Дуб черешчатий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дуб черешчатий або звичайний
Quercus robur.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Букові (Fagaceae)
Рід: Дуб (Quercus)
Вид: Дуб звичайний
Біноміальна назва
Quercus robur
Willd., 1796
Посилання
IPNI: 326376-2
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 39471
Поширення дуба
Quercus robur — Тулузький музей

Дуб звичайний, або черешчатий (Quercus robur L., синонім Q.pedunculata[1]) — однодомна рослина родини букових (Fagaceae).

Опис рослини[ред.ред. код]

Могутнє дерево 20-50 м заввишки з шатроподібною або широкопірамідальною кроною і міцними гілками. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледь опушені. Стовбур товстий 1-1,5 м у діаметрі. Кора темно-сіра, товста з поздовжніми тріщинами. У молодих дубків кора сіра, гладенька. Молоді пагони голі, оливково-бурі, ребристі, з овальними бруньками.

Листки короткочерешкові, видовжено-оберненояйцеподібні, донизу звужені, перистолопатеві (7-40 см завдовжки). Лопаті тупі, округлі, вирізи між ними неглибокі. Молоді листки опушені, у старих листках опушення тільки на жилках. Листорозміщення чергове.

Квітки одностатеві. Рослина однодомна. Тичинкові квітки зібрані в пониклі сережки, кожна квітка має 6-8-роздільну зеленувату оцвітину і 6-10 тичинок. Маточкові квітки зібрані по 2-5 у пазухах верхніх листків на довгих квітконосах, дрібні (до 2 мм у діаметрі) з редукованою оцвітиною. Маточка одна з червонуватою трилопатевою приймочкою і нижньою зав'яззю.

Плід — горіх (жолудь) голий, бурувато-коричневий (1,5-3,5 см завдовжки), на довгій (3-8 см завдовжки) плодоніжці. Жолудь розміщений у блюдце- або чашеподібній мисочці (0,5-1 см завдовжки).

Відомі дві сезонні форми дуба звичайного — рання та пізня. У раннього дуба листки розпускаються у квітні і на зиму обпадають, а у пізнього листки розпускаються на два-три тижні пізніше і на молодих рослинах залишаються на зиму.

Проросток дуба звичайного, який проростає з жолудя.
Листковий гал, ймовірно Andricus quercusfolii на листку дуба звичайного

Поширення[ред.ред. код]

Дуб звичайний — основна лісоутворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясеном, ялиною, буком. Світлолюбна рослина. Квітне у травні. Плоди достигають у вересні — жовтні.

Росте на більшій частині України, в степу рідше, головним чином по долинах річок. Його насадження займають 26,3% площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних рубок у Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях.

Практичне використання[ред.ред. код]

Танідоносна, деревинна, лікарська, фітонцидна, харчова, медоносна, фарбувальна, кормова, декоративна і фітомеліоративна рослина.

Кора і деревина дуба є джерелом для одержання одного з найкращих світових дубителів.

У корі дуба міститься 5,4-14% катехінових танідів, у деревині — і,4-7,7, у листках — 5-9,5, у галах — до 27,2%.

Для дубильно-екстрактової промисловості найкращою вважається кора дуба у віці 15-20 років. Оскільки кора його є гарним дубителем, її використовують безпосередньо як дубильний матеріал, а з деревини виробляють дубильні екстракти. Маючи велику масу, дубова деревина є одним з основних джерел для виробництва танідів.

У науковій медицині використовують кору дуба — Cortex Quercus, в якій, крім дубильних речовин, містяться елагова й галусова кислоти, вуглевод левулін, слиз, цукор, крохмаль, білки, мінеральні речовини. Вона має в'яжучі і протизапальні властивості. Відвар кори використовують для полоскань при гінгівітах, стоматитах, ангінах та при запаленні слизової оболонки глотки й гортані, а також для лікування опіків і при отруєннях алкалоїдами і солями важких металів.

У народній медицині кору дуба використовують для лікування фурункулів на шиї, для припинення кровотечі з рани; внутрішньо відвар дубової кори використовують при виразці шлунка, при кровотечах із шлунка, надмірних менструальних кровотечах, проносах і частих позивах на сечовипускання. У вигляді ванн дубову кору застосовують від надмірного пітніння ніг. Використовують її також для лікування рахіту, золотухи тощо. Висушене насіння дуба, потовчене на порошок, застосовують при захворюванні сечового міхура, при проносах.

Жолуді багаті на крохмаль (40%), дубильні речовини (5-8%); жирну олію (до 5%), цукри, ефірну олію, білки тощо.

Із підсмажених жолудів готують сурогат кави, яким нібито можна лікувати рахіт, анемію і золотуху у дітей. Він корисний також нервовохворим і при надмірних менструальних кровотечах. Із жолудів і коренів цикорію дикого (петрів батіг) виготовляють «кавовий напій», який є не тільки поживним, а й лікувальним засобом при шлунково-кишкових захворюваннях. Спожиті в сирому вигляді жолуді можуть спричинити отруєння.

У ветеринарії кору дуба широко застосовують як в'яжучий протипроносний засіб.

Деревина дуба

Дуб має високоякісну деревину красивого забарвлення і текстури. Вона щільна, важка, міцна, пружна, надзвичайно міцна на повітрі, у землі і під водою, помірно розтріскується і жолобиться, легко колеться, стійка проти загнивання і домового гриба.

Бочки, зроблені з деревини дуба

Деревина дуба використовується у суднобудуванні, меблевій промисловості, для виробництва клепки, паркету, шахтних і гідротехнічних споруд, для виготовлення ободів, шпиць, полозків, фанери, токарних і різьбярських виробів. Деревина дуба не має особливого запаху, з неї виготовляють діжки під коньяк, вино, пиво, спирт, оцет, олію. Дуб є прекрасним паливом.

Дуб звичайний і скельний — гарні весняні пилконоси. Бджоли збирають з них багато високопоживного пилку, в окремі роки з жіночих квіток збирають нектар. Але на дубі часто появляються медв'яна роса і падь. У місцях, де дуб займає великі масиви, бджоли збирають багато медв'яної роси і паді, з яких виробляють непридатний для зимового поїдання мед. Щоб уникнути масової загибелі бджіл під час зимівлі, падевий мед відкачують.

Листки дуба містять пігмент кверцитин, яким залежно від протрави фарбують вовну і валяні вироби в жовтий, зелений, зеленувато-жовтий, коричневий і чорний кольори.

Жолуді обох видів дуба є високопоживним кормом для диких тварин і свійських свиней. Проте спостерігаються отруєння жолудями (особливо зеленими) інших свійських тварин. Найчутливіші до отруєння корови (особливо дійні) і коні, менш чутливі вівці. В давнину у Європі практикувалось випасання свиней у стиглих дубових лісах, завдяки чому рідкі паркові діброви, у яких врожаї жолудів були найвищими, були поширеним елементом ландшафту.

В Україні в культурах дуба нерідко випасають худобу, що завдає великої шкоди нормальному росту й розвитку молодих рослин.

Дуб звичайний і скельний використовують у зеленому будівництві як декоративні і фітонцидні рослини при створенні приміських гаїв, алей, куртин, поодиноких насаджень у парках і лісопарках. Відомі декоративні форми дуба звичайного з пірамідальною кроною, колоновидна, пурпуроволиста, жовтолиста та інші. Дуб скельний досить декоративний своїми темно-зеленими шкірястими листками, схожими на вічнозелені. Він має такі декоративні форми: плакучу, пурпуроволисту (червоні листки навесні, зелені — влітку), особливо декоративна мушмулолиста форма.

Дуб звичайний рекомендується як головна порода в лісомеліоративних насадженнях, в полезахисних лісових смугах, в протиерозійних насадженнях по балках і ярах, на змитих ґрунтах. Його можна висаджувати вздовж зрошувальних каналів, оскільки його коренева система не дренує стінок каналів і не руйнує їх покриття.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Медичне використання: Cortex Quercus

Кору з дуба звичайного для лікарських цілей заготовляють переважно під час сокоруху (квітень — травень) з молодих гілок і тонких стовбурів (до 10 см у діаметрі) на лісосіках або рубках догляду. Щоб зняти кору, через кожні 30 см роблять кільцеподібні надрізи, які з'єднують поздовжніми розрізами, після цього кора легко знімається. Сушать під наметом з гарною вентиляцією. Вихід сухої сировини 40-50%. Суху кору пакують у тюки вагою по 100 кг. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Строк зберігання — п'ять років.

Плоди дуба (жолуді) збирають восени під деревами після опадання. Сушать на горищах під залізним дахом або під наметами з гарною вентиляцією, розстилаючи в один шар на папері або тканині і систематично перемішуючи. Досушують у печах, на печах або в сушарках. Жолуді очищають від шкірястого опліддя і насіневої шкірки. Сировина складається з окремих сім'ядолей. Її пакують у мішки по 60 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання не встановлено.

Сировиною для одержання дубильних екстрактів з деревини дуба є пеньки, коріння, а також відходи лісозаготівель і деревообробної промисловості у вигляді полін у корі або без кори. Для дублення шкур кору дуба заготовляють з молодих дерев (до 20-річного віку) . На старших деревах утворюється кірка, яка зовсім непридатна і навіть шкідлива при використанні її для дублення. Заготовляти кору можна в будь-яку пору року, але краще у період сокоруху (квітень — травень) під час основних рубок і рубок догляду. Зняту зі стовбурів і гілок кору сушать під навісом з гарною вентиляцією. Відносна вологість сухої кора не повинна перевищувати 16%.

Шкідники[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп. ред. А. М. Гродзінський.—К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—544с. ISBN 5-88500-055-7

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979


Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.