Друга світова війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Друга світова війна
WW2Montage.PNG
За годинниковою стрілкою з лівого верхнього кутка: Війська Співдружності в пустелі; Китайські цивільні живцем поховані японськими солдатами; радянські війська взимку; японські літаки готуються злетіти з авіаносця; радянські воїни в Берліні; німецький підводний човен під час атаки.
Дата: 1 вересня 19392 вересня 1945
Місце: Європа, Тихий океан, Південно-Східна Азія, Китай, Середній Схід, Середземномор'я та Африка
Результат: Перемога антигітлерівської коаліції. Створення Організації Об'єднаних Націй. Утвердження Сполучених Штатів та Радянського Союзу у світі як двох супердержав.
Сторони
Союзники

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
US flag 48 stars.svg США
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of France.svg Франція
Flag of the Republic of China.svg Китай
Flag of Poland.svg Польща
Flag of Australia.svg Австралія
Flag of Canada 1921.svg Канада
Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg Югославія
Flag of New Zealand.svg Нова Зеландія
та інші

Країни осі

Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Німеччина
Flag of Japan.svg Японія
Flag of Italy (1861-1946).svg Італія
Flag of Hungary 1940.svg Угорщина
Flag of Finland.svg Фінляндія
Flag of Romania.png Румунія
Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Flag of First Slovak Republic 1939-1945.svg Словаччина
Flag of the Independent State of Croatia 2 by 5.svg Хорватія
Flag of Thailand.svg Таїланд
Flag of Manchukuo.svg Маньчжоу-Го
та інші

Колабораціоністи

Naval Ensign of Russia.svg РОА
Flag of France.svg Режим Віші
1931 Flag of India.svg Азад Хінд
Flag of Russia.svg Локотська республіка
та інші

Незалежні партизанські формування


Flag of Belarus (1991-1995).svg БВА
Flag of Estonia.svg Лісові брати(Естонія)
Flag of Latvia.svg Лісові брати(Латвія)
Flag of Lithuania 1918-1940.svg Лісові брати(Литва)
Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg Чеченські повстанці

Flag of Ukraine.svg УПА

Командувачі
Лідери Атлантичного пакту

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg Й.Сталін
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg Г.Жуков
US flag 48 stars.svg Ф.Рузвельт
US flag 48 stars.svg Г.Трумен
Flag of the United Kingdom.svg Георг VI
Flag of the United Kingdom.svg В.Черчилль

Лідери нацистського блоку

Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Адольф Гітлер
Flag of the NSDAP (1920–1945).svg Карл Деніц
Flag of Italy (1861-1946).svg Віктор Емануїл III
Flag of Italy (1861-1946).svg Беніто Муссоліні
Flag of Japan.svg Імператор Сьова

Лідери повстанців


Flag of Ukraine.svg Андрій Лівицький
Flag of Ukraine.svg Ярослав Стецько
Flag of Ukraine.svg Всеволод Петрів
Flag of Ukraine.svg Роман Шухевич
Flag of Ukraine.svg Степан Бандера
Flag of Ukraine.svg Тарас Бульба-Боровець
Flag of Estonia.svg Костянтин Пятс
Flag of Latvia.svg
Flag of Lithuania 1918-1940.svg Йонас Жямайтіс-Вітаутас
Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg Хасан Ісраїлов

Втрати
Військові втрати:
понад 14 000 000
Цивільні жертви:
Понад 36 000 000
Загальна кількість смертей:
Понад 50 000 000
...детальніше.
Військові втрати':
Понад 8 000 000
Цивільні жертви:
Понад 4 000 000
Загальна кількість смертей
Понад 12 000 000
...детальніше.
Ялтинська конференція: Черчіль, Рузвельт та Сталін

Дру́га світова́ війна́ — світова війна, що почалася 1 вересня 1939 і тривала до 2 вересня 1945, коли на борту лінкора «Міссурі» було підписано капітуляцію Японії перед союзними державами. Друга світова війна мала величезний вплив на долю людства. В ній брали участь 61 країна (80 % населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. 40 місяців — з 22 червня 1941 по жовтень 1944 р. — воєнні дії відбувались також на території України. У збройні сили було мобілізовано 110 млн. чоловік по всьому світу. Загальні людські втрати досягли 50-55 млн. чоловік, з них загинуло на фронтах 27 млн. чоловік.

Датою початку війни прийнято вважати 1 вересня 1939 року, коли Німеччина розпочала окупацію Польщі; Британія та Франція оголосили війну Німеччині через два дні. Інші дати початку війни: початок японської інтервенції в Манчжурію 13 вересня 1931 та початок другої японсько-китайської війни 7 липня 1937 року.

Другу світову війну розділяють на декілька театрів воєнних дій:

Зміст

[ред.] Причини

Питання про причини Другої світової війни залишається в історичній науці досить дискусійним і неоднозначним. Але більшість дослідників[Джерело?] виділяють такі основні причини:

  • Версальсько-Вашингтонська система, що встановила несправедливі кордони (ігнорування етнічного принципу) та систему економічних і політичних взаємин;
  • фашистські та мілітаристські держави на чолі з Німеччиною, Італією і Японією були невдоволені Версальською системою і прагнули до нового перерозподілу світу, до захоплення колоній, джерел сировини і ринків збуту, які тоді знаходилися переважно під контролем Великобританії, Франції і США;
  • підготовка СРСР до світової революції;
  • неефективність Ліги націй;
  • загострення суперечностей між великими державами через глибоку економічну кризу;
  • політика потурання агресорам, яку проводили Велика Британія та Франція з надією, що своїми діями вони задовольнять їхні апетити.

[ред.] Передумови війни в Європі

Версальський мирний договір значним чином обмежив можливості Німеччини у військовій сфері. В квітні - травні 1922 року у місті Рапалло, що на півночі Італії відбулася Генуезька конференція. Основною темою конференції була спільна відмова від висунення вимог щодо компенсації за шкоду, завдану протягом бойових дій у Першій світовій війні. Результатом конференції стало підписання Рапалльського договору 16 квітня 1922 року між РРФСР і Веймарською республікою. Угода передбачала негайне відновлення у повному обсязі дипломатичних зв'язків між РРФСР і Німеччиною. Для Радянської Росії це був перший у її історії міжнародний договір. Для Німеччини, що до цього дня у міжнародній політиці перебувала поза законом, ця угода мала принципове значення, оскільки тим самим Німеччина розпочала своє повернення до числа визнаних світовою спільнотою держав.

Не меншого значення для Німеччини мали і секретні домовленості, підписані 11 серпня 1922 року, згідно з якими Радянська Росія гарантувала поставку до Німеччини стратегічних матеріалів і, більш того, надавала свою територію для випробувань нових зразків бойової техніки, заборонених до розробки Версальським договором у 1919 році.

27 липня 1928 в Парижі підписано пакт Бріана — Келлога - угоду про відмову від війни як знаряддя національної політики. Пакт мав набути чинності 24 липня 1929 року. 9 лютого 1929, ще до набуття пактом чинності, у Москві було підписано так званий "протокол Літвінова" - Московський протокол про дострокове запровадження зобов'язань пакта Бріана — Келлога між СРСР, Польщею, Румунією, Естонією і Латвією. 1 квітня 1929 до нього приєдналась Туреччина і 5 квітня - Литва.

25 липня 1929 року Радянський Союз і Польща ухвалюють договір про ненапад.

З приходом у 1933 році до влади Націонал-соціалістичної робочої партії на чолі з Адольфом Гітлером Німеччина починає ігнорувати усі обмеження Версальського договору (ігнорування договору і подальші дії Гітлера були вчинені за згоди Англії і Франції[1]) - розпочинає призов до армії і швидко нарощує виробництво озброєнь і військової техніки. 14 жовтня 1933 року Німеччина виходить з Ліги Націй і відмовляється від участі у Женевській конференції з роззброєння. 26 січня 1934 підписується Угода про ненапад між Німеччиною та Польщею. 24 липня 1934 року Німеччина вдається до спроби здійснити аншлюс Австрії, інспірувавші у Відні урядовий заколот, але змушена відмовитись від своїх планів через різку і негативну позицію італійського диктатора Беніто Муссоліні, що відправив до австрійського кордону 4 дивізії.

У 1930-ті роки Італія провадила не менш агресивну зовнішню політику. 3 жовтня 1935 року вона проводить вторгнення в Ефіопію і до травня 1936 року повністю її окуповує. В липні 1936 року було проголошено Італійську імперію. Середземне море отримує назву "Наше море". Акт невиправданої агресії спричинює незадоволення західних держав і Ліги Націй. Погіршення відносин з західними державами штовхає Італію на зближення з Німеччиною. У січні 1936 року Муссоліні дає принципову згоду на анексію німцями Австрії за умови їх відмови від експансії на Адріатиці. 7 березня 1936 року німецькі війська займають Рейнську демілітаризовану зону. Великобританія і Франція не чинять опору, обмежившись формальним протестом. 25 листопада 1936 року Німеччина і Японія ухвалюють Антикомінтернівський пакт про спільну боротьбу з комунізмом. 6 листопада 1937 року до пакту приєднується Італія.

У березні 1938 року Німеччина приєднує до себе Австрію (див. Аншлюс).

30 вересня 1938 року британським прем'єр-міністром Чемберленом і Гітлером підписується декларація про ненапад і мирне врегулювання суперечних питань між Великобританією та Німеччиною - угоду, відому в СРСР як Мюнхенська змова. В 1938 році Чемберлен тричі зустрічався з Гітлером, а після зустрічі в Мюнхені повернувся додому зі своєю знаменитою заявою "Я привіз вам мир!". Фактично ця угода, укладена без участі Чехословаччини, призвела до її розподілу Німеччиною, за участі Угорщини і Польщі. Вважається класичним прикладом задобрення агресора, що внаслідку тільки спонукало його на ще більше поширення своєї агресивної політики і стало однією з причин початку Другої світової війни.

Жорж Бонне, міністр закордонних справ Французької республіки і Йоахим фон Ріббентроп, міністр закордонних справ німецього рейху, 6 грудня 1938 року підписують франко-німецьку декларацію.

У жовтні 1938 року в результаті Мюнхенської угоди Німеччина анексує Судетську область, що належала Чехословаччині. Згоду на цей акт дають Великобританія і Франція, при цьому думка самої Чехословаччини до уваги не береться. Радянський Союз також не вживає заходів, передбачених договорами з Францією і Чехословаччиною (1935 року). 15 березня 1939 року Німеччина порушує угоду і окуповує Чехію. На чеській території створюється «протекторат Богемія і Моравія» (нім. Protektorat Böhmen und Mähren stand). Угорщина і Польща беруть участь у розподілі Чехословаччини: Угорщина захоплює південні райони Словаччини з переважно угорським населенням, а Карпатська Україна, що проголосила незалежність, після тяжких боїв угорських військ з місцевим ополченням повністю окупована військами адмірала Хорті; на околиці міста Чеськи-Тішин вступають польські війська.

24 лютого 1939 до Антикомінтернівського пакту приєднується Угорщина, 27 березня — Іспанія, де до влади після закінчення громадянської війни прийшов Франсіско Франко.

До цього часу агресивні дії Німеччини не зустрічають серйозного опору з боку великих європейських країн: Великобританії, Франції, Радянського Союзу. Великобританія і Франція не наважуються розпочати війну і намагаються врятувати систему Версальського договору розумними, на їх думку, поступками (так звана «політика замирення агресора»). Однак, після порушення Гітлером Мюнхенської угоди, в обох країнах все більше починають усвідомлювати необхідність жорсткішої політики і, на випадок подальшої агресії Німеччини, Великобританія та Франція дають військові гарантії Польщі. Після захоплення Італією Албанії 7-12 квітня 1939 року такі ж гарантії отримують Румунія, Туреччина і Греція.

Вважається, що об'єктивні умови також робили СРСР противником Версальської системи. Внаслідок внутрішньої кризи, спричиненої подіями Першої світової війни, Жовтневої революції і громадянської війни, рівень впливу країни на європейську і світову політику суттєво зменшився. Разом з тим, посилення радянської держави і результати проведення індустріалізації стимулювали керівництво СРСР до вжиття заходів з повернення статусу світової держави. Радянське керівництво вправно використовувало офіційні дипломатичні канали, нелегальні можливості Комінтерну, соціальну пропаганду, пацифістські ідеї, антифашизм, допомогу деяким жертвам агресорів для створення іміджу головного борця за мир і соціальний прогрес. Політика боротьби за «колективну безпеку» стала зовнішньополітичною тактикою Москви, спрямованою на посилення ваги СРСР в міжнародних справах і недопущення консолідації решти великих держав без своєї участі. Однак Мюнхенська угода показала, що СРСР все ще далекий від того, щоб стати рівноправним суб'єктом європейської політики[2].

Після військової тривоги 1927 року СРСР став активно готуватися до війни. Можливість нападу коаліції капіталістичних сил тиражувалась офіційною пропагандою. Військові, для того щоб мати навчений мобілізаційний резерв, почали активно навчати міське населення військовим спеціальностям, розпочалось масове навчання парашутизму, авіамоделізму і т.ін. Гідним вважалося скласти норми ГТО (готовий до праці і оборони), здобути за влучну стрільбу значок «Ворошилівський стрілок». Разом з новим титулом «орденоносець» з'явилась також престижна назва «значкіст».

Як наслідок досягнених Рапалльських домовленостей і секретних домовленостей (так званий «Договір Радека — фон Секта»[3][4]), в Ліпецьку в 1925 році було створено Ліпецький авіацентр, де німецькі інструктори навчали радянських і німецьких курсантів. Під Казанню у 1929 році було створено центр підготовки командирів танкових з'єднань, в якому німецькі інструктори також навчали німецьких і радянських курсантів. Для німецької сторони за час функціонування школи було підготовлено 30 офіцерів рейхсверу[5][6]. В 1926-1933 роках в Казані також проводилися випробування німецьких танків (німці для секретності називали їх «тракторами»)[7]. У Вольську було створено центр для навчання використання хімічної зброї (об'єкт Томка)[8] [9][10]. У 1933 після приходу до влади Гітлера всі ці школи було закрито.

11 січня 1939 року Наркомат оборонної промисловості було ліквідовано, замість нього було створено Народний комісаріат боєприпасів СРСР, Народний комісаріат озброєнь, Наркомат судобудівельної промисловості, Наркомат авіаційної промисловості. Всі наркомати виробляли лише військову продукцію[11].

В 1940-му році в СРСР стали посилювати режим праці і збільшувати тривалість робочого дня робітників і службовців. Всі державні, кооперативні і громадські підприємства і установи були переведені з шестиденного на семиденний робочий тиждень, вважаючи сьомий день - неділю - днем відпочинку [12]. Жорсткішою стала відповідальність за прогули. Під загрозою тюремного ув'язнення були заборонені звільнення і перехід в іншу організацію без дозволу директора.

В армії поспішно приймають на озброєння і починають масовий випуск нового винищувача Як-1, навіть не закінчивши держвипробувань. 1940 - це рік освоєння у виробництві найновіших танків Т-34, допрацювання ґвинтівки СВТ і прийняття на озброєння пістолета-кулемета ППШ зразка 1941. У 1940 році збройні сили СРСР мали 243 танка КВ і 115 Т-34. Лише у першій половині 1941 було вироблено 393 КВ та 1110 Т-34 [13].

За період політичної кризи 1939 року в Європі утворились два військово-політичні блоки: англо-французький і німецько-італійський, кожен з них був зацікавлений в угоді з СРСР.

15 серпня 1939 посол Німеччини в СРСР фон Шуленбург зачитав Молотову послання міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа, де він висловлював готовність особисто прибути до Москви для «з'ясування німецько-російських відносин». Того ж дня до РККА направляються директиви про розгорнення додаткових 56 дивізій до вже існуючих 96.

19 серпня 1939 року у Берліні була підписана торгівельно-кредитна угода між Німеччиною і Радянським Союзом. Повідомлення про цю подію з'явилось у радянській пресі 21 серпня.

Радянською стороною були припинені англо-франко-радянські переговори у Москві.

21 серпня Гітлер пішов на безпрецедентний крок: він особисто звернувся до Сталіна. Гітлер надіслав Сталіну телеграму у якій офіційно прийняв запропонований Молотовим проект пакту про ненапад, а також заявив про готовність обговорити додатковий протокол. У телеграмі була пропозиція прийняти райхсміністра Ріббентропа не пізніше 23 серпня. Відповідь Сталіна, у якій він приймав усі пропозиції Гітлера, була вручена послу Німеччини через дві години [14].

23 серпня 1939 року в Москві СРСР підписує з Німеччиною договір про ненапад. В секретному додатковому протоколі передбачається розподіл сфер інтересів у Східній Європі, включно з прибалтійськими державами і Польщею.

[ред.] Визрівання Другої світової війни

[ред.] Жовтень 1935

[ред.] Липень 1936

[ред.] Липень 1937

[ред.] Вересень 1938

[ред.] Березень 1939

[ред.] Квітень 1939

  • 7 квітня Італія напала на албанський порт Дураззо. Наступного дня італійські війська увійшли до столиці Албанії Тірани.

[ред.] Серпень 1939

[ред.] Початок Другої світової війни

Від нападу гітлерівської Німеччини на Польщу до агресії проти Радянського Союзу. Німеччина та СРСР фактично були союзниками. (1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.).

[ред.] Вересень 1939

[ред.] Жовтень 1939

  • Зламавши опір польської армії, німецькі та радянські війська остаточно окупували Польщу.
  • 23 жовтня до Мурманська прийшов перехоплений в Атлантиці «Дойчландом» американський пароплав-рефрижератор «Сіті оф Флінт» з німецькою командою на борту. Це спричинило скандал: США мали всі підстави оголосити СРСР війну чи принаймні розірвати всі відносини, але не зробили цього. Взагалі, за домовленістю з Кремлем, німецькі пароплави могли ховатися від англійського флоту у Мурманську, і там у вересні—жовтні зібралося близько 40 німецьких суден, серед яких — один із найбільших і найшвидших трансатлантичних лайнерів «Бремен», здатний швидко перекидати на великі відстані цілі дивізії. У жовтні було розширено й розбудовано надану Рейху на Кольському півострові військово-морську базу Териберка (на схід від Мурманська), німецька назва «Basis Nord», яка доти могла приймати тільки підводні човни.
  • 28 жовтня Італія зажадала від Греції віддати їй стратегічні пункти на своїй території — для підтримки нейтралітету у війні. Умовою вимоги було дати відповідь не пізніше ніж через 3 години. Грецький прем'єр-міністр відповів, що він не в змозі прийняти таке рішення за такий короткий час.

[ред.] Листопад 1939

[ред.] Березень 1940

  • СРСР і Фінляндія підписали мирну угоду, згідно з якою кордон СРСР на Карельському перешийку, в районі Ленінграда і Мурманської залізниці було пересунуто в бік Фінляндії. Завдяки цьому утворилась ділянка кордону СРСР з Норвегією в районі м. Петсамо (Печенга). Формально більшість історіографічних праць радянсько-фінську війну не включають до складу Другої Світової, а розглядають окремо.

[ред.] Квітень-Червень 1940

[ред.] Серпень 1940

  • Італія розпочала наступальні операції у Північно-Східній Африці та Південній Європі — з Албанії у Грецію.
  • Німеччина розпочала масовані бомбардування Великої Британії («битва за Англію» — серпень 1940 — травень 1941 р.), направлені на знищення британських військово-повітряних сил та підготовку до висадки на території Великої Британії.
  • СРСР увів війська в країни Прибалтики; Литва, Латвія та Естонія увійшли до складу СРСР як радянські соціалістичні республіки.

[ред.] Вересень 1940

  • Німеччина, Японія, Італія уклали Троїстий пакт;— союзний договір.
  • США скасували закон про нейтралітет, почавши надавати матеріальну допомогу Великій Британії.

[ред.] Жовтень1940 — Квітень 1941

[ред.] Розширення нацистської агресії

Хід Другої світової війни у Європі у вигляді анімації

Від нападу гітлерівської Німеччини та її союзників на СРСР до контрнаступу Радянської Армії під Сталінградом (22 червня 1941 р. - 19 листопада 1942 р.).

[ред.] Червень 1941

[ред.] Липень — Серпень 1941

[ред.] Серпень — Вересень 1941

  • У ході Смоленської битви (липень — вересень 1941 р.) Червона Армія зупинила німецьку групу армії «Центр», що вела наступ на Москву. Було зупинено групу «Північ» — під Ленінградом, групу «Південь» під Києвом. За наказом Гітлера, 21 серпня 2-у танкову групу Гейнца Гудеріана було повернуто із західного напрямку на Київ, де вона замкнула оточення міста під Лохвицею.
  • 19 вересня радянські війська покинули Київ, а в листопаді німецькі війська окупували майже всю територію України.
  • США та Велика Британія підписали Атлантичну хартію, а у вересні до неї приєднався СРСР. В Атлантичній хартії було визначено цілі війни та принципи повоєнного влаштування світу.

[ред.] Грудень 1941

  • Радянські війська перейшли у контрнаступ під Москвою, що досяг успіху.
  • 7 грудня Японія раптовим нападом на американську військову базу Перл-Харбор (Гавайські острови) розв'язала війну проти США та Великої Британії на Тихому океані і в Азії. Війну Сполученим Штатам після Японії оголосили Німеччина та Італія.
  • Окупована Італією Албанія оголосила війну США.

[ред.] Січень 1942

  • 1 січня у Вашингтоні було підписано Декларацію Об'єднаних Націй (Декларація 26 країн, зокрема СРСР, США, Велика Британія) про спільну боротьбу з Німеччиною до повної перемоги.

[ред.] Травень 1942

  • Підписано договір між СРСР та Великою Британією про союз у війні з Німеччиною. Аналогічний договір СРСР та США підписали у червні.
  • Радянська армія здійснила військовий наступ на Харків та спробу звільнити Крим. Обидві операції завершилися провалом із великими втратами оточених радянських військ.

[ред.] Липень — Жовтень 1942

Нацисти окупували майже всю Європу під час Другої Світової Війни, Європа 1941-42
  • Розпочалася Сталінградська битва — найбільша битва Другої світової війни.
  • Німецькі війська під керівництвом генерала Паулюса прорвалися до Волги в місті Сталінграді.
  • Американський флот завдав поразки великим силам японського флоту. Японія перейшла до оборони (доти вона захопила величезні території у Тихому океані та в Азії — 3,8 млн. кв. км.).
  • Англійські війська зупинили просування італійсько-німецьких з'єднань Африканського корпуса Ервіна Ромеля до Суецького каналу; це трапилось у битві на оборонному рубежі біля Ель-Аламейну.

[ред.] Жовтень — Листопад 1942

  • Англійські війська вибили італійсько-німецькі з'єднання з Єгипту.
  • США та Велика Британія здійснили висадку значних сил у Марокко та Алжирі (тоді — колонія Франції). У відповідь Німеччина та Італія зайняли неокуповану частину Франції.

[ред.] Докорінний перелом в ході Другої світової війни

Від контрнаступу радянських військ під Сталінградом до відкриття Другого фронту в Європі (19 листопада 1942 р. — 6 червня 1944 р.).

[ред.] Листопад 1942

  • 19 листопада розпочався контрнаступ радянських військ під Сталінградом, що завершився 2 лютого 1943 р. повною перемогою Червоної Армії. Було знищено 32 дивізії, 3 бригади гітлерівської армії та сателітів Німеччини. Ця перемога створила умови для корінного перелому у ході всієї війни.
  • В Югославії розпочалося звільнення від німецької окупації силами Національно-визвольної армії.
  • Посилився рух опору у всіх країнах. Відновилися наступальні операції союзників у Північній Африці.

[ред.] Травень 1943

  • Вся територія Північної Африки перейшла до рук союзників. Німецькі та італійські війська було евакуйовано з Тунісу на Сицилію.

[ред.] Липень — Жовтень 1943

  • 5 липня розпочалася Курська битва, що завершилася 23 серпня. Було знищено 30 німецьких дивізій, зокрема 7 танкових (серед яких елітні дивізії військ СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер», «Мертва Голова», «Рейх», «Вікінг»).
  • Продовжуючи наступ, Червона Армія зайняла Донбас, Лівобережну Україну, форсувала Дніпро, розпочала наступ на Білорусь та Правобережну Україну.
  • 10 липня було завершено Сицилійську операцію «Ескімос», союзники захопили Сицилію і переправились на Апеннінський півострів. Режим Муссоліні було скинуто, новий уряд підписав акт про капітуляцію Італії (жовтень), але Німеччина окупувала північні, центральні й південні райони країни.

[ред.] Листопад — грудень 1943

  • Тегеранська конференція: 28 листопада — 1 грудня 1943 р. В столиці Ірану Тегерані відбулася конференція глав урядів трьох держав — СРСР, США і Великої Британії. Було прийнято рішення про відкриття другого фронту у Західній Європі (травень 1944 р.), про спільні дії у війні та про повоєнну співпрацю.

[ред.] Січень — Лютий 1944

  • Внаслідок наступу Червоної Армії було знято 900-денну облогу Ленінграда.
  • Союзні збройні сили провели наступальні операції на Тихому океані, вторглися на Маршаллові острови, створили бази для подальших бойових дій проти Японії.

[ред.] Березень — Травень 1944

[ред.] Розгром нацизму в Європі

Від наступу на центральній ділянці Східного фронту і відкриття Другого фронту у Франції до поразки нацистської Німеччини (6 червня 1944 р. - 8 травня 1945 р.).

[ред.] Червень-Липень 1944

  • Відкриття Другого фронту у Франції (6 червня 1944 р.).

[ред.] Серпень — вересень 1944

  • В Румунії внаслідок збройного повстання було ліквідовано фашистський режим, Румунія оголосила війну Німеччині.
  • У Болгарії після вступу військ Червоної Армії відбулося повстання, монархічний режим було ліквідовано, Болгарія оголосила війну Німеччині.
  • Розпочався наступ на Чехословаччину і Югославію.
  • Союзники за підтримки французького Руху Опору зайняли всю північно-західну Францію. Переслідуючи німців, союзники дійшли до лінії оборони гітлерівців — так званої «Лінії Зігфрида».
  • Фінляндія підписала мирну угоду з СРСР.

[ред.] Жовтень — Грудень 1944

  • Розпочався наступ на Угорщину.
  • Німецькі війська здійснили контрнаступ у Арденах.
  • Союзники зайняли Францію, Бельгію, частину Нідерландів, середню Італію, деякі райони західної Німеччини.

[ред.] Січень — Квітень 1945

Рейхстаг, 1945
  • Зупинено наступ німецьких військ у Арденах.
  • Червона Армія розпочала наступ на фронті від Балтики до Карпат.
  • Проведено Східно-Прусську операцію, радянські війська зайняли частину території Польщі, було знищено угруповання німецьких військ між Віслою та Одером.
  • Проведено Східно-Прусську операцію, радянські війська завдали поразки німецькій армії, зайняли Східну Пруссію і Північної Польщу та Балтійське узбережжя.
  • Червона Армія вигнала німців з Угорщини, розпочала наступ на Австрію.
  • Вдало проведена Східно-Померанська операція, радянським військам вдалося створити плацдарм для подальшого наступу у берлінському напрямку.
  • У лютому 1945 р. в Криму, поблизу Ялти, відбулась Ялтинська конференція, на якій було вирішено низку важливих питань про участь СРСР у війні з Японією, про принципи політики щодо Німеччини і визволених європейських країн, про заснування Організації Об'єднаних Націй(ООН).
  • 16 квітня розпочалася Берлінська операція.
  • Союзники, що розвивали наступ на заході, досягли Ельби, вступили в Чехословаччину і Австрію; війська США та СРСР зустрілись біля Торгау (25 квітня).
  • 30 квітня в ході боїв у Берліні було взято Рейхстаг. Гітлер наклав на себе руки.

[ред.] Травень 1945

  • 1 травня розпочалася масова капітуляція гарнізону Берліна, а потім частин Західного фронту. На Східному фронті німецькі війська, за наказом голови уряду Німеччини адмірала Деніца, продовжували бойові дії в Чехословаччині.
  • Червона Армія завершила знищення німецьких військ у Румунії, Польщі, Болгарії, Угорщині, східних районах Чехословаччини, Югославії.
  • Союзники розгорнули наступ у північній Італії, німецькі війська змушені були капітулювати.
  • 7 травня генерал Йодль від імені німецького командування підписав у ставці Дуайта Ейзенхауера в Реймсі умови беззастережної капітуляції. Радянський уряд висловив категоричний протест і висунув вимогу підписати акт беззастережної капітуляції Німеччини у Берліні за участі СРСР.
  • 8 травня (близько півночі) у передмісті Берліна Карлсгорсті, зайнятому радянськими військами, представники німецького головнокомандування на чолі з генералом Кейтелем підписали акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини; цей договір за дорученням радянського уряду підписали: від СРСР — маршал Георгій Жуков; від Великої Британії — маршал Артур Теддер; від США — генерал Карл Спаатс; від Франції — генерал Жан де Латтр де Тассіньї.
  • Завершилось антифашистське повстання на чеських землях, допомогу повсталим надали частини Російської Визвольної Армії (РВА), а потім радянські танкові частини. Основні військові дії в Європі закінчилися.

[ред.] Розгром Японії

Від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії (8 травня 1945 р. — 2 вересня 1945 р.).

9 серпня США скинули атомну бомбу на Нагасакі

[ред.] Рецедиви Другої світової війни

[ред.] Наслідки

[ред.] Масштаби

Війна завдала народам світу величезних людських і матеріальних утрат. Кількість жертв досі точно не встановлено. За приблизними підрахунками, у війні загинуло понад 60 млн людей, 90 млн стали інвалідами. Найбільших людських жертв зазнали СРСР (до 27 млн осіб), Китай (до 10 млн осіб), Польща (6 млн осіб), Югославія (1,7 млн осіб). Втрати держав-агресорів становили: Німеччини — до 13 млн осіб, Японії — 2, 5 млн осіб, Італії — 500 тис осіб. Зокрема серед українців загинуло щонайменше 14 млн осіб.[15]

[ред.] Матеріальні втрати

Військові витрати та збитки склали 4 трильйони доларів США. Матеріальні витрати досягли 60-70 % національного доходу учасників війни. Лише промисловість Великої Британії та Німеччини виготовила 652,7 тис. літаків (бойових і транспортних), 286,7 тис. танків, самохідних знарядь і бронемашин, понад 1 млн. артилерійських знарядь, понад 4,8 млн. кулеметів (без Німеччини), 53 млн рушниць, карабінів і автоматів і величезну кількість іншого озброєння та спорядження. Війна спричинила колосальні руйнування, знищення десятків тисяч міст і сіл, незліченними лихами десятків мільйонів людей.

[ред.] Геополітичні зміни

В результаті війни ослабла роль Західної Європи в загальносвітовій політиці. Головними державами у світі стали СРСР і США. Велика Британія та Франція, незважаючи на перемогу, були дуже ослабленими. Війна показала нездатність їх та інших західноєвропейських країн контролювати величезні колоніальні імперії. У країнах Африки та Азії посилився антиколоніальній рух. Внаслідок війни низка країн здобули незалежність: Ефіопія, Ісландія, Сирія, Ліван, В'єтнам, Індонезія. На окупованих радянським військом територіях, було встановлено соціалістичні режими. Одним із головних підсумків Другої світової стало створення, на основі Антигітлерівської коаліції, що склалася в ході війни, для запобігання світовим війнам в майбутньому, Організації Об'єднаних Націй.

У деяких країнах партизанські рухи, що зародилися під час війни, намагалися продовжити свою діяльність і після її закінчення. У Греції конфлікт між комуністами та довоєнним урядом переріс у громадянську війну. Антикомуністічні озброєні загони ще деякий час після закінчення війни діяли в Західній Україні, Прибалтиці, Польщі. У Китаї продовжилася війна, що тривала там з 1927 року. Під час міжнародного судового процесу в Нюрнберзі фашистську та нацистську ідеології було визнано злочинними й заборонено. У багатьох західних країнах зросла підтримка комуністичних партій, через їхню активну участь у боротьбі під час війни та повоєнну економічну кризу.

Європа опинилася розділеною на два табори: західний (капіталістичний) і східний (соціалістичний). Стосунки між двома блоками різко погіршилися вже за кілька років після закінчення війни. Почалася так звана Холодна війна.

[ред.] Примітки

  1. Кто заставил Гитлера напасть на Сталина? Николай Стариков Издательство: Питер ISBN 978-5-459-00736-7; 2011 г.
  2. М. И. Мельтюхов. Упущенный шанс Сталина 2000.
  3. Волков С. В., Емельянов Ю. В. До и после секретный протоколов. — М.: Воениздат, 1990.— С. 65.
  4. Дьяков Ю.Л., Бушуева Т.С. Фашистский меч ковался в СССР. Красная Армия и Рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922-1933. Неизвестные документы. М., 1992.
  5. Гейнц Гудериан, «Воспоминания немецкого генерала. Танковые войска Германии во Второй мировой войне. 1939—1945», Центрполиграф, 2005
  6. Пыхалов И. Великая Оболганная война. — М.: Яуза, Эксмо, 2005.
  7. Михаил Барятинский, «Немецкие танки в бою», http://www.litru.ru/?book=88237
  8. Дьяков Ю.Л., Бушуева Т.С. Фашистский меч ковался в СССР. Красная Армия и Рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922-1933. Неизвестные документы. М., 1992.
  9. Информация с сайта: http://www.lipetsk.ru/town/kraeved/li02soro.html?pass=1&backurl=/town/kraeved/li02soro.html
  10. hrono.info: http://www.hrono.info/dokum/192_dok/ber_doc.html
  11. История Второй Мировой Войны. 1939—1945. Том 3 http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000019/st070.shtml
  12. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26 июня 1940 года «О переходе на восьмичасовой рабочий день, на семидневную рабочую неделю и о запрещении самовольного ухода рабочих и служащих с предприятий и учреждений»
  13. Волков С. В., Емельянов Ю. В. До и после секретный протоколов. — М.: Воениздат, 1990.— С. 127.
  14. Семиряга М.И. Тайны сталинской дипломатии. 1939—1941 гг. М., 1992.— С. 26-26.
  15. Україна. Друга світова. Тільки цифри

[ред.] Література

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами