Дуглас Херд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дуглас Херд
Douglas Richard Hurd
Douglas Richard Hurd
Міністр закордонних справ Великої Британії
жовтень 1989 — липень 1995
Міністр внутрішніх справ Великої Британії
вересень 1985 — жовтень 1989
 
Партія: Консервативна
Народження: 8 березня 1930(1930-03-08) (84 роки)
Мальборо, Вілтшир

Дуглас Річард Херд (англ. Douglas Richard Hurd, Baron Hurd of Westwell; * 8 березня 1930, Мальборо, Вілтшир) — британський письменник та політик-консерватор за урядів Маргарет Тетчер та Джона Мейджора. Політичну кар'єру почав у 1979 році та у 1995 році — вийшов на пенсію.

Перші політичні кроки були зроблені Хердом у лютому 1974 року у якості члену парламенту Середнього округу Оксфордширу (з 1983 року — Вітні). Першою посадою в уряді стала посада Міністра у справах Європи, яку він займав з 1979 до 1983 року. Після цього Херд займав такі посади у Кабінеті Міністрів як: міністр у справах Північної Ірландії (1984–1985 рр.), міністр внутрішніх справ (1985–1989 рр.) та міністр закордонних справ (1989–1985 рр.). У 1990 році він очолив Консервативною партією, але не досягши визначних успіхів у цьому, у 1995 році пішов з великої політики під час перестановок у Кабінеті міністрів.

У 1997 році Херд був зведений до Палати Лордів і є одним із найстарших високопоставлених державних діячів Консервативної партії. Він підтримує групу реформ Торі та є визначною та активною постаттю в суспільному житті.

Біографія[ред.ред. код]

Дуглас Херд народився у 1930 році у Мальборо, Вілтшир. Його дідусь сер Персі Херд та батько Ентоні Херд (а пізніше — лорд Херд) також були членами парламенту. Його дядя, сер Арчибальд Херд був почесним членом суднобудівної компанії та у 1928 році отримав звання лицаря.

Херд навчався у Твафордській школі, а згодом — в Ітонському коледжі, де він отримував Королівську стипендію, а у 1947 році виграв стипендію Ньюкасла. Після цього Херд вступив до Кембриджського університету, який він закінчив із ступенем магістра історії Триніті-коледжа, а також званням Президента спілки Кембриджського союзу.

У 1952 році Херд поступив на дипломатичну службу. Був направлений у Китай, а згодом — у США та Італію, але у 1966 році залишив дипломатичну службу, увійшовши у політику в складі Консервативної партії.

Політичне життя[ред.ред. код]

Член парламенту[ред.ред. код]

У лютому 1974 року Херд обраний в парламент як представник виборчого округу Середнього Оксфордширу. Після зміни на Вітні у 1983 році на загальний виборах, він залишився членом парламенту до свого виходу на пенсію у 1997 році. На виборах 1979 року перемогу здобула Консервативна партія, і Херд отримав посаду Державного Міністра закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії. Після виборів Тетчер у 1983 році був переведений на посаду Міністра внутрішніх справ, але через рік отримав підвищення до члена Кабінету міністрів, змінивши на посаді Державного Секретаря у справах Північної Ірландії Джеймса Прайора. На цій посаді його дипломатичні уміння поклали шлях для підписання Англо-Ірландської угоди про майбутнє Північної Ірландії, яка стала поворотним кроком у Британсько-Ірландській співпраці у проблемній політичній ситуації регіону. Проте за місяць до підписання Херд повернувся на посаду Міністра внутрішніх справ після переведення Леона Бріттана у Департамент Торгівлі та Промисловості. Перебуваючи на посаді Міністра внутрішніх справ, Херд зарекомендував себе як надійного, стійкого та політично лояльного члена Кабінета міністрів, проте виступав за реабілітацію правопорушників та альтернативні міри покарання. Після своєї активної діяльності на посаді Міністра внутрішніх справ кар'єра просунулась далі протягом гучних останніх місяців прем'єрства Маргарет Тетчер. 26 жовтня 1989 року Херд, змінивши Джона Мейджора, став Міністром закордонних справ. Ця посада стала тією, на якій Херд досяг свого найбільшого політичного впливу.

Міністр закордонних справ[ред.ред. код]

Херд був широко відомим як державний британський Міністр закордонних справ, а його перебування на посаді відмічено визначними подіями. Він ніс відповідальність за британську дипломатію під час завершення Холодної Війни і розпаду Радянського Союзу у 1991 році, а також під час виведення іракських військ з Кувейту за першої війни у Перській затоці. Херд розвивав хороші відносини зі Сполученими Штатами Америки, які очолював на той час Джордж Буш-старший, та дотримувався лояльного відношення до членів Європейської спільноти, повертаючи хороші відносини, які похитнулися через євроскептичний тон, який все більше зростав за останніх років правління Маргарет Тетчер. Херд схвалював інтеграцію до Європейської спільноти об'єднаної Німеччини у 1990 році.

Однією з визначальних рис політики Херда стала реакція Британії на все зростаючу жорстокість війн у Югославії. Під час війни у Боснії Херд найбільше з-поміж європейських політиків виступав проти надання військової допомоги боснійцям, та за підтримання ембарго на зброю, що суперечило лінії, яку провадили США на чолі з Білом Клінтоном. На його думку, політика США сприяла «підвищенню рівня вбивств» та пролонгації конфлікту на невизначені строки. Також Херд виступав проти прийняття боснійських біженців Британією, зауважуючи, що це може знизити тиск на боснійське керівництва з боку ЗМІ щодо встановлення миру. Сам Дуглас Херд описав свою власну та британську політику того часу як «реалістична»[1]. Впродовж цього періоду нестабільні відносини між європейськими та американським лідерами загрожували стабільності трансатлантичного альянсу та відстрочували хоч яку-небудь колективну відповідь на кровопролиття у Югославії, що доживає останніх днів. Невдовзі після того, як залишити політику, Херд зустрівся у Сербії із Слободаном Мілошевичем від імені британського банку «НетВест», чим викликав розмови щодо прийняття ним про-сербської лінії. Жорсткій критиці піддалася політика Херда у контексті війни. Боснійське керівництво навіть намагалися притягти його до відповідальності у військовому трибуналі в Гаазі, звинувачуючи його як співучасника організації геноциду, але це ні до чого не призвело. У 2010 році, розмовляючи із журналістом, Дуглас Херд відмітив, що і досі не впевнений у своїй боснійській політиці, але все ж таки сумнівається, що втручання наблизило б закінчення війни[2].

Херд був втягнутий у публічний скандал, пов'язаний із британським фінансуванням дамби для гідроелектростанції на річці Перго в Малайзії, недалеко від Таїландського кордону. Будівництво почалося у 1991 році на кошти зовнішньої допомоги від Британії. Одночасно із цим влада Малайзії закуповує зброю британського виробництва, приблизно на 1 мільярд фунтів стерлінгів . Потенційний зв'язок між купівлею зброї та наданням фінансової допомоги став об'єктом урядового розслідування починаючи з березня 1994 року. У листопаді 1994 року, після того як організація «Рух світового розвитку» подала клопотання щодо судового перегляду, Верховний Суд звинуватив Дугласа Херда у перевищенні службових повноважень шляхом надання £234 мільйонів на будівництво дамби, що не можна вважати економічною або гуманітарною допомогою населенню Малайзії. У 1997 році управління бюджетом допомоги Співдружності було вилучено з компетенції Міністра закордонних справ. Новий департамент, Департамент міжнародного розвитку Великобританії має свого власного Державного Секретаря, який є членом Кабінету міністрів. У 1995 році, коли відбувалися перестановки у Кабінеті міністрів, що розглядались як формування команди консерваторів, які приймуть участь у наступних виборах, Херд пішов з політики після 11 років, проведених у якості члена Кабінета міністрів, його місце посів Малкольм Ріфкінг.

Нагороди[ред.ред. код]

Херд є шанованим політиком та парламентарієм, із репутацією інтелектуальної людини, загартованої старою партійною школою. Після свого виходу на пенсію з посади Міністра закордонних справ, він залишився головним прихильником Джона Мейджора та приймав активну участь у політичному житті, а також у ділових зустрічах, насамперед, як заступник голови «НетВест» та член Ради директорів «НетВест Груп» (займав цю посаду з 1995 до 1999 року).

Хелд залишив Палату Громад на загальних виборах у 1997 році, а 13 липня цього ж року був титулований як Барон Херд Вествел, з Вествелу графства Оксфордшир[3], що дало йому право приймати участь у засіданнях Палати лордів у якості повноправного члена.

У грудні 1997 року Херд був призначений головою IFSL. У 1998 році був головою журі Букерівської премії у галузі художньої літератури. У лютому 1999 року став членом Королівської комісії з реформування Палати Лордів. У вересні 1999 року призначений розпорядником Вестмінстерського Абатства, що яскраво відображує його багаторічну активність його у якості прихильника англіканської церкви. Пізніше Херд очолив комісію, яка займалася підготовкою тлумачення ролі та функцій архієпископа Кентерберійського.[4]

На протязі 2005 року, коли тривали змагання за лідерство у Консервативній партії Херд підтримував Девіда Кемерона.

Херд є головою Консультативної ради FIRST[5] з міжнародних питань.

У 1974 році Херд отримав Орден Британської імперії, а у 1996 році — Орден Кавалерів Пошани[6]. Також він був запрошеним науковим працівником у Нюфілдському коледжі Оксфорду та головою Британського форуму у Німеччині. 17 липня 2009 року він отримав почесне звання доктора філології університету Астон.

На сьогоднішній день Херд є членом Групи парламентарів найвищого рівня з проблеми багатостороннього ядерного роззброєння та нерозповсюдження, що була створена у жовтні 2009 року.[7]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Рудько С. О. Зовнішня політика країн Західної Європи в постбіполярний період: навчально-методичний посібник із курсу / С. О. Рудько. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 412 с.