Дубоссари
| Дубоссари молд. Dubăsari, Дубэсарь | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 47°16′00″ пн. ш. 29°09′23″ сх. д. / 47.26667° пн. ш. 29.15639° сх. д.Координати: 47°16′00″ пн. ш. 29°09′23″ сх. д. / 47.26667° пн. ш. 29.15639° сх. д. | |||||
| Країна | Молдова | ||||
| Регіон | Придністров'я | ||||
| Столиця для | Dubăsari Districtd і Дубоссарський район | ||||
| Засновано | 1408 | ||||
| Перша згадка | 1523[1][2] | ||||
| Статус міста | 1951 | ||||
| Площа | 15,52 км² | ||||
| Населення | 28 500 (2004) | ||||
| Висота НРМ | 38 м | ||||
| Міста-побратими | Бендери | ||||
| Телефонний код | (373) + 373 215 | ||||
| GeoNames | 618365 | ||||
| OSM | ↑65335 ·R (Придністровська Молдавська Республіка, Придністров'я, Тираспольський повіт, Dubăsari District) | ||||
| Поштові індекси | MD-4500[3] | ||||
| Міська влада | |||||
| Мер міста | Ігор Мазур | ||||
| Вебсайт | (рос.) | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Дубоссари у Вікісховищі | |||||
Дубосса́ри (або Дубосари[4][5], Дубесар, молд./рум. Dubăsari, Дубэсарь) — місто в Молдові на лівому березі річки Дністра. Розташоване за 50 км від залізничної станції Кишинів. Розташоване на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. 35 % населення міста — українці.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва Дубоссари виникла від татарського слова «Тембосари» або «Дембосари», що означає «Жовті пагорби»[6].
За іншою версією, назва міста відбулася від назви човнів — «дубасів», виготовлених з дуба[7]
Історія[ред. | ред. код]
У районі міста виявлені пам'ятники кам'яної доби, скіфські кургани (у тому числі поховання проводирів скіфських племен VI—IV вв. до н. е.), пам'ятники Трипільської і Черняхівської культур, пам'ятники раннього середньовіччя й залишки слов'яно-молдавського поселення.
Перші письмові згадки про тодішнє поселення Дубоссари датуються 1523 роком, як ярмарок, де проживали молдавські селяни. Також тим роком засвідчується, що в ті часи поселення належало Річі Посполитій, але під управлінням молдавських князів. З 1774 року, під час російсько-турецької війни, у Дубоссарах розміщувалася російські війська і адміністрація. Від російської адміністрації поселення отримало статус першого повітового міста, до складу якого увійшло 13 поселень Очаківської землі. Тут розміщувалися військові табори і шпиталь, для російського флоту будували невеликі судна, галери, дубаси. У 1780 році було закладено соборну церкву Успіння Пресвятої Богородиці[8]. У 1791 році за Ясською угодою між Російською та Османською імперіями Дубоссари відійшли до складу Російської імперії. Місто отримало назву Нові Дубоссари і виконував функції прикордонного і повітового міста одночасно. 27 січня 1795 року Дубоссари увійшли до складу до Тираспольського повіту Вознесенського намісництва, а з 1806 р до Тираспольського повіту Херсонської губернії, як заштатне місто. У 1812 р, після звільнення Бессарабії від османів, Дубоссари втратило значення прикордонного міста і, зберігаючи статус заштатного, перетворився в глухе містечко[9].
У 1859 році у заштатному місті мешкало 4823 особи (3113 осіб чоловічої статі та 2795 — жіночої), налічувалось 681 дворове господарство, існували 2 православні церкви, православна каплиця, єврейська синагога та 3 молитовні школи, лікарня, поштова станція, фонтан, 10 фабрик та заводів, 21 млин, відбувалось ярмарки 3 рази на рік та базари з рази на тиждень[10]. Населення займалося переважно вирощуванням овочів, фруктів, тютюну (особливо славився «Дубоссарський» тютюн), риболовлею (навіть за кордон вивозилася осетрова ікра), лісосплавом. Діяли салотоплений, свічковий, шкіряний заводи, млини. Але населення жило в суцільний бідності через низку непосильних податків. Часто спалахували епідемії холери, чуми, тифу. Спостерігалася висока смертність (з 178 народжених — 100 вмирали у віці до 1 року)[9].
За переписом населення 1910 року Дубоссари являли собою
|
заштатне містечко Тираспольського повіту Херсонської губернії, у господарському відношенні — торговельний пункт. У місті 1427 будов, з них 1037 кам'яним і напівкам'яним, критим залізом — 175, черепицею — 100, соломою — 617, шинцелью — 535. Одна будова припадає на 8 жителів. Вулиць і провулків — 80, на одній вулиці є тротуари, є дві площі не мощені…У місті 10 постоялих дворів, 2 трактири, 7 пивних і винних ларьків, 8 візників. Лікарень — 2 на 37 ліжок, аптек — 10 і 3 аптечних магазини, 3 лікаря (чоловіків), 5 фельдшерів, 2 дантиста, 2 оспопрививателя, 4 акушерки й сповитухи. На одне лікарняне місце припадає 308 жителів, на одну аптеку — 1139 жителів, на один лікаря — 3793 жителя. У місті 5 церков, 5 початкових шкіл, 15 учителів, з них жінок — 5, учнів — 652, бібліотека, друкарня. Фабрик і заводів немає. При виборах міського самоврядування — 447 жителів мають право голосу (1 з 13). Суспільних будинків у місті 6, загальною вартістю 207 000 рублів. Середній за три роки бюджет міста: по дохідній частині — 31 700 і по видатковій частині теж 31 700. У тиждень улаштовується два базари, продається худоба, коні, хліб. Є в місті суспільство взаємного кредиту, 2 ощадкаси, 4 страх агента, нотаріальна контора | 
|
.
В 1912 році заснований пункт по сушінню й тюканню тютюну, перетворений пізніше в тютюново-ферментаційний завод[9].
У 1924 році Дубоссари став районним центром Молдавської АРСР.
Станом на 1 січня 1938 року в місті діяли 4 заводи, 7 промартілей, олійниця, млин, електростанція, у самому районі діяли 2 радгоспи, 35 колгоспів, 2 ферми ВРХ. 20 жовтня 1938 р. віднесено до категорії смт. З 2 серпня 1940 р. — районний центр Молдавської РСР[9].
З 27 липня 1941 по 12 квітня 1944 року в роки Другої світової війни знаходився під німецько-румунським контролем у складі губернаторства Трансістрія. При звільненні Дубосарського району загинуло 4589 бійців червоної армії. На фронтах німецько-радянської війни з Дубосарського р-ну загинуло 2732 призовники 1944 року[9]. З кінця липня 1941 року каральний румунський загін приступив до зачистки Бессарабії, Придністров'я і півдня України від євреїв. Жінок, старих і дітей зганяли в Дубоссари. У місті було створено гетто на тютюновій фабриці. Потім гітлерівці приступили до безпосередньої ліквідації ромів та ін. національностей. З 12 вересня по 28 вересня було розстріляно, за різними оцінками, від 6 до 18,5 тис. осіб[11].
У 1951-1954 рр. будувалася перша на Дністрі електростанція — Дубоссарська ГЕС. Керівником будівництва ГЕС був Шутиков, ім'ям якого названа вулиця в місті. В 1954 році ГЕС запрацював потужністю 48 Мвт. У 50-70-х рр. з'являються нові житлові мікрорайони і вулиці, нові промислові підприємства, дитячі сади і школи, лікувальні заклади, установи культури і спортивні бази[9].
У 80-ті роки місто стає одним з кращих курортних міст МРСР. У 1987 р місту Дубоссари було присвоєно статус міста республіканського значення Молдавської РСР. Населення становило 32 тис. Чоловік. Станом на 1 січня 1989 року в місті діяли: НВО «Молдптахопром», швейна фабрика, молочний, тютюновий, консервний, комбікормовий, пиво-безалкогольний, а також механічний завод[9].
2 вересня 1990 року місто увійшло до складу самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки[9].
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
За даними перепису 1897 року[12]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 5 204 | 48,25 % |
| Російська | 3 508 | 32,52 % |
| Єврейська (їдиш) | 1 430 | 13,26 % |
| Польська | 433 | 4,01 % |
| Інші | 211 | 1,96 % |
| Разом | 10 786 | 100,00 % |
Економіка[ред. | ред. код]
У місті перебувають мехзавод, швейна фабрика, завод ЗБВ, ферментаційний тютюнокомбінат, винзавод «Букет Молдавії». На околицях Дубоссар діють шахти з видобутку котельця. У місті працює 5 шкіл і 2 ПТУ. В радянський час околиці міста представляли розвинену зону відпочинку республіканського значення. Значні збитки економіка міста зазнала в період придністровсько-молдовського конфлікту 1992 року.
Відомі дубоссарці[ред. | ред. код]
- Арн (Арон) Бродський (1877, Дубоссари — 28 серпня 1925, Буенос-Айрес; в Аргентині — з 1904 року) — аргентинський єврейський (їдиш) літератор, журналіст; брав участь у збірнику «Аф Ди Брегн Фун Плата» (На берегах Ла-Плати, 1919) і ін.
- Василь Йовв — прем'єр-міністр Молдавії
- Казацкер Декабрина Вольфівна (1913—1983) — радянська шахістка і шашистка
- Микола Васильович Скліфософський — російський хірург і організатор охорони здоров'я, народився на хуторі біля Дубоссар[13].
- Янкл Янкелевич — єврейський (їдиш) поет, виріс у Дубоссарах
- Віталій і Дмитро Капранови (Брати Капранови) — сучасні українські письменники.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nicu V. Localitățile Moldovei în documente și cărți vechi: îndreptar bibliografic. Volumul 1: A-L — Chișinău: Universitas, 1991. — С. 325–326. — 508 с. — ISBN 5-362-00841-2
- ↑ Ladaniuc V., Nicu V. Dubăsari // Localitățile Republicii Moldova: itinerar documentar-publicistic ilustrat. Volumul 6: Dre-G — Chișinău: Draghiștea, 2006. — С. 66,67. — 776 с. — ISBN 9975-9868-2-X
- ↑ http://date.gov.md/ro/system/files/resources/2015-11/coduri%20postale%20RM.xlsx
- ↑ Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. ‒ Х., 1932.
- ↑ Дубосари // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 602. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Історія міста на офіційному сайті Дубоссар. Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 3 липня 2009.
- ↑ Топоніміка міст і сіл. Архів оригіналу за 7 березня 2009. Процитовано 3 липня 2009.
- ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с.
- ↑ а б в г д е ж и [История города Дубоссары(рос.). Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 3 липня 2009. История города Дубоссары(рос.)]
- ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор.
- ↑ [Список расстрелянных осенью 1941 года евреев(рос.). Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 21 жовтня 2018. Список расстрелянных осенью 1941 года евреев(рос.)]
- ↑ (рос.) Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 червня 2021.
- ↑ Микола Скліфосовський: путь до вершин науки, що починався в Одесі — iodessit.com, 05.04.2021. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дубоссари |
- Офіційний сайт міста Дубоссари [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Карта міста Дубоссари [Архівовано 5 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Герб міста Дубоссари
- Історія міста на офіційному сайті Дубоссари [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
| ||||||||
| |||||||
| ||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
|
