Дорога Святого Якова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дорога Святого Якова
El Camino de Santiago
a
Світова спадщина ЮНЕСКО
Карта доріг святого Якова в Європі
Країна Іспанія Іспанія
Тип Культурний
Критерії (ii), (iv), (vi)
Ідентифікатор 669
Регіонb Європа і північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1993
17-та сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Шлях Свято́го Я́кова, Ель Камі́но де Сантья́го (ісп. El Camino de Santiago, нім. Jakobsweg) — знаменита паломницька дорога до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає по Північній Іспанії. Завдяки своїй популярності та розгалуженості цей маршрут справив великий вплив на поширення культурних цінностей в епоху Середньовіччя. Входить до числа пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

З початку 1980-х років популярність маршруту безперервно зростає: так, якщо у 1978 році по ньому пройшли всього 13 чоловік, то в 2009 — понад 145 тисяч.

Історія[ред.ред. код]

Місто Сантьяго-де-Компостела, куди веде цей шлях, є третьою за значенням святинею католицизму, поступаючись лише Єрусалиму та Риму. Причина такого шанування, яка дала місту прізвисько «християнської Мекки» — найбільша реліквія Іспанії, мощі апостола Якова, небесного покровителя країни.

Знайдення мощей[ред.ред. код]

Місце поховання Апостола Якова

Згідно з переказами, після мученицької кончини апостола в 44 році на Святій землі, його останки були покладені в човен і пущені по хвилях Середземного моря. Чудовим чином цей човен приплив до Іспанії, де святий проповідував раніше, і був викинутий на берег в гирлі ріки Ульї (там, де з’явиться пізніше місто). У 813 році, як свідчить церковний переказ, живший у цій місцевості чернець-відлюдник Пелайо, слідуючи за якоюсь дороговказною зіркою, виявив цей ковчег з мощами, які залишалися нетлінними.

У 896–899 роках король Альфонс III видав указ, за ​​яким на місці знахідки над мощами була побудована невелика церква. Саме місце було названо Компостела (лат. Campus Stellae, «Місце, позначене зіркою»). Святий Яків, чудесно з’явившись під час битви з маврами — Сантьяго Матаморос, став покровителем Іспанії та Реконкісти. Як апостол, що почав під час свого служіння далеку подорож зі Святої землі до Іспанії, він став вважатися покровителем паломників.[1]

Зростання популярності маршруту[ред.ред. код]

З тих пір місто Компостела з похованням покровителя країни і одного з дванадцяти апостолів стало особливою святинею Іспанії, а також католицького світу. Для встановлення традиції велике значення мав, як свідчить легенда, сон імператора Карла Великого: йому приснився Чумацький шлях, який тягнувся до святого місця через Францію та Іспанію, а Господь закликав Карла розчистити «зоряну» дорогу від маврів. Імператор повів війська через Піренеї і звільнив Кастилію і Леон, Галісію, Наварру і Ла-Ріоху.[2]

Першим відомим паломником був єпископ Годескальк (Готшальк) з Ле Пюї. Він здійснив подорож з Франції в Компостелу взимку 950–951 років.[3]

У XII столітті папа Калікст II дарував прочанам право на отримання індульгенції, що поставило Компостелу на один щабель з Єрусалимом і Римом. Вважають, що основні маршрути сформувалися приблизно в XI столітті; в 1160-і роки для захисту паломників від вельми частих тоді розбійних нападів кастильська корона заснувала військово-лицарський орден Святого Якова.

У Середньовіччі кількість паломників, що переміщалися по дорогах, що ведуть у Компостелу, було колосальним. Але з часом епідемія чуми, різко скоротило населення Європи, а потім Реформація і політична нестабільність XVI століття привели до спаду популярності паломництва. У XIX столітті відбулося «відкриття» шляху Святого Якова вченими і мистецтвознавцями, які з подивом виявили далеко від основних культурних центрів і столиць, в невеликих містечках, видатні пам’ятки середньовічного мистецтва, що випали з уваги публіки в попередні кілька століть. У 1980-ті роки кількість паломників можна було перерахувати по пальцях, але з тієї пори відзначають зростаючий інтерес, і кількість мандрівників з усіх континентів зростає.

Святу подорож в Сантьяго здійснили в різний час англійський король Едуард I, король Єрусалиму Іоан де Брієн, Франциск Ассізький, Ян ван Ейк, відомий бразильський письменник Пауло Коельо та багато інших.

Папа Римський Іоанн Павло II був в Сантьяго двічі, один раз навіть пройшов невелику ділянку Camino Frances. Після візиту Папи Римського Іоанна Павла II в Сантьяго-де-Компостела в 1982 році, Рада Європи визнала Шлях Святого Якова шляхом особливого значення для культури континенту, і закликала до відновлення і підтримання старих маршрутів паломництва. Маршрут був оголошений першим європейським культурним маршрутом в жовтні 1987 року, у 1993 році внесений у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, в 2010 році святилище відвідає Папа Бенедикт XVI.

З 1999 року по «Дорозі Якова» паломництво здійснюють православні віруючі з Росії та України.[4] У жовтні 2013 року було відкрито новий відрізок Шляху Святого Якова — з Медики на польсько-українському кордоні до Перемишля. Траса вестиме місцевостями прикордонної смуги, буде пов’язана з велосипедною доріжкою та зі шляхом ікон. На ринку в Перемишлі відкрито стовп, де показано, що з цього місця до Сантьяго-де-Компостела 4 тисячі 31 кілометр. Довжина підкарпатського фрагменту Шляху святого Якова становить 219 кілометрів і збігається з колишньою королівською дорогою між Східною і Західною Європою Віа Регія.[5]

Паломництво у наш час[ред.ред. код]

У наші дні десятки тисяч [6] християнських паломників і багато інших мандрівників долають свій шляху в Сантьяго-де-Компостела. Більшість подорожує пішки; дехто на велосипедах; кілька подорожей зроблено верхи на коні або на віслюку (як наприклад, британський письменник і гуморист Тім Мур). Окрім людей, які проводять релігійне паломництво, дорогою Святого Якова йдуть мандрівники і туристи, які ходять маршрутом не з релігійних міркувань — подорожі, спорт, або просто любителі ходити в чужі землі. Крім того, багато хто здійснює духовне паломництво для того, щоб відволікти себе від суєти сучасного життя.

Кількість паломників
Рік Паломники Рік Паломники Рік Паломники Рік Паломники Рік Паломники
1970 68 1980 209 1990 4 918 2000 55 0043 2010 272 3831
1971 4511 1981 299 1991 7 274 2001 61 418 2011 183 366
1972 67 1982 1 8681 1992 9 764 2002 68 952 2012 192 488
1973 37 1983 146 1993 99 4361 2003 74 614 2013 215 880
1974 108 1984 423 1994 15 863 2004 179 9441
1975 74 1985 690 1995 19 821 2005 93 925
1976 2431 1986 1 801 1996 23 218 2006 100 377
1977 31 1987 2 905 1997 25 179 2007 114 026
1978 13 1988 3 501 1998 30 126 2008 125 143
1979 231 1989 5 7602 1999 154 6131 2009 145 878
1) Рік Святого Якова - коли 25 липня випадає у неділю

2) Світові дні молоді
3) Європейська столиця культури
(Джерело: офіційна статистика паломництва[7])

Символи паломництва дорогою Святого Якова[ред.ред. код]

аксесуари паломника

Черепашка, яку у великій кількості можна знайти на берегах Галісії, вже давно стала символом Каміно де Сантьяго. Протягом століть мушля набула міфічного, метафоричного і практичного значення, навіть якщо її актуальність може насправді походити від бажання паломників забрати додому «на пам'ять».

Існує дві версії з найбільш поширених міфів про походження символу смерті Святого Якова, який прийняв мученицьку смерть через відсікання голови в Єрусалимі в 44 році нашої ери. За даними іспанських легенд він проводив час, проповідуючи Євангеліє в Іспанії, але повернувся в Юдею, побачивши бачення Діви Марії на березі річки Ебро.[8]

Версія 1: Після смерті Святого Якова, його учні відправили його тіло на Піренейський півострів, щоб поховати його у місці, де зараз стоїть місто Сантьяго. Біля берегів Іспанії важкий шторм обрушився на корабель, і тіло було втрачено в океан. Через деякий час, однак, тіло викинуло на берег неушкодженим, вкритим черепашками.
Версія 2: Після смерті Святого Якова, його тіло таємниче транспортували кораблем з екіпажем назад на Піренейський півострів, щоб бути похованим там, де зараз Сантьяго. Коли корабель з тілом підійшов до землі, на березі відбувалось весілля. Молодий наречений був на коні, і, побачивши що наближається корабля, його кінь налякався, і кінь і вершник упали у море. Завдяки чудовому втручанню, коня і вершника вийняли з води живим, вкритим черепашками.

Черепашка також виступає в якості метафори. Пази в корпусі, які збираються разом в одній точці, що представляють різні маршрути паломників, які врешті-решт прибувають на одне місце: гробниця Святого Якова в Сантьяго-де-Компостела. Оболонка також є метафорою для паломників. Як хвилі океану миють гребінець черепашки на узбережжі Галісії, рука Бога також направляє паломників в Сантьяго.

Черепашка також служить в практичних цілях для паломників на Каміно де Сантьяго. Вона має правильний розмір для збору води для пиття або для їжі як з тимчасової миски.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Н. Н. Непомнящий, А. Ю. Низовский. Испания, которую мы не знали. Исторический путеводитель. М., 2006, с.122(рос.)
  2. http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/1227/ (рос.)
  3. http://terijoki.spb.ru/lutheran/luth_articles.php?item=9 (рос.)
  4. http://www.palomnik.org/VeloPal/000-1000/000-100/000-010/6.html (рос.)
  5. Н.Б. (28.10.2013). «Відкрито новий відрізок Шляху святого Якова». Polskie Radio S.A. Процитовано 28.10.2013. 
  6. http://www.csj.org.uk/present.htm (англ.)
  7. офіційна статистика паломництва (ісп.)
  8. Chadwick, Henry (1976), Priscillian of Avila, Oxford University Press 

Див. також[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №669
англ.фр.