Дриженко Федір Кирилович
| Федір Кирилович Дриженко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
4 травня 1858 Катеринослав, Російська імперія |
| Помер |
16 квітня 1922 (63 роки) Красноярськ, РРФСР ·пневмонія |
| Поховання | Троїцьке кладовищеd |
| Країна |
 Російська імперія Російська імперія |
| Діяльність | гідрографія |
| Галузь | гідрографія і геодезія |
| Alma mater | Петербурзьке морське училище |
| Знання мов | російська |
| Військове звання | генерал |
Федір Кирилович Дриженко (22 квітня (4 травня) 1858, Катеринослав, Російська імперія (нині Дніпро, Україна) — 16 квітня 1922, Красноярськ, РРФСР) — генерал Корпусу гідрографів Російської імперії, російський вчений-гідрограф, відомий дослідник озера Байкал.
Біографія[ред. | ред. код]
Юність[ред. | ред. код]
Народився в дворянській сім'ї. Батько — Кирило Олександрович Дриженко, секретар Дворянського депутатського зібрання, титулярний радник. Мати — Софія Ксенофонтівна Дриженко, уроджена Христофорова. За сімейними переказами, предки були запорожцями і їх прізвище походить від прізвища курінного отамана Дріж-Турського (або Дриго-Турського). За відзнаку в одній з турецьких воєн отаман був прозваний Турським і отримав дворянство. Згодом додаток до прізвища було втрачено, мабуть через те, що не завжди відбивалося в документах.
У сім'ї, крім Федора, було ще п'ять синів.
Навчався у класичній гімназії, з п'ятого класу якої пішов, щоб вступити в Морське училище.
В 1873 поступив в Санкт-Петербурзьке морське училище. Влітку 1874 пішов у своє перше навчальне плавання на парусно-паровому навчальному корветі «Варяг», яким на той час командував капітан 2 рангу К.І. Єрмолаєв. Закінчив училище в 1877 у другому з випуску з середнім балом 11,5 (за 12-ти бальною системою), з Нахімовською премією (300 рублів). Його прізвище та ім'я були занесені золотими літерами на білу мармурову дошку в галереї училища, він був проведений в корабельні гардемарини.
Навколосвітня плавання[ред. | ред. код]
Через наслідки Російсько-турецької війни замість традиційного навколосвітнього походу змушений був задовольнитися походом на броненосці «Петро Великий» по Балтійському морю з 28 травня по 25 вересня 1877. Спочатку в плаванні разом з ним був його товариш по навчанню по училищу Ю.М. Шокальський, але в серпні він за власним бажанням перевівся на митний крейсер «Кречет».
22 квітня 1878, в день коли йому виповнилося 20 років, відправився в навколосвітнє плавання і провів 5 років на фрегаті «Князь Пожарський», на фрегаті «Мінін», на кліпері «Пластун» та інших судах. Закінчилося навколосвітнє плавання 29 червня 1883.
У Миколаївській морської академії та Пулковській обсерваторії[ред. | ред. код]
У жовтні 1884 був зарахований слухачем Миколаївської морської академії. В академії вивчав гідрографію. Закінчив академію в 1886 по першому розряду.
З 1887 по 1889 прослухав в Головній астрономічній обсерваторії в Пулково курс практичної астрономії і геодезії. 19 грудня 1888 публічно захистив дисертацію в Миколаївській морській академії.
Відрядження в Європу[ред. | ред. код]
Двічі був відряджений до Європи з метою вивчення стану гідрографії.
Експедиція на Онезьке озеро[ред. | ред. код]
В 1891 - 1894 ах очолював роботи по зйомці Онезького озера.
Експедиція на Байкал[ред. | ред. код]
У 1895 році разом з Ю.М. Шокальського написав проект гідрографічних досліджень озера Байкал.
Керував гідрографічною експедицією на озері Байкал (1896 - 1902).
Відіграв помітну роль в долі дослідника Георгія Сєдова.
Після Байкалу[ред. | ред. код]
З 1903 до 1904 керував Гідрографічної експедицією Північного Льодовитого океану. З 1905 до 1908 був начальником Окремої зйомки Білого моря. З 1908 до 1912 був помічником начальника Головного гідрографічного управління. З 1912 — начальник Окремої зйомки Мурманського берега.
У травні 1917 в званні генерала Корпусу гідрографів вийшов у відставку.
У відставці[ред. | ред. код]
Разом з сім'єю переїхав до Красноярська до свого племінника — С. Г. Дриженка[1], який обіймав посаду архітектора міста Красноярська.
У Красноярську поступив на службу в Окремий Об-Єнісейський гідрографічний загін, працював обчислювачем, начальником бази, керував гідрографічними дослідженнями сибірських річок. Служив в Комітеті Північного морського шляху при Сібревкомі.
Помер від запалення легенів. Похований на Троїцькому цвинтарі Красноярська.
У наукових організаціях[ред. | ред. код]
- 16 січня 1891 обраний дійсним членом Імператорського Російського географічного товариства.
- 17 лютого 1894 обраний дійсним членом Російського астрономічного товариства. Пізніше став довічним дійсним членом.
- 1906 - 1907 - входив до складу комісії Верховского з освоєння Північного морського шляху.
- 1909 - призначений постійним представником Росії в міжнародній комісії з судноплавства в Брюсселі.
- 1912 - представляв Росію на Міжнародній морській конференції в Санкт-Петербурзі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дриженко Сергей Георгиевич. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 4 травня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Колотило Л. Г. Дриженко Фёдор Кириллович // Морской энциклопедический словарь. — Т. 1. — СПб.: Судостроение, 1991. — С. 426.
- Колотило Л. Г. Фёдор Кириллович Дриженко (1858—1922). — СПб.: Наука, 1997. — 128 с. — (Серия «Научно-биографическая литература»). — ISBN 5-02-024722-7