Драконіди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Драконіди
Draco constellation map.png
Сузір'я Дракона
Період активності 6 - 12 жовтня
Максимум 9 - 10 жовтня
Радіант α = 262°, δ = +54°
Дрейф радіанта незначний
Зенітне годинне число (ZHR) перемінне
Популяційний індекс, r 2.6
Швидкість 20 км/с
Першовідкривач Девідсон та Кеннінг
Комета родоначальник 21P/Джакобіні — Ціннера
Найменування згідно IMO DRA, GIA

Драконіди, або Джакобініди (DRA, GIA) - перемінний метеорний потік на початку жовтня, максимум припадає на 8 - 10 жовтня, радіант знаходиться в сузір'ї Дракона в точці α = 262°, δ = +54°. Потік пов'язаний з кометою 21P/Джакобіні — Ціннера. Цей метеорний потік зазвичай дає активність до 5 метеорів, але з моменту відкриття декілька разів ставалися вибухи активності. Їхня відносно невелика швидкість ~ 20 км/с, та жовтий відтінок, створюють дивовижне видовище для наземних спостерігачів. Вони є цілком безпечними для супутників, та космічних апаратів.

Історія спостережень[ред.ред. код]

В 1915 преподобний Девідсон, який на той час займався періодичними кометами, припустив що комета 21П/Джакобіні, яка 1913 році була в перигелії, 10 жовтня 1915 комета мала пройти досить близько від Землі, і якщо ширина часток які залишила комета розтягнеться більш-ніж на 3 мільйони кілометрів, має активуватися метеорний потік з радіантомом α=267°, δ=+50°. Уільям Деннінг спостерігав за радіантом в першій половині жовтня, він помітив досить багато метеорів які вилетіли з радіанту α=267°, δ=+49°. Через 5 років на весні 1920 комета 21P/Джакобіні — Ціннера повернулася і преподобний Девідсон перевірив свої розрахунки, звісно виправивши помилку яку він допустив минулого разу, заявивши що відстань між орбітами комети та Землі склала трошки більше ніж 8 мільйонів кілометрів. На цей раз максимум припадав на 9 жовтня в точці α=251.5°, δ=+55.9°. Трохи згодом Уільям Деннінг став першим спостерігачем нового метеорного потоку, протягом 6 — 9 жовтня він бачив 5 метеорів у радіанті α=268°, δ=+53°, за його словами вони були дуже повільними. Саму комету 21P/Джакобіні — Ціннера було відкрито в Ніцці, Франція, 20 грудні 1900 року астрономом Мішелем Джакобіні, а згодом 23 жовтня 1913 року її помітив німець Ернест Цінер. Це коротко-періодична комета яка повертається до Землі кожні 6.6 років. В 1926 році комета 21P/Джакобіні — Ціннера знову була в перигелії. В Девідсона та А. С. Кромеліна були розбіжності відносно радіанту.

Драконіди у Ленінграді 9 жовтня 1933 року

Девідсон вважав що слід очікувати метеори з точки α=261°, δ=+53.5°, а Кромелін що в точці α=265°, δ=+54°, але на рахунок дати вони були одноголосні, 10 жовтня. Цього ж дня багато спостерігачів з Англії бачили цей метеорний потік. В наступні роки з 1927 до 1932 не якої активності не було зареєстровано. Наступний перигелій комети 21P/Джакобіні — Ціннера відбувся 15 червня 1933 року. Цього року максимум припадав на 9 жовтня, до нижнього вузла перетину залишалося всього 80 днів, все було спокійно ніхто не очікував нічого надзвичайно, але воно сталося. 9 жовтня коли на Європу опустилася ніч о 20:00 UT спостерігачі побачили щось неймовірне. За словами астронома В. Елісон (обсерваторія в Армагу, Північна Ірландія) метеорів було так багато що вони нагадували снігопад, а В. Мілаг повідомив про 100 метеорів за 5 секунд в радіантіі α=264.5°, δ=+54.5°. Повідомлення про метеорний шторм надходили з всієї планети, так з території колишнього СРСР спостерігачі повідомляли до 100 метеорів за хвилину в Ленінграді до 300 в Пулково, в Одесі бачили до 200 метеорів за хвилину, але найбільшу кількість було зареєстровано на Мальті 22 500 метеорів за кілька годин. Після цього метеорного шторму всі сумніви про існування драконід були недоречними.

Наступні роки були невдалими для спостережень. Так 17 лютого 1940 комета знову була в перигелії, але шторму, і навіть невеликого дощу вона так і не дала. Хороші новини прийшли в 1946 році, перигелій цього разу припав на 18 вересня, всього за 15 днів до того як наша блакитна планета мала зустрітися з уламками комети 21P/Джакобіні — Ціннера. Так протягом 9 — 10 жовтня в обсерваторії університету Оклахоми Б. С. Уітні очолював команду з 10 спостерігачів які зареєстрували 3000 метеорів за годину, з території Англії було видно 2250 метеорів, а з Скалнатого Плесо, що в колишній Чехословаччині, було зареєстровано 6800 метеорів за годину.

Порівняльна таблиця максимумів драконід
ДАТА ZHR ДАТА ZHR
1933 >12000 1946 >6800
1952 >250 1985 >500
1998 >500 2011 >200

В наступні пів століття подібні збільшення активності повторювалося ще декілька разів.

Джерела[ред.ред. код]

http://meteorshowersonline.com/showers/draconids.html (англ. )
http://feraj.narod.ru/Radiants/draconidhistory.html (рос. )

Посилання[ред.ред. код]

http://science.nasa.gov/science-news/science-at-nasa/2011/04oct_draconids/ (англ. )


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.