Дрохвові

Дрохва

Хохітва

Дрохвові (Otididae) — родина птахів ряду Журавлеподібних. Птахи середніх та крупних розмірів, за зовнішнім виглядом нагадують куроподібних. Поширені у Старому Світі та Австралії.

Морфологічні ознаки

Птахи середніх та крупних розмірів, деякі — найважчі серед сучасних літаючих птахів. Рекордна маса (21—22 кг) зареєстрована у дрохви та Choriotis kori, найменші за розміром представник Sypheotides indica (500–700 г). Оперення верхньої частини тіла маскувальне, варіює від сірого до коричневого з білою та чорною строкатістю. Черевний бік тіла білий, вохристий, чорний або блакитнуватий. Виражений статевий диморфізм. Самці яскравіші за самок та значно більші за розміром. Для самців характерним є розвиток різноманітного прикрашаючого пір'я (вуса, чубчики, комірці тощо), які птахи демонструють під час токування. Статура дрохвових міцна. Потужні та довгі ноги мають лише 3 передніх пальці. Шийних хребців 16—17. Цівку вкривають шестигранні щитки. Крила великі та широкі, другорядні махові за довжиною такі самі як першорядні. Хвіст невеликий, але широкий, з 12-20 стерновими перами. Шия видовжена. Характерна сплющена голова. Дзьоб сплющений, гострий та широкий при основі. Добре розвинені сліпі кишки. Куприкової залози немає. Пух росте тільки по аптеріям.

Поширення та місця існування

Дрохвові поширені у Старому Світі та Австралії. Найрізноманітніші в Африці (18 видів з яких 15 ендеміки). У Палеарктиці та Індо-Малайській області гніздяться по 3 види, в Австралії — 1. Населяють степи, савани, напівпустелі та пустелі. Деякі віддають перевагу відкритим чагарниковим біотопам, заходять у розріджені ліси. Добре ходять та бігають. Від небезпеки зазвичай уходять пішки. Великі види злітають з невеликого розбігу.

Особливості екології

Системи шлюбних відносин досить складні. У деяких існують моногамні пари, більшості властива полігамія та проміскуїтет. Самці токують поодинці або групами на землі або у повітрі, з демонстраційними зльотами. Гніздяться поодиноко або територіальними групами. Яйця насиджують самки. У кладці зазвичай 1—2 яйця, але у палеарктичних дроф та представників роду Sypheotides — до 6 яєць. Інкубація близько місяця. Пташенята виводкові, народжуються зрячими, добре опушеними (забарвлення строкате, маскувальне); годуються самостійно. Виховуються тільки самками. Стають здатними до польоту у віці близько 2 місяців, у великих видів — пізніше. Деякі види (дрохва, стрепет та ін.) у позагніздовий період збираються у великі зграї. Палеарктичні види здійснюють справжні щорічні сезонні міграції, тоді як тропічні та субтропічні види протягом року здійснюють впорядковані кочівлі.

Статевозрілими стають у 2—3 роки.

Дрохвові всеїдні, але основу живлення складають рослинна їжа — листя, бруньки, квіти, насіння, сходи рослин. Поїдають також різноманітних комах (жуків, саранових тощо), ящірок, дрібних гризунів, яйця та пташенят птахів, що гніздяться на землі.

Значення та охорона

Багато видів у минулому мали значення як мисливська дичина. Через катастрофічне скорочення чисельності протягом останнього століття багато видів стали рідкісними. В Україні зустрічається дрохва та хохітва, занесені до Червоної книги України, полювати на них заборонено.

Філогенія та систематика

Згідно з генетичними дослідженнями, дрохвових вважають родичами журавлів, від яких вони від'єдналися близько 70 млн. років тому.

Родина Дрохвових нараховує 8—11 родів, що включають 22—27 видів.

• Рід: Дрохва (Otis)
• Рід: Ardeotis
• Рід: Chlamydotis
• Рід: Neotis
• Рід: Eupodotis
• Рід: Lophotis
• Рід: Lissotis
• Рід: Houbaropsis
• Рід: Sypheotides
• Рід: Хохітва (Tetrax)

Посилання

• Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М.: Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3
• Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М.: Высшая школа, 1974. — 362 с.