Дорогоцінне каміння
Дорогоці́нне камі́ння (рос. драгоценные камни, англ. gemstones, precious stones, нім. Edelsteine m pl) — природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).
Зміст |
Загальна характеристика [ред.]
Коштовне каміння, самоцвіти — різні за складом і будовою мінерали, переважно кристали, з особливими властивостями: гарно забарвлені, з яскравим блиском, високою прозорістю, сильним променезаломлюванням, значною твердістю тощо. До дорогоцінного каміння належать як природні, так і штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Використовують у ювелірній справі, буровій техніці, оптиці тощо.
До дорогоцінного каміння відносять і мінеральні тіла органічного походження як перли, бурштин, корали.
Історія [ред.]
Археологічні розкопки, проведені на вельми багатих самоцвітами територіях Індії та М’янми, свідчать, що давнє населення прикрашало себе, свою зброю та начиння вже у VIII – VI тис. до Р.Х. (використовували здебільшого місцеві халцедони, агати, нефрити, які легко виявити й добути).
Самоцвіти згадуються в одному з найдавніших літературних творів людства „Епосі про Гільгамеша”, створеному в Давньому Шумері у XXII ст. до Р.Х. Окремі відомості про мінерали можна знайти в індійських „Ведах” (XI – Х ст. до Р.Х.). Найдавніші погляди китайських мислителів на коштовні камені викладені в трактаті „Сан-Хей-Дін” („Давні розповіді про гори та лю-дей”), який описує 17 мінералів і датований серединою I тис. до Р.Х. Найвагомішими працями античного світу в галузі мінералогії слід вважати трактат Теофраста „Про камені” (IV ст. до Р.Х.) і енциклопедичний труд Плі-нія „Природнича історія” (77 р. нашої ери), в який зокрема входить том „Природнича історія копалин”. В індуїстських книгах „Гарудапурана” й „Агастімата” (раннє середньо-віччя) міститься вчення напівлегендарного ченця Агастьї про дорогоцінні камені.
Розвиток релігійних уявлень сприяв відношенню до рідкісних каменів, як до магічних супутників богів. Зображення єгипетської богині Хатхор поєднували з бірюзою та малахітом. Бога Вішну зображували в Індії з яскравим рубіном на грудях (рис...). Третє око Шиви в храмових статуях іноді оздоблювали дорогоцінним алмазом. За розповіддю Геродота храм Геракла в Тирі прикрашав стовп, виточений з валуна зеленого берилу. Смарагди оточували богиню Фуру в храмах доколумбової Америки. Богам щедро жертвували їх улюблені камені.
Численні згадки самоцвітів у Біблії (середина II тис. до Р.Х.) свідчать про використання їх в культових обрядах і в широкому вжитку (загалом у Біблії згадується 31 дорогоцінний камінь). Так, наперсник (нагрудна чотирикутна пектораль) першого первосвященика Аарона містив 12 дорогоцінних каменів. Сам Бог наказав як створити наперсник: „І понасаджуєш на йому оправлене каміння, чотири ряди каміння; один ряд: сард, топаз і смарагд, ряд перший; а другий ряд: гранат, сапфір і діамант; а ряд третій: опал, агат і аметист; а четвертий ряд: хризоліт і онікс і яспіс; оправлені в золото будуть вони в своїх кубельцях. І будуть камені по іменам синів Ізраїлевих, дванадцять по іменам їх; вирізані як печатка, кожен із ім’ям своїм буде, по дванадцяти колінах” (Друга книга Мойсея, 28: 17–21).
Однією з перших книг слов’янського світу, де зустрічаються свідоцтва про коштовні камені, є „Ізборник Святослава” (XI ст.).
Категорії дорогоцінних каменів [ред.]
За особливостями застосування і відносно вартості розрізняють дорогоцінні камені:
І порядку — рубін, смарагд, алмаз, сапфір синій.
II порядку — олександрит, евклаз, благородний жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий (в деяких країнах — зелений, оранжевий і фіолетовий), опал благородний чорний, шпінель благородна;
III порядку — демантоїд, аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворит, циркон, шпінель;
IV порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, герсоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, гірський кришталь, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин (крім цього, іноді до цієї групи відносять хризоліт, циркон, кунцит, берил жовтий, зелений і рожевий, альмандин, бірюзу).
Напівдорогоцінне каміння [ред.]
Напівдорогоцінне (ювелірно-виробне) каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).
Розрізняють ювелірно-виробні каміння:
І порядку — бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоїзит, чароїт;
ІІ порядку — агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма.
До дорогоцінних камінь І порядку відносять також органомінеральні утворення — перли.
Цінність [ред.]
Ювелірні камені застосовуються у виробах, що дорого коштують в оправі з благородних металів. Світові роздрібні ціни на ограновані ювелірні камені найвищої якості коливаються від 25 тис. (І порядок) до 5–50 (IV порядок) амер. дол. за 1 карат.
Сировинні ресурси країн [ред.]
Сировинні ресурси дорогоцінних камінь розосередилися по багатьох країнах світу. Основні постачальниками дорогоцінних камінь на світовий ринок є:
- в Євразії:
- в Азії:
- Афганістан (лазурит, кунцит),
- М'янма (рубін, жадеїт),
- Індія (сапфір, смарагд, альмандин, агат),
- Іран (бірюза),
- Китай (бірюза, нефрит),
- Пакистан (рубін),
- Таїланд (сапфір, циркон, рубін),
- Шрі-Ланка (сапфір, рубін, александрит, циркон, шпінель, ґросуляр, місячний камінь);
- Австралія (сапфір, благородні опал, хризопраз, нефрит, родоніт);
- в Африці:
- Ангола (алмаз),
- Ботсвана (алмаз),
- Гана (алмаз),
- Заїр (алмаз, малахіт),
- Замбія (смарагд, аметист),
- Зімбабве (смарагд, аметист),
- Кенія (рубін, ґросуляр),
- Мадагаскар (берил, турмалін, циркон, кунцит),
- Мозамбік (турмалін, берил, кунцит),
- Намібія (алмаз),
- С'єрра-Леоне (алмаз),
- Танзанія (рубін, цоїзит),
- ПАР (алмаз, піроп, тигрове око);
- в Півн. Америці:
- Канада (нефрит),
- Мексика (опал, агат),
- США (бірюза, турмалін, хризоліт);
- в Півд. Америці:
В Україні [ред.]
Дорогоцінне каміння, було відоме і використовувалося в Україні здавна. У слов'янських похованнях Придніпров'я знайдені намиста і сережки з сердоліків, світлий кварц і янтар. Пам'ятники домонгольської Русі-України прикрашають дорогоцінне каміння як місцеві, так і привізні (з Візантії, Сер. Азії і Китаю).
Див. також [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Дорогоцінне каміння |
- Виробне каміння
- Геми
- Самоцвіти
- Ювелірні прикраси
- Законодавча термінологія
- Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними (Закон України)
Джерела [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
