1982). Він сам репрезентував свої літографії в Іспанії, де отримав визнання та гучний успіх.

Серію картин, присвячених Дон Кіхоту, створив російський художник Коржев Гелій Михайлович (1925 р.н.))

У музичному мистецтві також є звернення до цього твору. Наприклад, Ріхард Штраус у 1897 написав однойменну симфонічну поему.

Галерея[ред.ред. код]

Переклади[ред.ред. код]

Українське видання Дон Кіхота в перекладі Миколи Лукаша й Анатоля Перепаді

Дон Кіхота українською переклав Микола Лукаш. Це була остання робота перекладача, яку він не встиг довершити. Тому розділи XXI–XXXV, LXI-LXXIV частини другої переклав Анатоль Перепадя. Переклад був опублікований за редакцією Григорія Кочура та Михайла Москаленка.

Екранізації[ред.ред. код]

  • «Don Quijote de la Mancha» (1947) — реж. Рафаель Гиль (Іспанія)
  • «Дон Кіхот» (1957) — реж. Г. Козінцев, СРСР, студія Ленфільм
  • «Чоловік з Ла-Манчі» («Man of La Mancha», 1972)  — реж. Артур Хіллер (Produzioni Europee Associati, Unated Artists) Фільм демонструвався в радянському прокаті
  • «Життя Дон Кіхота і Санчо Панса» («Цховреба Дон Кіхотиса да Санчо Пансасі», 1988)  — реж. Резо Чхеідзе, студія "Грузія-фільм" (СРСР)
  • «Don Quixote» (теле-фільм, 2000)  — реж. Пітер Йєтс (Hallmark Entertainment, Turner Network Television)

Джерела[ред.ред. код]

  • Келли Д. «Испанская литература», Гиз, 1923
  • Коган П. С., Очерки по истории зап.-европ. литературы, т. I, изд. 9-е, Гиз, М, 1928
  • «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Переклад Миколи Лукаша. Київ: Дніпро, 1995
  • Сервантес Мигель де. Хитроумный идальго Дон Кихот Ламанчский. I/Пер. с исп. Н. Любимова; Стихи в пер. Ю. Корнеева; Вступ. ст. и коммент. С. Пискуновой. — М.: Эксмо, 2005. — С. 55. — (Библиотека Всемирной Литературы)

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.