Дорога спецій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Економічно важливий Шовковий шлях (червоний) і торговий шлях "дорога спецій" (синій), який був заблокований Османською імперією бл. 1453 з падінням Візантійської імперії, що зумовило стимул до мотивованих розвідок, спочатку, у знаходженні морського шляху навколо Африки і запуску епохи Великих географічних відкриттів.
Торгівля спеціями в XV столітті (зелена лінія) і маршрути плавань: Васко да Гама (чорна), Перо да Ковільяна (оранжева ) і Альфонсо та Паіва (синя)

Дорога спецій — сухопутна частина одного з найдавніших торгових маршрутів на землі, що зв'язував Індію, Острови Прянощів і Східну Африку з країнами Середземномор'я. Починався від портів Аравійського, і Червоного морів, де товари перевантажували на каравани, які йшли через Петру [1] до узбережжя Середземного моря. Для полегшення торгівлі, царицею Хатшепсут, фараонами Сенусертом III та Нехо I, а також царем Дарієм I робилися спроби прорити Суецький канал.

За часів царя Соломона сухопутна частина дороги спецій виходила до узбережжя Ейлатської затоки в районі міста Еціон-Гевер [2].Цим шляхом доставлялися не тільки спеції з Островів Прянощів (кориця, імбир, перець) і Індії, але і цінні породи дерева та слонову кістку зі Східної Африки, шовк з Китаю, золото, срібло, дорогоцінні камені.

"Тоді пішов Соломон до Ецйон-Гавер і в Елоту на березі моря, в едомському краї. І прислав йому Хірам через своїх рабів кораблі та рабів, що знали море, і рушили вони з слугами Соломоновими в Офір, і взяли звідти чотириста п'ятдесят талантів золота, і привезли до царя Соломона. (2 Хр. 8:17)

Залежно від військово-політичної обстановки, окремі ділянки дороги спецій, як і будь-якого іншого торгового маршруту, могли зміщуватися в бік безпечніших районів. Так наприклад, за часів царя Ірода основним портом для торгівлі прянощами на цьому маршруті на березі Середземного моря була Кейсарія, а під час Хрестових походів, каравани з Петри, обходячи район конфлікту, йшли на південь, виходячи до Середземного моря в районі Ель-Ариша, але ніколи ця торгівля не переривалася. Мусульманське панування над маршрутом торгівлі спеціями змусило європейців шукати обхідні шляхи, що, в кінцевому підсумку, призвело до епохи великих географічних відкриттів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [http:/ / stateofisrael.com / tourism / spiceroute Spice Route (англ.)]
  2. H. G. Rawlinson. Intercourse Between India and the Western World. с. 10–13. ISBN 9788120615496. 

Посилання[ред.ред. код]