Дубровиця

Дубровиця
Герб Дубровиці Прапор Дубровиці
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Рівненська область
Район/міськрада	Дубровицький район
Рада	Дубровицька міськрада
Код КОАТУУ	5621810100
Перша згадка	1005
Статус міста	з 1957 року
Населення	▲9430 (01.01.2011)
Площа	5.87 км²
Густота населення	1606.5 осіб/км²
Поштові індекси	34100—34108
Телефонний код	+380-3658
Координати	51°34′33″ пн. ш. 26°33′34″ сх. д.
Водойма	р. Горинь
Відстань
Найближча залізнична станція	Домбровиця
До станції	3 км
До обл./респ. центру
- залізницею	112 км
- автошляхами	127 км
Міська влада
Адреса	34100, Рівненська обл.,Дубровицький р-н, м.Дубровиця, вул.Воробинська,4
Міський голова	Адам Кузьмич

Дубро́виця (до 1940 року — Домбровиця; пол. Dąbrowica/Dąbrowica nad Horyniem, біл. Дубровіца, їдиш דאמבראװיצע) — місто в Україні, центр Дубровицького району Рівненської області. Населення 9 644 мешканці (перепис 2001). Відоме з 1005 року. Статус міста з 1957 року.

Місто розташоване на річці Горинь (притока Прип'яті), за 3 км від залізничної станції Домбровиця на лінії Сарни—Лунинець, за 126 км на північ від Рівного.

Дубровиця - колишня столиця графства на історичній Пінщині (частина Берестейщини), на заході Полісся.

Історія

Перша писемна згадка про місто датується 1005 роком, коли Володимир Великий заснував єпископську кафедру в Турові. У переліку міст, які мали б належати до єпископії є і Дубровиця. Цей історичний факт зустрічаємо у книзі «Творение старого отца нашого Кирилла, епископа Туровского», виданій у друкарні Києво-Печерської Лаври у 1880 році.

Є й інші літописні згадки про це місто: у 1184 р. дубровицький князь Гліб Юрійович брав участь у переможному поході князя Святослава Всеволодовича на половців. З контексту літописної звістки випливає, що Дубровиця була стольним градом невеликого удільного князівства. А Густинський літопис згадує про іншого дубровицького князя Олександра, який у 1223 році разом з тисячами русичів прийняв смерть у бою на річці Калці.

У 1240 р. під час ординської навали Дубровиця була зруйнована. В кінці XVI ст. місто перейшло під владу Литви, пізніше — Польщі, а з 1793 р. перебувало у складі Росії. Сьогодні величними свідками славного минулого Дубровиці є два храми, які внесено до державного реєстру пам'яток історії і культури України : костел Іоанна Хрестителя (1695-1701 рр.) та церква Різдва Богородиці (1862 рік). За часів «войовничого атеїзму» обидві будівлі серйозно постраждали. На початку 90-х років храми було відреставровано.

Свята праведна діва Іуліанія (Улянія) Гольшанська

Пишається Дубровиця своїми видатними особистостями. Серед них свята діва Улянія із знатного роду князів Гольшанських-Дубровицьких, яка у 1540 р. представилася у 16-річному віці, а в 17 ст. її нетлінні мощі знайшли ченці Печерського монастиря. Згодом ці мощі було перенесено до Києво-Печерської Лаври і кононізовано з ініціативи митрополита Петра Могили. Ще одна представниця роду Гольшанських — княгиня Анастасія Юріївна, рідна сестра Улянії, у 1556 році після смерті свого чоловіка Кузьми Івановича Заславського із роду князів Острозьких, стає ігуменею монастиря Св. Пречистої в Заславі і благословляє та фінансує переклад Євангелія на «мову народу нашого». Це було славнозвісне Пересопницьке Євангеліє,на якому сьогодні Президенти присягають народу України. Підтвердження цьому знаходимо у самому Євангелії у післямові, де значиться: «…Євангелія ся писана накладом благовірної і христолюбивої княгині, жінки Кузьми Івановича Заславського, Параскеви, іначе Анастасії Юріївни, уродженої княгині Гольшанської…частково при Пересопницькому Різдва-Богородичному монастирі, а частково — в дівичому монастирі Заславському…»

У період середньовіччя Дубровиця посідає певне місце у системі феодальних міст України, хоч і незначне. А далі, протягом століть, місто наче бойкотується історією, аж до 20 ст., до подій 1918—1920 рр., коли розбурхана стихія темних обманутих народних мас під керівництвом більшовиків учинила дикий погром маєтку графів Плятерів. Під час розгулу цієї стихії у графському палаці загинули численні мистецькі шедеври.

Пам'ятник Тарасові Шевченкові на Майдані Злагоди

Боротьба армії Директорії з більшовиками під час якої місто кілька разів переходило з рук в руки, мала для міста негативні наслідки. Місто пригальмувало у своєму розвитку. Польська окупація застала Дубровицю, яка скоріше нагадувала село, аніж містечко.

Костел св.Іоана Хрестителя

Фактично з 1920 по 1939 рік Дубровиця перебувала у складі Польщі, а у 1939 р. на зміну польському пануванню приходить суцільна колективізація, в результаті якої націоналізовано і розподілено землю. Почалися перетворення в усіх сферах життя, які, на жаль, супроводжувались масовими репресіями з боку влади. Були вивезені до Сибіру сотні і тисячі сімей. Зазнавав знущань і насильництва священик церкви Різдва Богородиці Леонід Гордасевич, якого одинаково переслідували поляки, комуністи і німецькі фашисти за незламне служіння Україні і українцям. Донька священика-політвязня Гордасевич Галина Леонідівна (31.03. 1935 р. — 11.03.2001 р.) — відома поетеса, шістдесятниця-дисидентка. Припинила на деякий час радянізацію Дубровиччини Німецько-радянська війна. 1 липня 1941 року фашисти зайняли Дубровицю. Під час німецько-фашистської окупації в місті діяли підпільні групи ОУН-УПА та червоних партизанів. Відомо, що духовні потреби УПА "Поліська Січ", ще у 1941 році забезпечував Дубровицький священник отець Михайло Семенюк, який для цього неодноразово відвідував "Олевську Республіку".

Дубровиця. Річкова пристань. 1975 рік.

Одразу після визволення почалася розбудова міста. Згодом запрацювали промислова артіль, МТС, ліспромхоз, хімлісгосп. Методом народної будови зведено 412-метровий дерев'яний міст через р. Горинь, який був одним з найбільших дерев'яних мостів України. У 50-60 рр. в Дубровиці збудовано і стали до ладу завод первинної обробки льону, лісгосп, ліспромгосп, хімлісгосп об'єднані у велике підприємство Дубровицький лісгоспзаг. Місто розбудовувалось. Та до цього всього долучилася Чорнобильська трагедія, яка поставила перед поліщуками проблему фізичного виживання. У 1988 р. у місті була створена група «Екологія», яка добивалася проведення досліджень на забруднення радіацією і надання населенню захисту, а також відповідних пільг.

Герб та прапор

Польський герб міста

30 липня 1997 року Дубровицька міська рада своїм рішенням затвердила сучасний герб і прапор Дубровиці (автори проектів — Ю. Терлецький і А. Гречило). Герб: у синьому полі щита — золотий якір, у срібній главі — сім зелених дубових листків і два золоті жолуді з чорними шапочками; щит увінчує срібна міська корона. Прапор: квадратне полотнище, на синьому тлі якого жовтий якір, на білій верхній горизонтальній смузі (шириною в 3/10 сторони прапора) — сім зелених дубових листків і два жовті жолуді з коричневими шапочками. У гербі використано елемент міського знака XVIII ст. (якір), дубове листя та жолуді є номінальними символами й підкреслюють назву міста.

Пам'ятки культури та інші заклади

Існує Дубровицький краєзнавчий музей.

Краєзнавчий музей

У місті є три загальноосвітні школи, професійний ліцей, ліцей .

Люди

Персоналії, пов'язані з містом:

Жорж Шарпак

• Анастасія Юріївна Заславська — фундаторка Пересопницького євангелія;
• Жорж Шарпак(Георгій Харпак) — лауреат Нобелівської премії 1992 року з фізики, нині живе у Франції
• Федір Корнілов — держаний діяч Російської Імперії, Московський громадянський губернатор, керуючий справами комітету міністрів.
• Шимен Сандлер - лінгвіст та педагог, автор робіт з методики викладання германських мов (їдиш та німецької).
• Алексієвець Микола Миронович — український вчений-історик, педагог. Доктор історичних наук (1987). Професор (1989). Заслужений працівник освіти України (2000);
• Ляхович Микола Петрович — український громадський діяч, політв'язень;
• Алексієвець Леся Миколаївна — український вчений-історик, педагог;
• Трилі́ський Оле́кса Луки́ч — діяч боротьбистської партії, з 1920 член КП(б)У.

Ципріан Годебський

• Ян Кароль Дольський - маршалок Великого Князівства Литовського, один з фундаторів відбудови костелу св.Іоана Хрестителя;
• Наполеон Орда - білоруський та польський літератор, композитор, художник.

Наполеон Орда

• Андрій Курбський - князь династії Рюриковичів, московський боярин, воєвода, володів містом у XVI ст.
• Ципріан Годебський - польський поет, перекладач, публіцист, військовий діяч,навчався в колегіумі піарів у Дубровиці.
• Алоїз Фелінський - польський поет та драматург, громадський і політичний діяч,навчався в колегіумі піарів у Дубровиці.
• Лукаш Голембіовський - учасник повстання під проводом Костюшка, один з перших польських етнографів, історик, бібліотекар.
• Надія Дурова - перша в Росії жінка-офіцер, кавалерист-дівиця, письменниця,проходила службу в Уланському Литовському полку, розквартированому у Домбровиці.
• Станіслав Ігнатій Віткевич - польський художник, фотограф, письменник та філософ, теоретик мистецтва.Останні роки свого життя провів неподалік Дубровиці,в селі Великі Озери.
• Теодозія Бриж - український скульптор.
• Леонід Гордасевич - священик, духівник УПА, в'язень сумління, український громадський діяч.
• Галина Гордасевич - відома донецька поетеса, член Спілки письменників України, співзасновниця Донецького Товариства української мови та Донецького Крайового Руху.

У ХХ ст. у створення літопису міста немалий вклад внесли літератори, журналісти, краєзнавці Сергій Мельничук, Петро Красюк, Василь Попенко, Іван Артемович, Степан Костюк, Олександр Бордаков, Володимир Ящук, Дмитро Тарасюк, Іван Жук та інші.

Міжнародна співпраця

• Новогард – від 16 вересня 2009

Галерея

• 

  Пам'ятник страченим воїнам УПА: Сергієві Камінському, Михайлові Раковичу, Жоржеві Романушкові

• 

  Наполеон Орда. Костел Івана Хрестителя

Література

• Попенко В. Дубровиця (історико-краєзнавчий нарис), 1986.

Посилання

• АМУ
• ВРУ
• Dubrovitsa, Ukraine (англ.)
• Неофіційний сайт міста
• Сайт для жителів міста nadubrovke.com.ua. Докладна електронна карта міста, сторінка історії, форум, новини МВС
• Дубровиця. Фото 70-х років
• Дубровицька централізована система публічно-шкільних бібліотек