Допельгангер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jekyll-mansfield.jpg

Допельгангер (нім. Doppelgänger — «двійник») — в літературі епохи романтизму дияволічний двійник людини, антитеза ангелу-хоронителю. У деяких книгах він не відкидає тіні і не відображається у дзеркалі. Його поява частіше всього передвіщує смерть героя.

У літературі[ред.ред. код]

Двійник втілює бажання чи інстинкти, які були витіснені суб'єктом як несумісні з моральними та соціальними цінностями, з його " приємними і гідними " уявленнями про самого себе[1]. Нерідко двійник «живиться» за рахунок героя, по мірі занепаду його духу стаючи все більше самовпевненим і ніби займаючи його місце у світі. Одним із перших таких двійників в європейській літературі є Джеральдина, темна сторона ідеалізованої Кристабелі в однойменній поемі «Кристабель» Кольриджа, написаній в 1797 році[1].

Допельгангери не раз з'являються у Гофмана, від якого тема містичного, часто диявольского двійництва перекочувала у витвори російських класиків — Олександр Сергієвич|Пушкін («Уединённый домик на Васильевском острове»), Одоевского («Сильфида»), Гоголя («Шинель») и Достоевского (повесть «Двойник»).

Багато повістей про двійників, щоб підкреслити внутрішню схожість, роблять їх близькими родичами або фіксують невиразний еротичний потяг між двома «половинками». Наприклад, у Кольриджа Джеральдина, провівши оголеною ніч у ліжку Кристабель, з часом займає місце її покійної матері, звабивши і повністю підкоривши собі її батька, а двійники із «Майстера Баллантре» — рідні брати. В епоху модернізму тема двійників отримала друге народження як в західній літературі, так і в російській. Двійниківство психологізується, іноді з позиції фрейдизму, в якості рокових двійників нерідко виступупає батько та син («Улісс» Джойса). Те, що в якості двійників майже завжди виступають лиця чоловічого роду, засвідчує, що двійник — це свого роду нарцистична проекція суб'єкта, яка запобігає формуванню відносин з протилежним родом. [1]

Двійник у фантастиці[ред.ред. код]

Інший варіант допельгангера зустрічається у витворах фантастики. Це перевертень, здатний з найвищою точністю відтворювати зовнішній вигляд людини, поведінку, а іноді навіть психіку того, кого він копіює.[2] У своєму природному образі допельгангер має вигляд звичайної чоловікоподібної фігури, виліпленої з глини із змазаними рисами. Однак, в цьому стані його рідко можливо побачити: допельгангер надає перевагу маскуванню, розуміючи, яку ненависть викликають його здібності. [3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Харольд Блум. Samuel Taylor Coleridge. 2nd edition. ISBN 978-1-60413-809-2. Page 178.