Дубинка (Гуменецька сільська громада)
| село Дубинка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Гуменецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1992 |
| Населення | 184 |
| Площа | 4,385 км² |
| Густота населення | 48,57 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32324 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°48′11″ пн. ш. 26°29′46″ сх. д. / 48.80306° пн. ш. 26.49611° сх. д.Координати: 48°48′11″ пн. ш. 26°29′46″ сх. д. / 48.80306° пн. ш. 26.49611° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Центральна, 69 |
| Карта | |
  Дубинка | |
 Дубинка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Дуби́нка — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Село змінило декілька назв, в історичних документах згадується як «Дубина Вірменська», «Костянтинівка». Сучасна назва Дубинка закріпилась за поселенням через те, що село знаходилось на краю дубового лісу.
Географія[ред. | ред. код]
Подільське село Дубинка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 18 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського. На південних околицях межує з селом Залісся Друге.
Клімат[ред. | ред. код]
Дубинка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою.
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване у 1820 році. Історично зафіксовано назви «Дубина Вірменська», «Костянтинівка», село засноване на землях села Великі Вірмени, власником цих земель був пан Корковський, який і назвав село «Костянтинівкою» на честь свого сина, але ця назва за поселенням не закріпилась.[1]
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігири, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
Землею також володів Володимир Казимир та вірменське товариство селян (7 домогосподарств), що купив у Казимира в 1893 році - 32 десятка.
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
З 1991 року в складі незалежної України.
2009 року в Дубинку прокладено природній газ.
З 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Абрикосівської, Великозаліснянської, Голосківської, Гуменецької, Думанівської, Заліської Другої, Нігинської та Супрунковецької сільських рад село увійшло до складу Гуменецької сільської громади.[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
На початку XX століття в селі 26 - дворів, 226 жителів.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 211 осіб[3].
У 2011 році 69 дворів, проживає 201 людина.
Згідно перепису 2015 року населення становить 184 особи, населення села скоротилось на 12,80 % порівняно зі 2001 роком.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
За даними перепису 2001 року 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Матковський Анатолій Борисович — заслужений працівник промисловості України, головний інженер Довжоцького спиртозаводу, директор Борщівського тютюново-ферментаційного заводу, колишній депутат Бучацької та Борщівської міських рад, Борщівської районної ради.
Світлини[ред. | ред. код]
-
В'їзд у село -
Статуя Божої Матері
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЖИТТЯ НА ТВЕРДУ ЧЕТВІРКУ.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Хмельницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |