Благородні метали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Золото

Благоро́дні мета́ли (шляхе́тні мета́ли) — метали, які характеризуються високою хімічною стійкістю, тугоплавкістю, ковкістю і гарним зовнішнім виглядом. Всі благородні метали є також дорогоцінними, через їх рідкісність. Термін «дорогоцінні метали» має промислове і торгове значення, а в науці ці метали називаються «благородними металами» внаслідок своєї інертності по відношенню до окислення і дії хімічних реагентів.

Загальний опис[ред.ред. код]

До благородних металів належать: золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Золото і срібло застосовуються як валютний метал, для виготовлення ювелір. виробів, в техніці для протикорозійних покриттів і сплавів. Платина і метали її групи можуть утворювати цінні сплави, які широко використовуються в техніці. В земній корі Б. м. знаходяться переважно в самородному стані.

Видобуток благородних металів включає вилучення їх з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами. Основні поняття, які стосуються дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, встановлені в Україні законодавчо (Закон про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними).

Виробництво дорогоцінних металів — вилучення їх з комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів. Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України — вся сукупність дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності та відповідно до законодавства зараховані до нього і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету.

Історичний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України — частина Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, що є зібранням дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних, побутових виробів, предметів релігійного культу, виготовлених із застосуванням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння (покриття з них), які мають історичну, музейну, наукову, художню або іншу культурну цінність, а також унікальні золоті та платинові самородки, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння. Золотий запас України складається з афінованого золота в зливках, є державною власністю і становить частину держа-вних золотовалютних резервів України.

Банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Оперативний резерв золота — складова частина Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, визначена як резерв для забезпечення невідкладних потреб національної економіки.

Золото в історії і культурі[ред.ред. код]

Золото справедливо називають „царем металів”, оскільки з найдавніших часів до сьогодення воно ототожнюється з поняттями багатства, влади, сили, а також із відображеннями уявлень людини про красу. Можна говорити, що «Історія золота — це історія цивілізації». Золото могло бути першим металом, освоєним людиною, бо зустрічається на земній поверхні в самородному ви-гляді, має помітний блискучо-жовтий колір, не підлягає окисненню й корозії. Прикметно, що в Давньому Китаї мідь позначалася словом „тун”, яке складалося з двох ієрогліфів – „золото” і „подібний”. Очевидно, золото на території Китаю було відоме раніше міді, хоча обидва ці метали з’являються тут значно пізніше, ніж у народів інших давніх цивілізацій.

Найбагатшою на золото країною давнього світу вважався Єгипет. У похованнях єгипетської знаті археологи знаходять багато прикрас і інших золотих предметів. «Відблиски золота спалахнули всюди, ледве тільки бризнув перший промінь... Золото на підлозі, золото на стінах, золото там, у самому віддаленому куті, де поруч зі стіною стоїть труна, золото яскраве й світле, як якби воно тільки що вийшло зовсім нове з рук золотих справ майстра...», - писав один з учасників першого проникнення в могилу фараона, виявлену в 1907 році в «Долині царів», що біля Фів, на західному березі Нілу.

Щоб здобути собі милість богів, легендарна цариця Ассирії Семіраміда відливала із чистого золота їх гігантські скульптури. Одна з них, висотою до 12 метрів, важила тисячу вавилонських талантів (приблизно 30 тонн). Ще більш грандіозної була статуя богині Реї: на неї пішло вісім тисяч талантів чистого золота (майже 250 тонн).

Перші золоті монети з’являються у 1091 до Р.Х. в Китаї (золоті квад-рати), а потім 560 років до Р.Х. в Лідії – могутній рабовласницькій державі у Малій Азії. Через певний час золото стає еквівалентом праці, багатства, пла-тіжним засобом практично у всьому світі.

Саме цьому «сонячному металу» завдячує людство в галузі розвитку алхімії, що дала початок хімії. Золото було рушієм вчинків цілих поколінь, вершителем долі цілих держав, імперій, навіть наддержавних утворень. Ле-генди про золотих коней хана Батия, золото тамплієрів, золото сотень зато-нулих кораблів, золото ацтеків та інків, золотий плуг скіфів-орачів, скарби Гетьмана Полуботка і сьогодні надихають письменників і поетів, художників, шукачів пригод. 

У XVI ст. конкістадори Фернандо Кортеса, Франсиско Пісарро гонимі жадобою золота знищують імперію ацтеків та інків, гинуть культурні надбання цілого континенту, що різко змінює вектор розвитку ряду народів – по суті п’ятої частини світу.

Колосальні золоті скарби спочивають на дні морів та океанів. У Карибському морі та біля Флориди –200 галеонів, поблизу Багамських й Бермудських островів – понад 60 іспанських суден, близько 70 галеонів на дні Мекси-канської затоки. На борту кожного – золота на десятки і сотні мільйонів до-ларів, золоті витвори мистецтва древніх цивілізацій. Так галеон «Санта Роза» захопив з собою на морське дно золото й інші скарби з палацу знаменитого Монтесуми – правителя ацтеків.

У ХІХ і ХХ ст. світ стрясають одна за одною ряд «золотих лихоманок» – в Америці на Клондайку, Алясці, в Каліфорнії, в Бразилії, у Південній Аф-риці – Вітватерсранд, Австралії – Вікторія, в Азії – Сибір і ін., що спричиняє швидке освоєння ряду родовищ корисних копалин, сприяє залюдненню і роз-витку пустельних районів планети. Золото завдяки своїм унікальним хімічним і фізичним якостям, стійко-сті в різних середовищах, зовнішній красі доносить до нас оригінальні арте-факти минулих культур, служить і сьогодні не тільки основним стабілізую-чим фінансовим засобом та матеріалом для прикрас, витворів мистецтва, але і виконує унікальні функції в сучасній космічній, ядерній та ін. технології і техніці.

Первинний видобуток і переробка благородних металів[ред.ред. код]

Див. також Первинний видобуток і переробка благородних металів

Дані сучасної історичної науки свідчать, що видобуток золота почався в мідному віці. З тих пір було видобуто приблизно 120-130 тис. тонн дорогоцінного металу. Першою золотоносною провінцією, відкритою на Землі, була Аравійсько-Нубійська.

Найдавніші знахідки золотих виробів археологи датують V тис. до Р.Х., (Балкани, Південний Кавказ, Індія, Єгипет), тоді як першу мідь, освоєну людиною на південному сході Малої Азії, відносять до VIII тис. до Р.Х. На користь „першості” міді може свідчити той факт, що розповсюдженість золотих самородків була істотно нижчою, ніж мідних (за різними оцінками – в десятки разів).

Найбільш давні (з достовірно датованих) знахідки золотих виробів були виявлені на території Болгарії (золотий некрополь поблизу Варни). Поховання V тис. до Р.Х. нараховувало близько 300 могил, в яких було віднайдено більш ніж 2 тис. унікальних виробів із золота, міді та кременю , у тому числі й золотий жезл – символ монаршої влади. Розкопки золотого некрополя дали підстави стверджувати, що видобуток благородних металів на території Балкан і Карпат імовірно передував розробкам у Єгипті. Кінцем V тис. до Р.Х. датують перші золоті вироби Південного Кавказу й Вірменського нагір’я, припускаючи можливість їх більш раннього походження. Проте, ці реалії не змінюють того факту, що найстарша розвинута цивілізація в якій золото відігравало визначальну роль, повстала в Єгипті.

Різноманітне археологічне вивчення пам’яток Давнього Єгипту й Месопотамії, а також давні писемні джерела цих цивілізацій вказують на вельми раннє знайомство з благородними металами, які мали релігійне ототожнення з богами сонця (золото) й місяця (срібло).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]