Дослідження Місяця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дослі́дження Мі́сяця — дослідження супутника Землі за допомогою космічних апаратів та оптичних приладів.

Історія[ред.ред. код]

Дослідження Місяця з використанням космічних апаратів почалось 13 вересня 1959 року зіткненням автоматичної станції Луна-2 з поверхнею нашого супутника. До того єдиним методом дослідження Місяця були спостереження. Винахід Галілеєм телескопа в 1609 році був великим етапом в астрономії, зокрема у спостереженнях за Місяцем. Сам Галілей використовував свій телескоп для дослідження гір і кратерів на місячній поверхні.

З початком космічної гонки між СРСР і США впродовж холодної війни Місяць був у центрі космічних програм СРСР і США. З точки зору США, висадка людини на Місяць 1969 року була кульмінацією місячної гонки. З іншого боку, багато значних наукових віх Радянський Союз досяг раніше від США. Наприклад, перші фотографії зворотного боку Місяця були отримані радянським апаратом Луна-3 1959 року.

Загальні характеристики Місяця[ред.ред. код]

Місяць — єдиний природний супутник Землі, який обертається навколо неї по еліптичній орбіті на середній відстані 384,4 тис. км.

Радіус Місяця — 1738 км. Маса Місяця становить 1/81 від маси Землі. Температура на поверхні — від +120-130 (місячний день) до — 170 °C (місячна ніч). Сила тяжіння на поверхні Місяця вшестеро менша, ніж на Землі. Світіння Місяця відбувається за рахунок відбитого сонячного світла. Поверхня Місяця гориста, вкрита численними кратерами, переважно метеоритного походження, розмір яких — від мікроскопічних ямок до велетенських басейнів діаметром у сотні км (найбільший «Південний полюс-Ейткен» — діаметром 2600 км). Кратерів діаметром понад 1 км на видимій частині Місяця — 300 тис. Великі вкриті лавою рівнини — так звані «місячні моря», які молодші за іншу поверхню супутника і вкривають приблизно 25% його поверхні (на оберненій до Землі півкулі — приблизно 40%). Місячні гори — це краї великих кратерів або ударних басейнів зі слідами повторних метеоритних ударів, внаслідок чого часто залишаються тільки частини стін кратерів. Найбільші вершини місячних гір підносяться над навколишньою місцевістю майже на 9 км. Великі світлі ділянки на поверхні місяця — так звані «материки» — підняті гористі області, сильно поцятковані кратерами. На видимій півкулі вони займають приблизно 60% поверхні, на зворотній — приблизно 90%. Власне весь зворотний бік Місяця можна розглядати як гігантський материк. Місячний ґрунт (реґоліт) є дрібнозернистим уламково-пиловим матеріалом. Місяць — перше найвірогідніше місце позаземних гірничих робіт при очікуваній експансії людства в космосі.

Дослідження 1960-х — 70-х років[ред.ред. код]

Вперше Місяць відвідав радянський космічний апарат Луна-2 13 вересня 1959 року. Цього ж року радянська автоматична міжпланетна станція Луна-3 сфотографувала зворотний бік Місяця.

Для підготовки пілотованого польоту NASA виконало космічні програми:

  • «Рейнджер» — фотографування поверхні,
  • «Сервейор» (1966 — 1968) — м'яка посадка і зйомки місцевості,
  • «Лунар орбітер» (1966 — 1967) — детальне зображення поверхні Місяця
  • Програма пілотованого польоту на Місяць «Аполлон». Здійснена впродовж 1969–1972 років:

Аполлон-11 (старт — 16 липня 1969), Аполлон-12 (14 листопада 1969), Аполлон-14 (31 січня 1971), Аполлон-15 (26 липня 1971), Аполлон-16 (16 квітня 1972), Аполлон-17 (7 грудня 1972). В рамках цієї програми вперше в історії людина ступила на Місяць. Цією людиною став американський космонавт Нейл Армстронг, це сталось 21 липня 1969 року о 21:18 за середньоєвропейським часом. З ним у місячній кабіні «Eagle» знаходився Едвін Олдрін, у той час, як Майкл Коллінз залишався на навколомісячній орбіті в командному відсіку «Columbus». Армстронг і Олдрін провели на Місяці 21 годину.

У плануванні висадки американських космонавтів на Місяць (1969) були використані результати видатної наукової праці «Про завоювання міжпланетних просторів» (1929) Ю. В. Кондратюка (07.1897 — 10.1941(42)) — українського вченого-винахідника, одного із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів.

Радянську програму вивчення Місяця очолював С. П. Корольов (01.1907 −12.1966) — видатний радянський вчений українського походження у галузі ракетобудування та космонавтики. СРСР досліджував Місяць двома радіокерованими самохідними апаратами, «Луноход-1» у листопаді 1970 року і «Луноход-2» у січні 1973 року.

Список безпілотних апаратів, що досягли Місяця[ред.ред. код]

Апарат Досягнення поверхні Місяця Примітки
Луна-2 14 вересня 1959 Перше зіткнення з поверхнею
Рейнджер-4 26 квітня 1962 Зіткнення зі зворотним боком Місяця, не отримано фотографій поверхні
Рейнджер-6 2 лютого 1964 Зіткнення з поверхнею, не отримано фотографій поверхні внаслідок збою в системі живлення
Рейнджер-7 31 липня 1964 Зіткнення з поверхнею, до зіткнення передано фотозображення поверхні
Рейнджер-8 20 лютого 1965 Зіткнення з поверхнею, до зіткнення передано фотозображення поверхні
Рейнджер-9 24 березня 1965 Зіткнення з поверхнею, до зіткнення передано телевізійне зображення поверхні
Луна-5 12 травня 1965 Невдала спроба м'якої посадки
Луна-7 7 жовтня 1965 Невдала спроба м'якої посадки
Луна-8 6 грудня 1965 Невдала спроба м'якої посадки
Луна-9 9 лютого 1966 Перша м'яка посадка на Місяць
Сервейор-1 2 червня 1966 М'яка посадка на Місяць
Сервейор-2 23 вересня 1966 Невдала спроба м'якої посадки
Луна-13 24 грудня 1966 М'яка посадка на Місяць. Телевізійне зображення поверхні
Сервейор-3 20 квітня 1967 М'яка посадка на Місяць
Сервейор-4 17 липня 1967 Невдала спроба м'якої посадки
Сервейор-5 11 вересня 1967 М'яка посадка на Місяць
Сервейор-6 10 листопада 1967 М'яка посадка на Місяць
Сервейор-7 10 січня 1968 М'яка посадка на Місяць
Луна-16 20 вересня 1970 М'яка посадка на Місяць. Перше автоматичне взяття зразків ґрунту і доставка їх на Землю
Луна-17 17 листопада 1970 М'яка посадка на Місяць. Доставлено Луноход-1
Луноход-1 Перший автоматичний місяцехід
Луна-20 21 лютого 1970 М'яка посадка на Місяць. Автоматичне взяття зразків ґрунту і доставка їх на Землю
Луна-21 15 січня 1973 М'яка посадка на Місяць. Доставлено Луноход-2
Луноход-2 Автоматичний місяцехід
Луна-23 6 листопада 1973 М'яка посадка на Місяць. Не вдалось здійснити автоматичне взяття зразків ґрунту
Луна-24 18 серпня 1976 М'яка посадка на Місяць. Автоматичне взяття зразків ґрунту і доставка їх на Землю
Чан Е 1 березня 2009 Заплановане зіткнення з поверхнею після понад річного перебування на орбіті
Місячний ударний зонд 14 листопада 2008 Заплановане зіткнення з поверхнею. Зонд випущений з Чандраяна-1
розгінний блок Центавр 9 жовтня 2009 Заплановане зіткнення з поверхнею після доставки на орбіту Місяця Місячного орбітального розвідника
LCROSS Заплановане зіткнення з поверхнею після зіткнення з нею розгінного блока Центавр для дослідження складу вибитого пилу

Дослідження початку XXI століття[ред.ред. код]

По закінченні радянської космічної програми «Луна» і американської «Аполлон» дослідження Місяця за допомогою космічних апаратів практично припинились. На початку XXI століття Китай опублікував свою програму освоєння Місяця, що включає крім доставки місяцеходу (друга половина 2013 року) і відправки ґрунту на Землю (2017 рік), зокрема будівництво населених місячних баз (2030). Вважається, що це змусило інші космічні держави знову розгорнути місячні програми. Європейське Космічне Агентство 28 вересня 2003 року запустило перший місячний зонд «Смарт-1», а США 2004 року оголосили плани створення нових пілотованих космічних кораблів, здатних доставити людей на Місяць, щоб закласти до 2020 року перші місячні бази. Про подібні плани оголосила і Росія. Спостерігається тенденція до скорочення заявлених термінів початку реалізації проектів до 2012–2015 років.

Сьогодні дослідникам доступно 382 кг місячного ґрунту, зібраного під час здійснення проекту «Аполлон» (19691972 роки) і приблизно 300 г ґрунту, доставленого радянськими автоматичними станціями Луна-16, Луна-20 і Луна-24. Цей ґрунт являє собою приблизно 2200 різних зразків з дев'яти місць Місяця. Близько 45 кг зразків NASA безкоштовно передало кільком науково-дослідним організаціям у США та в інших країнах. Зразки для дослідження може отримати будь-яка наукова установа, що складе обґрунтовану заявку.

Див. також[ред.ред. код]