Дорогичин (Білорусь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дрогичин)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

місто Дорогичин
біл. Драгічын

Транслітерація назви Drahičyn
Герб Дорогичина Прапор Дорогичинаd
Основні дані
52°11′ пн. ш. 25°09′ сх. д. / 52.183° пн. ш. 25.150° сх. д. / 52.183; 25.150Координати: 52°11′ пн. ш. 25°09′ сх. д. / 52.183° пн. ш. 25.150° сх. д. / 52.183; 25.150
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Дорогичинський
Перша згадка 1452
Статус з 1967 року
Населення 14 744 (2009[1])
Площа 11 км²
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 225830
Телефонний код +375-1644
Висота 151 м
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція Дрогичин (6 км)
До Мінська
 - фізична 250 км
До обласного центру
 - залізницею 104 км
Дорогичин. Карта розташування: Білорусь
Дорогичин
Дорогичин
Дорогичин. Карта розташування: Берестейська область
Дорогичин
Дорогичин
Дорогичин (Берестейська область)
Мапа

CMNS: Дорогичин у Вікісховищі

Дорогичин[2] (Дрогичин, біл. Драгічын) — місто в Білорусі, центр Дорогичинського району Берестейської області[3].

Географія[ред. | ред. код]

Розташований за 110 км на схід від Берестя, на шляху на Берестя — Пинськ[3]. Лежить на Загородді на заході Полісся[2].

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[4]. Опадів 600 мм на рік[4]. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм[4]. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 78 мм[4]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 49 мм[4]. Пересічна температура січня — -5,3 °C, липня — 18,1 °C[4]. Річна амплітуда температур становить 23,4 °C[4].

Клімат
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,3 −1 3,9 12,4 19,1 22,4 23,6 23,0 18,1 11,9 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,3 −4,2 0,2 7,5 13,5 16,9 18,1 17,5 13,1 7,9 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,2 −7,3 −3,5 2,7 7,9 11,4 12,7 12,0 8,2 3,9 −0,1 −4,9 2,9
Норма опадів, мм 37 29 31 41 57 78 78 64 56 44 42 43 600
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується 1452 року як поселення Довечоровичі в Пінському князівстві[3], що належало королеві Боні Сфорца. 1566 року увійшов до складу Пінського повіту[3]. Сучасна назва — з 1623 року[3]. З 1623 року Довечоровичі отримали право містечка у складі Великого князівства Литовського. У джерелах 1655 року містечко вперше називається Дорогичин. У XVII столітті вживалися дві офіційних назви: Дорогичин і Довечоровичі.

Згідно з переписом 1778 року Дорогичин вважався містом, центром якого була прямокутна торгова площа з дерев'яною ратушею з металевим куполом і гербом міста, біля якої стояла дерев'яна корчма з торговими рядами та баштоподібною брамою. Від площі в радіальних напрямках розходилися вулиці Перковічська, Пінська і Хомська, уздовж яких і концентрувалися будівлі (всі будівлі були дерев'яними). До складу Дорогичина входили передмістя Зарічка і Старосілля.

У 1778 році у місті з сільськими передмістями Старосіллям і Зарічкою налічувалося 785 жителів, з них християн — 69 %, євреїв — 31 %. З 1795 року Дорогичин в складі Російської імперії. У часи входження до Російської імперії належав до Кобринського повіту Гродненської губернії[3]. З 1897 року — 2258 жителів, 280 дворів, церковно-парафіяльна школа, двокласне народне училище, сільська лікарня.

У 1905 році в Дорогичині з передмістями проживало близько 3609 мешканців. Основне заняття — сільське господарство, торгівля, ремесло. Напередодні першої світової війни в Дорогичині працювали 2 маслоробні, завод очищення крейди, фабрика солом'яних капелюхів, 7 млинів, на яких працювало 36 робітників. Крупніше підприємство — фабрика солом'яних капелюхів: у 1914 році там працювало 12 робітників, випущено продукції на 8000 рублів.

З вересня 1915 по 1918 Дорогичин був зайнятий військами кайзерівської Німеччини. У 1918—1919 роках входив до складу УНР[3]. У 1919 році захоплений поляками. У часи перебування у міжвоєнній Польщі був центром Дорогичинського повіту Поліського воєводства[3]. Близько 4 тис. жителів. Після приєднання в 1939 році до БРСР в Пінській області. З 25 червня 1941 року по 17 липня 1944 місто було окуповане німецько-нацистськими військами, після сорокаденної оборони радянськими військами Дніпровсько-Бузького каналу. У 1954 Дорогичин включено до складу Берестейської області. З 1967 року він отримав статус міста.

У 1990-ті роки в Дорогичині до заборони білоруської владою діяв осередок українського товариства «Просвіта»[3].

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 14 744 особи[1].

Національність[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[10]:

Національність Осіб Відсоток
білоруси 14078 95,48 %
росіяни 436 2,96 %
українці 160 1,09 %
поляки 20 0,14 %
національність не вказана 18 0,12 %
цигани 8 0,05 %
татари 6 0,04 %
азербайджанці 3 0,02 %
вірмени 2 0,01 %
молдовани 2 0,01 %
дві та більше національності 2 0,01 %
євреї 1 0,01 %
литовці 1 0,01 %
німці 1 0,01 %
грузини 1 0,01 %
казахи 1 0,01 %
мордва 1 0,01 %
марійці 1 0,01 %
чеченці 1 0,01 %
комі 1 0,01 %
Разом 14744 100 %

Освіта[ред. | ред. код]

У Дорогичині працюють гімназія, 2 середні, музична, дитячо-юнацька спортивна школи, 6 дошкільних закладів, Дорогичинське державне ПТУ № 163 сільськогосподарського виробництва.

Медицина[ред. | ред. код]

Медичні послуги надають лікарня та поліклініка.

Культура[ред. | ред. код]

Діють кінотеатр, будинок культури, будинок творчості дітей та юнацтва, 2 бібліотеки, центр молоді «Спатканьне».

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Видається районна газета «Драгічынскі веснік».

Відомі особистості[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Кислицина Ганна Миколаївна (нар. 1967) — білоруський літературознавець.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020.  (англ.)
  2. а б Дорогичин // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 582. — ISBN 5-7707-4049-3.
  3. а б в г д е ж и к Леонюк В. Дорогочин // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 120. — ISBN 966-95063-0-1.
  4. а б в г д е ж Drahichyn climate: Average Temperature, weather by month, Drahichyn weather averages. Climate-Data.org. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 січня 2020.  (англ.)
  5. Літаратура/Мястэчкі Беларусі (2010) С. 413.
  6. Drohiczyn (2) // Літаратура/Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага S. 150.
  7. Драгічын // Літаратура/Нашы гарады
  8. Дрогичин [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Літаратура/Вялікі энцыкляпэдычны слоўнік
  9. Драгічын // Літаратура/ЭГБ С. 274.
  10. Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020.  (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]