«Тоді пішов Соломон до Ецйон-Гавер і в Елоту на березі моря, в едомському краї. І прислав йому Хірам через своїх рабів кораблі та рабів, що знали море, і рушили вони з слугами Соломоновими в Офір, і взяли звідти чотириста п'ятдесят талантів золота, і привезли до царя Соломона.» (2 Хр.8:17)
Залежно від військово-політичної обстановки, окремі ділянки дороги спецій, як і будь-якого іншого торгового маршруту, могли зміщуватися в бік безпечніших районів. Так наприклад, за часів царя Ірода основним портом для торгівлі прянощами на цьому маршруті на березі Середземного моря була Кейсарія, а під час Хрестових походів, каравани з Петри, обходячи район конфлікту, йшли на південь, виходячи до Середземного моря в районі Ель-Ариша, але ніколи ця торгівля не переривалася. Мусульманське панування над маршрутом торгівлі спеціями змусило європейців шукати обхідні шляхи, що, в кінцевому підсумку, призвело до початку Доби великих географічних відкриттів.