Дрохвові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дрохвові
Afrotis afraoides
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Журавлеподібні (Gruiformes)
Родина: Дрохвові (Otidae)
Rafinesque, 1815
Роди
10, див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Otididae
EOL: 7582
ITIS logo.jpg ITIS: 176417
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 54375
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Otididae

Дрохвові (Otididae) — родина птахів ряду Журавлеподібних. Птахи середніх та крупних розмірів, за зовнішнім виглядом нагадують куроподібних. Поширені у Старому Світі та Австралії.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Птахи середніх та крупних розмірів, деякі — найважчі серед сучасних літаючих птахів. Рекордна маса (21—22 кг) зареєстрована у дрохви та Choriotis kori, найменші за розміром представник Sypheotides indica (500–700 г). Оперення верхньої частини тіла маскувальне, варіює від сірого до коричневого з білою та чорною строкатістю. Черевний бік тіла білий, вохристий, чорний або блакитнуватий. Виражений статевий диморфізм. Самці яскравіші за самок та значно більші за розміром. Для самців характерним є розвиток різноманітного прикрашаючого пір'я (вуса, чубчики, комірці тощо), які птахи демонструють під час токування. Статура дрохвових міцна. Потужні та довгі ноги мають лише 3 передніх пальці. Шийних хребців 16—17. Цівку вкривають шестигранні щитки. Крила великі та широкі, другорядні махові за довжиною такі самі як першорядні. Хвіст невеликий, але широкий, з 12-20 стерновими перами. Шия видовжена. Характерна сплющена голова. Дзьоб сплющений, гострий та широкий при основі. Добре розвинені сліпі кишки. Куприкової залози немає. Пух росте тільки по аптеріям.

Поширення та місця існування[ред.ред. код]

Дрохвові поширені у Старому Світі та Австралії. Найрізноманітніші в Африці (18 видів з яких 15 ендеміки). У Палеарктиці та Індо-Малайській області гніздяться по 3 види, в Австралії — 1. Населяють степи, савани, напівпустелі та пустелі. Деякі віддають перевагу відкритим чагарниковим біотопам, заходять у розріджені ліси. Добре ходять та бігають. Від небезпеки зазвичай уходять пішки. Великі види злітають з невеликого розбігу.

Особливості екології[ред.ред. код]

Системи шлюбних відносин досить складні. У деяких існують моногамні пари, більшості властива полігамія та проміскуїтет. Самці токують поодинці або групами на землі або у повітрі, з демонстраційними зльотами. Гніздяться поодиноко або територіальними групами. Яйця насиджують самки. У кладці зазвичай 1—2 яйця, але у палеарктичних дроф та представників роду Sypheotides — до 6 яєць. Інкубація близько місяця. Пташенята виводкові, народжуються зрячими, добре опушеними (забарвлення строкате, маскувальне); годуються самостійно. Виховуються тільки самками. Стають здатними до польоту у віці близько 2 місяців, у великих видів — пізніше. Деякі види (дрохва, стрепет та ін.) у позагніздовий період збираються у великі зграї. Палеарктичні види здійснюють справжні щорічні сезонні міграції, тоді як тропічні та субтропічні види протягом року здійснюють впорядковані кочівлі.

Статевозрілими стають у 2—3 роки.

Дрохвові всеїдні, але основу живлення складають рослинна їжа — листя, бруньки, квіти, насіння, сходи рослин. Поїдають також різноманітних комах (жуків, саранових тощо), ящірок, дрібних гризунів, яйця та пташенят птахів, що гніздяться на землі.

Значення та охорона[ред.ред. код]

Багато видів у минулому мали значення як мисливська дичина. Через катастрофічне скорочення чисельності протягом останнього століття багато видів стали рідкісними. В Україні зустрічається дрохва та хохітва, занесені до Червоної книги України, полювати на них заборонено.

Філогенія та систематика[ред.ред. код]

Згідно з генетичними дослідженнями, дрохвових вважають родичами журавлів, від яких вони від'єдналися близько 70 млн років тому[1].

Родина Дрохвових нараховує 8—11 родів, що включають 22—27 видів.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М.: Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3.
  • Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М.: Высшая школа, 1974. — 362 с.