Драгалевський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Драгалевський монастир
Драгалевски манастир
Dragalevtsi Monastery TB (12).jpg
Статус: Чинний монастир
Країна: Болгарія
Місце розташування:
Географічні координати: 42°37′10″ пн. ш. 23°17′57″ сх. д. / 42.61944° пн. ш. 23.29917° сх. д. / 42.61944; 23.29917Координати: 42°37′10″ пн. ш. 23°17′57″ сх. д. / 42.61944° пн. ш. 23.29917° сх. д. / 42.61944; 23.29917
Конфесія: Православ’я
Тип монастиря: Жіночий
Засновник: Іван Александр
Заснування: 1345

Драгалевськиймонастир (болг. Драгалевски манастир) — жіночий православний монастир у Болгарії. Розташованийу 3 км від Софії поблизу з підніжжям гори Вітоша. Престольним святом для монастиря є Успіння Богородиці (15 серпняза юліанським календарем).

Історія монастиря[ред.ред. код]

Заснування монастиря відносять до 1345 року та приписують болгарському царю Івану Александру. Під час турецького завоювання Болгарії монастир не був зруйнований, однак на деякий час втратив своїх жителів. У XV–XVII століттях Драгалевський монастир, як частина так званої «Софійської святої гори», був освітнім та культурним центром країни, в ньому працювала книжкова школа.

Монастир узяв активну участь у національно-визвольному русі проти турецьких загарбників, що набув розвитку в Болгарії у XIX столітті. Геннадій, який на той час був настоятелем монастиря, був соратником революціонера Васила Левскі.

Монастирські будівлі[ред.ред. код]

  • Церква БогоматеріВітошки

Зведена 1476 року в якості кафолікону монастиря. Церква виконана як двонефна базиліка з притвором, є відкритий нартекс. Церква прикрашеначисленними фресками, з яких до первинного розпису належать зображення донатора Радослава Мавара та його родини. У XVII столітті центральна частина церкви була вкрита новими фресками, притвор було прикрашено композиціями «Страшний Суд» і «Хрещення Господнє». Наприкінці XVIII століття для церкви було виготовлено різний дерев'яний іконостас із позолотою.

  • «Нова церква» — добудована 1932 року до північної стіни кафолікону.
  • Келійні корпуси — дво- та чотириповерхові келійні корпуси збудовані у другій чверті XX століття та розраховані на велику кількість жителів, але на початку XXI століття в монастирі окрім ігуменки проживають тільки 3 черниці та 2 послушниці.

Посилання[ред.ред. код]