Друкована плата
Друко́вана пла́та (англ. Printed circuit board, (нім. Leiterplatte) — пластина, виконана з діелектрика (текстоліт, гетинакс тощо), на якій сформований хоча б один провідний малюнок. На друковану плату монтуються електронні компоненти, які з'єднуються своїми виводами з елементами провідного малюнка паянням, або, значно рідше, зварюванням, у результаті чого збирається електронний модуль (або змонтована друкована плата).
Зміст |
Терміни та визначення [ред.]
Терміни та визначення основних понять в галузі друкованих плат встановлює ДСТУ 2646-94[1]. Основні з них:
- друкований монтаж — спосіб монтажу, згідно з яким сполучення елементів електричного пристрою виконано за допомогою друкованих провідників;
- рисунок (друкованої плати) — конфігурація провідникового та (або) діелектричного матеріалів, отримана друком відповідного зображення на друкованій платі;
- провідний рисунок — рисунок друкованої плати, утворений провідниковим матеріалом;
- основа (друкованої плати) — частина друкованої плати, на поверхні або в об’ємі якої виконано провідний рисунок;
- однобічна друкована плата — друкована плата з провідним рисунком лише на одному боці;
- товщина (друкованої плати) — товщина матеріалу основи друкованої плати, включаючи провідний рисунок або рисунки;
- друкований провідник — одна провідна смужка у провідному рисунку;
- ширина друкованого провідника — поперечний розмір друкованого провідника в будь-якому місці, видимому в плані;
- контактна площинка — частина провідного рисунка, яка використовується для сполучення елементів радіоелектронної апаратури;
- металізований отвір — отвір у друкованій плати з осадженим на стінках провідниковим матеріалом;
- координатна сітка — сітка, яка визначає положення елементів рисунка друкованої плати у прямокутній або полярній системі координат;
- вузол координатної сітки — точка перетину ліній координатної сітки;
- крок координатної сітки — відстань між сусідніми лініями координатної сітки у лінійних або кутових одиницях.
Матеріали [ред.]
Матеріали, які використовуються для виготовлення друкованих плат, повинні мати високий ступінь електроізоляції і мати достатню механічну міцність. Для виготовлення друкованих плат використовують фольговані та нефольговані листові діелектричні матеріали. Найширше використовують фольговані діелектрики.
Приклад запису познаки матеріалу: СФ-1-35-1,5 ГОСТ 10316-78[2],
де:
- СФ — склотекстоліт фольгований;
- 1 — однобічна друкована плата;
- 35 — товщина шару фольги (в мкм);
- 1,5 — товщина матеріалу з фольгою.
Виготовлення [ред.]
Згідно з ДСТУ 2646-94 виготовлення друкованих плат здійснюють хімічним, електрохімічним або комбінованим методами, а останнім часом набуває також поширення адитивний метод.
Зазвичай друкована плата проектується індивідуально залежно від електронної схеми і типів корпусів деталей. Для їх розробки існує спеціальне програмне забезпечення. Серед українських радіоаматорів одним з найпопулярніших програмних продуктів для проектування друкованих плат є Sprint-Layout[Джерело?].
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
- ГОСТ 2.413-72(2002) ЕСКД. Правила выполнения конструкторской документации изделий, изготовляемых с применением электрического монтажа.
- ГОСТ 2.417-91 ЕСКД. Платы печатные. Правила выполнения чертежей.
- Разработка и оформление конструкторской документации радиоэлектронной аппаратуры: Справочник / Э. Т. Романычева, А. С. Куликов и др.; Под ред. Э. Т. Романычевой - М.: Радио и связь, 1989. — 448 с. — ISBN 5-256-00289-9
- Інженерна графіка [Текст] : підручник для студ. вищих навч. закладів, які навч. за напрямами "Комп'ютерні науки", "Комп'ютерна інженерія", "Системна інженерія" / В. В. Ванін [та ін.] ; За заг. ред. М. З. Згуровського. - К. : Видавнича група BHV, 2009. - 400 с. - (Інформатика). - ISBN 966-552-168-3
Посилання [ред.]
Національний банк стандартизованих науково-технічних термінів
