Драконарій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Драконарій (лат. draconarius) — молодший офіцер у давньоримських кавалерійських загонах, чиїм завданням було нести прапор али або турми (лат. draco) під час бою (аналогічно піхотному сіґніферу. У римській армії вперше вони з'явилися в другому столітті нашої ери, у зв'язку з використанням у допоміжних кавалерійських загонах сарматів і даків (перша згадка у Аррвана).

Спочатку драко використовували степовими народами, такими як сармати і алани, а також парфянами і даками (не менше 20 з них зображено на колоні Траяна). Основним його завданням було визначення напрямку вітру для кінних лучників. Драко являв із себе довгу жердину, увінчану бронзовою головою дракона з широко розкритим ротом і прив'язаною до неї ззаду матерією, виконаною у формі шкарпетки, щоб коли вітер дув через відкритий рот дракона вона розвивалася у вигляді змії. Історик Арріан описує його як довгий рукав, «зроблений з прошитих і забарвлених шматків тканини». Коли вершник, що його ніс, відпочивав, цей рукав звисав вздовж древка, але під час руху він свистів і розвивався.

Драко використовувався також у Візантійській імперії.

Дивись також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]